Ухвала
Іменем України
16 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 638/2014/17
провадження № 61-18142ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув касаційну представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2020 року у складі судді Штих Т. В та постанову Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміна О. В., Тичкової О. Ю.,
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 13 лютого 2012 року № 179 належить квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 . 19 травня 2016 року в період з 08 год 30 хв до 09 год 05 хв відбулось залиття житлових приміщень квартири АДРЕСА_1 . Після її звернення в телефонному режимі до служби чергових, були перекриті стоякові розвідні трубопроводи холодного, гарячого водопостачання та трубопроводи системи опалення, та на її звернення до Голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) «Садова Гірка» з вимогою зафіксувати та підтвердити факт залиття належної позивачки квартири 19 травня 2016 року комісією ОСББ «Садова Гірка» був складений акт від 19 травня 2016 року № 19/5 про наслідки залиття жилого приміщення, на підставі якого комісія встановила та зафіксувала той факт, що 19 травня 2016 року в період з 08 год 30 хв до 09 год 05 хв. трапилось залиття житлових приміщень квартири АДРЕСА_1 . За результатами огляду вище розташованих квартир, було виявлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 і квартири АДРЕСА_3 трапилось з тієї причини, що не був закритий кран змішувача гігієнічного душу та відбулось від'єднання від корпусу змішувача шлангу з лійкою у вищерозташованій квартирі АДРЕСА_2 . В результаті залиття квартири АДРЕСА_1 виступили водяні плями, залишки води стікали по стінам та витікали з отворі під світильники, частина води від залиття попала під паркетну дошку підлоги. Постраждали приміщення дитячої кімнати та гардероба.
Позивач зазначила, що власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , відмовився відшкодувати спричинену їй шкоду в добровільному порядку.
Позивач пояснила, що 02 серпня 2016 року у її відсутність з вини відповідача знову відбулось затоплення її квартири, в результаті чого на стелі також виступили водяні плями, залишки води стікали по стінам та витікали з отворів під світильники, частина води від залиття попала під паркетну дошку. Постраждали приміщення дитячої кімнати, два санвузли гостева гардеробу. Залиття, яке мало місце 02 серпня 2016 року також було встановлено та зафіксовано комісією ОСББ «Садова Гірка», був складений акт від 02 серпня 2016 року № 02/08 про наслідки залиття жилого приміщення. За результатами огляду 02 серпня 2016 року вищерозташованих квартир, було виявлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 і квартири АДРЕСА_3 трапилось з тієї причини що не був закритий кран змішувача гігієнічного душу та відбулось від'єднання від корпусу змішувача шлангу з лійкою у вищерозташованій квартирі АДРЕСА_2 . В акті від 02 серпня 2016 року зазначено, що аналогічне залиття квартири АДРЕСА_1 трапилось 19 травня 2016 року.
Позивач звернулась для визначення вартості розміру ремонтно - будівельних робіт до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».
За результатами експертного будівельно-технічного дослідження Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» було надано висновок від 24 жовтня 2016 року № 8869/10242 згідно з яким вартість ремонтно - будівельних робіт, після залиття квартири АДРЕСА_1 складає 465 947,00 грн. З урахуванням індексу інфляції, який в листопаді 2016 року склав 101,8 %, в грудні 2016 року склав 100,9 % (101,8 х 100,9 = 102,7 %), (465 947 х 102,7 = 478 527,56) вартість ремонтно - будівельних робіт, після залиття квартири становить 478 527,56 грн.
У зв'язку з викладеним вище, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь спричинену внаслідок залиття належної їй квартири АДРЕСА_1 майнову шкоду у розмірі 478 527,56 грн - вартість ремонтно-будівельних робіт, після залиття, шкоду в розмірі вартості вентиляційного обладнання, демонтажу та 102 014,40 грн - вартість пусконаладнювальних робіт, а також спричинену їй моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму майнової шкоди, спричиненої залиттям квартири АДРЕСА_1 у сумі 478 527,56 грн, суму моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн, судові витрати в сумі 6 805,41 грн, судові витрати у сумі 558,00 грн, витрати за проведення експертного дослідження 3 567,24 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2020 року змінено в частині суми стягнення матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, спричинену залиттям квартири в сумі 467 004,00 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
У листопаді 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 засобами поштового зв'язку звернулася з касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року, в якій просить скасувати зазначені вище судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, при вирішенні спору не враховано правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 2-1974/11, від 10 травня 2018 року у справі № 465/2120/14-ц, від 13 травня 2019 року у справі № 522/538/17.
Заявник зазначає, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишився той факт, що акти, у яких зафіксовано причини та наслідки залиття не відповідають формі акта про залиття, яка передбачена Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, докази, на підставі яких суд задовольнив позов, неналежним чином засвідчені, тому не є належними та допустимими доказами у справі.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 лютого 2012 року № 179 належить квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 .
19 травня 2016 року в період з 08 год 30 хв до 09 год 05 хв відбулось залиття житлових приміщень належної позивачу квартири АДРЕСА_1 .
19 травня 2016 року комісією ОСББ «Садова Гірка» був складений акт № 19/5 про наслідки залиття жилого приміщення, на підставі якого комісія встановила та зафіксувала той факт, що 19 травня 2016 року в період з 08 год 30 хв до 09 год 05 хв трапилось залиття житлових приміщень квартири АДРЕСА_1 . За результатами огляду вище розташованих квартир, було виявлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 і квартири АДРЕСА_3 трапилось з тієї причини, що не був закритий кран змішувача гігієнічного душу та відбулось від'єднання від корпусу змішувача шлангу з лійкою у вищерозташований квартирі АДРЕСА_2 . В результаті залиття на стелі квартири АДРЕСА_1 виступили водяні плями, залишки води стікали по стінам та витікали з отворі під світильники, частина води від залиття попала під паркетну дошку підлоги. Постраждали приміщення дитячої кімнати та гардероба.
02 серпня 2016 року знову відбулось затоплення квартири АДРЕСА_1 , належної позивачці, в результаті чого на стелі виступили водяні плями, залишки води стікали по стінам та витікали з отворів під світильники, частина води від залиття попала під паркетну дошку. Постраждали приміщення дитячої кімнати, два санвузли, гостева, гардеробу
Залиття, яке мало місце 02 серпня 2016 року також було встановлено та зафіксовано комісією ОСББ « Садова Гірка », про що був складений акт № 02/08.
За результатами огляду 02 серпня 2016 року вищерозташованих квартир, було виявлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 і квартири АДРЕСА_3 трапилось з тієї причини, що не був закритий кран змішувача гігієнічного душу та був від'єднаний від корпусу змішувача шланг з лійкою у вищерозташованій квартирі АДРЕСА_2 . В акті від 02 серпня 2016 року зазначено, що аналогічне залиття квартири АДРЕСА_1 трапилось 19 травня 2016 року.
Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» від 24 жовтня 2016 року № 8869/10242 вартість ремонтно-будівельних робіт, після залиття квартири АДРЕСА_1 складає 465 947,00 грн. З урахуванням індексу інфляції, який у листопаді 2016 року склав 101,8 %, у грудні 2016 року склав 100,9 % (101,8 х 100,9 = 102,7%), (465 947 х 102,7 = 478 527,56 ) вартість ремонтно-будівельних робіт, після залиття квартири становить 478 527,56 грн.
За клопотанням представника відповідача судом першої інстанції була призначена судова будівельно-технічна експертиза, за результатами якої Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» складено висновок від 20 грудня 2019 року№ 5782, відповідно до якого перекриття в будинку АДРЕСА_1 монолітні залізобетонні. Визначити, чи передбачені стики окремих частин цього перекриття не уявляється можливим. Визначити яким чином у будинку АДРЕСА_1 прокладені інженерні комунікації та як вони проходять через квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 не уявляється можливим. Які конкретно пошкодження виникли у квартирі АДРЕСА_1 внаслідок залиття, зафіксованого актом від 19 травня 2016 року № 19/5 та актом від 02 серпня 2016 року № 02/08 в наданих актах не зазначено. Відповідно до акту від 19 травня 2016 року № 19/5 у квартирі АДРЕСА_1 відбулося потрапляння води в приміщення дитячої кімнати та гардероба. Відповідно до акту від 02 серпня 2016 року № 02/08 квартирі АДРЕСА_1 відбулося потрапляння води в приміщення дитячого гардеробу, двох санвузлів і гостьового гардеробу. Внаслідок двох залиттів (відповідно до наданих актів) постраждали різні приміщення, окрім приміщення одного з гардеробу. Співпадає лише одне місце розташування пошкоджень в квартирах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3. Квартира АДРЕСА_1 має більше ушкодженої площі і ушкоджених приміщень, ніж квартира, що розташована над нею (квартира АДРЕСА_3 ). Встановити розмір матеріальної шкоди, завданої квартирі АДРЕСА_1 внаслідок залиття, що зафіксовані актом 19/5 від 19 травня 2016 року та актом № 02/08 від 02.08.2016 не уявляється можливим з причин відсутності у актах переліку та обсягів пошкоджень квартири. Розмір ремонтно-будівельних робіт у квартирі АДРЕСА_1 , необхідних для відновлення ремонту станом на час натурного обстеження 02.09.2016, проведеного після залиття, становить 560405 грн. (з урахуванням чеків та іншої документації щодо ремонту, який проводився до залиття).
Згідно зі статтею 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
При вирішенні спору слід врахувати, що відповідно до вимог статті 177 Житлового кодексу України громадяни зобов'язані бережно ставитись до санітарно-технічного обладнання. Із змісту даної норми слідує, що особи, які є власниками житла або такі, які проживають у такому, повинні стежити за належним станом сантехприладів.
Згідно з положеннями статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади, пристрої, обладнання, що вийшли із ладу з його вини.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що власник квартири зобов'язаний утримувати дане майно, у тому числі інженерно-технічне обладнання, у належному стані і своєчасно усувати недоліки у його роботі. Майнова шкода, завдана іншим особам у зв'язку з невиконанням таких обов'язків, підлягає відшкодуванню власником.
Відповідальність за завдану шкоду настає за наявності таких підстав як наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вина останнього.
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.
Суди попередніх інстанцій оцінили подані сторонами докази і встановили, що залиття квартири ОСОБА_1 19 травня та 02 серпня 2016 року відбулося з вини відповідача, зокрема з тієї причини, що не був закритий кран змішувача гігієнічного душу та був від'єднаний від корпусу змішувача шланг з лійкою у вищерозташованій квартирі АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач.
Встановивши такі обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що майнова шкода, завдана квартирі позивача через залиття, піддягає відшкодуванню ОСОБА_2 у розмірі, визначеному за результатами судової будівельно-технічної експертизи. Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача. При цьому, суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду зазначив, що за відсутності у матеріалах справи доказів того, що ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_1 були виконані платником податку на додану вартість, розмір відшкодування майнової шкоди має бути зменшений на розмір податку на додану вартість (560 405,00 грн - 93 401,00 грн = 467 004,00 грн).
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Оскільки квартира позивача пошкоджена з вини відповідача, який у добровільному порядку вирішити питання відшкодування шкоди відмовився, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, розмір якої визначено судом першої інстанції з додержанням засад розумності і справедливості.
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій застосували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц, а саме: згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Отже, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов'язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.
Посилаючись на загальні висновки викладені у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 2-1974/11, від 10 травня 2018 року у справі № 465/2120/14-ц, від 13 травня 2019 року у справі № 522/538/17 Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявник намагається досягти повторної оцінки доказів що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Інші доводи заявника зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадженняу справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2020 рокувідмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик