Постанова
Іменем України
14 грудня 2020 року
місто Київ
справа № 756/2221/18
провадження № 61-609св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Онищенко Марія Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, у якому просила перевести на неї права та обов'язки покупця 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 23 грудня 2010 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М. О. за реєстраційним номером 4937.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в м. Києві повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 200 010, 00 грн, які внесено нею на депозитний рахунок № НОМЕР_1 відповідно до квитанції № 3, виданої 07 травня 2018 року ГУ Ощадбанку по м. Києву та області, на загальну суму 67 408, 50 грн; квитанції № 1, виданої 29 травня 2018 року ГУ Ощадбанку по м. Києву та області, на загальну суму 37 591, 50 грн; а також квитанції № 18, виданої 26 червня 2018 року ГУ Ощадбанку по м. Києву та області, на загальну суму 95 010, 00 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 59, 00 грн.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
15 листопада 2018 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просила повернути їй грошові кошти у розмірі 200 010, 00 грн, які внесено нею на депозитний рахунок № НОМЕР_1 відповідно до квитанцій, виданих ГУ Ощадбанку по місту Києву та області: № 3, виданої 07 травня 2018 року на загальну суму 67 408, 50 грн; № 1, виданої 29 травня 2018 року на загальну суму 37 591, 50 грн; № 18, виданої 26 червня 2018 року на загальну суму 95 010, 00 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Онищенко М. О., про переведення прав та обов'язків покупця.
Ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтовувалася тим, що апеляційний суд не вирішував про стягнення жодних грошових сум, рішення щодо передачі майна та вчинення відповідних дій не ухвалював, а відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, оскільки позов пред'явлено не до усіх осіб, які мають відповідати за ним. Крім того, грошові кошти на депозитний рахунок Апеляційного суду міста Києва позивачем не вносилися.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв'язку у грудні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року та повернути справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, заявник зазначає, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення у справі, суд апеляційної інстанції мав одночасно під час ухвалення нового рішення у справі вирішити питання про повернення грошових коштів, які внесені стороною на депозитний рахунок суду. Враховуючи, що під час ухвалення нового рішення у справі суд апеляційної інстанції не вирішив такого питання, заявник звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення відповідно до пункту 2 частини першої статті 270 ЦПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Аналіз положень частини першої статті 270 ЦПК України дає підстави для висновку, що додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, передбачених частиною першою статті 270 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
У справі, яка переглядається, постановою Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Скасовуючи повністю рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, у тому числі, й в частині вирішення питання про повернення грошових коштів, внесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду, не вирішивши по суті таке питання після перегляду справи в апеляційному порядку та ухвалення нового рішення у справі, що і стало підставою для заявника для звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі.
Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення, апеляційний суд дійшов помилкових висновків про те, що він не присуджував будь-яких грошових сум до стягнення, рішення щодо передачі майна та вчинення відповідних дій не постановляв, а відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, оскільки позов пред'явлено не до всіх осіб, які мають відповідати за ним, а тому відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення у справі про повернення грошових коштів на депозитний рахунок. Апеляційний суд не врахував, що вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення стосуються вирішення судом питання про вчинення певних дій після вирішення спору по суті, а саме повернення грошових коштів, внесених на депозитний рахунок суду, як наслідок ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.
Також помилковою підставою для відмови в ухваленні додаткового рішення є висновки, що грошові кошти на депозитний рахунок Апеляційного суду міста Києва позивачем не вносилися.
Проте, такі порушення у подальшому усунуто апеляційним судом, додатковою постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року ухвалено додаткове рішення у справі. Суд зобов'язав Територіальне управління Державної судової адміністрації в м. Києві повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 200 010, 00 грн, які внесено на депозитний рахунок № НОМЕР_1 ГУ Ощадбанку по м. Києві та області.
Зважаючи на наведене, досягнута правова мета поданої ОСОБА_1 заяви про ухвалення додаткового рішення - повернення внесених нею на депозитний рахунок грошових коштів, а отже скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції носитиме формальний характер та не матиме наслідком відновлення порушених прав ОСОБА_1 , а тому Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
І. Ю. Гулейков
В. В. Яремко