Ухвала
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 367/2127/14-ц
провадження № 61-18103ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усик Г. І.
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2014 року позивач ПАТ «КБ «Хрещатик» звернувся до суду з вищезазначеним позовом обґрунтовуючи його тим, що 24 березня 2008 року між ПАТ «КБ «Хрещатик», який з 12 травня 2010 року є правонаступником ПАТ «КБ «Хрещатик», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 057-пп, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 500000 грн. із щомісячною сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,5 % річних з терміном повернення до 23 березня 2009 року.
Остання сплата процентів за користування кредитом відбулася 28 лютого 2014 року у сумі 4235,96 грн., а платіж спрямований на погашення кредиту було отримано 31 травня 2012 року в сумі 15000 грн.
Проте, всупереч вимогам Кредитного договору, відповідач зобов'язання належним чином не виконує в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 12 березня 2014 року становить 327779,25 грн., з яких: заборгованість за кредитом з березня 2009 року - 285000 грн., заборгованість по відсоткам за лютий 2014 року - 3826,03 грн., пеня за прострочення погашення кредиту - 38939,59 грн., пеня за прострочення погашення процентів за користування кредитом - 13,63 грн.
Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Хрещатик» заборгованість за кредитним договором у сумі 327779,25 грн., вирішити питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2014 року позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Хрещатик» заборгованість за кредитним договором №057-пп від 24 березня 2008 року у сумі 327779,25 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Хрещатик» витрати по сплаті судового збору в сумі 3277,80 грн.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2014 року позов банку задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Хрещатик» заборгованість за кредитним договором № 057-пп від 24 березня 2008 року у сумі 327 779,25 грн.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач виконав у повному обсязі всі зобов'язання перед відповідачем, а відповідач у свою чергу зобов'язання щодо погашення заборгованості належним чином не виконав.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2014 року скасовано і ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ПАТ «КБ «Хрещатик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не отримував кошти відповідно до кредитного договору, не сплачував внески на погашення кредиту, не укладав договір іпотеки, визначений в пункті 2.1.2 кредитного договору, а тому відсутні підстави вважати, що у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення кредитних коштів перед позивачем.
Постановою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року постанову Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2014 року залишено без змін.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у грудні 2020 року засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною першою статті 394 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено те, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі складає 327 779,25 грн, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 250 = 525 500,00 грн), а тому судові рішення, відповідно до вимог ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційний перегляд справи № 367/2127/14-ц.
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia).
При цьому, Верховний Суд зауважує, що касаційне провадження у цій справі було відкрито до 08 лютого 2020 року, відповідно до положень ЦПК України чинних на час подання касаційної скарги Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик». Таким чином, наявність постанови суду касаційної інстанції за результатами перегляду справи в касаційному порядку не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Підстави для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, відсутні.
Доводи касаційної скарги в основному зводяться до непогодження зі встановленими обставинами справи та переоцінки доказів, що у свою чергу не є питанням права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом перевірено, чи мають місце підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, зокрема, з урахуванням обставин, на які посилався заявник в касаційній скарзі, та зазначених підстав не встановлено.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик