Постанова
Іменем України
14 грудня 2020 року
місто Київ
справа № 360/1985/17-ц
провадження № 61-2881св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим будинком.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що він є власником 46/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 власником 54/100 частини цього будинку, який складається із трьох житлових кімнат площами: 16, 7 кв. м, 13, 9 кв. м, 10, 5 кв. м, кухні - 9, 3 кв. м, двох коридорів, площами 1, 8 кв. м та 6, 8 кв. м, веранди, площею 13, 1 кв. м, двох комор, площами 3, 7 кв. м та 0, 9 кв. м, та господарських будівель: сараю літ. «Б», сараю над літ. «Б», сараю літ. «Д», літньої кухні літ. «Ж», накриття літ. «Е», вбиральні літ. «Г», зливної ями № 1, огорожі № 2-3, погреба літ. «В», навісу літ. «Е» та «З». Він із сім'єю постійно проживає у будинку, а відповідач має намір продати свою частину будинку й тому наполягає на його розподілі в натурі, відповідно до договору дарування без спільного користування. Проте, якщо розділити будинок відповідно до часток із передачею відповідачу приміщень, які зазначені у договорі дарування, він залишається без доступу до своєї половини будинку та кухні, в якій встановлено газову плиту, необхідну для приготування їжі та газовий котел, який опалює весь будинок. Крім того, він за власні кошти провів водопровід, здійснено постачання води у будинок, зроблено навколо будинку бетонне замощення, встановлено міжкімнатні двері та водонагрівач.
Позивач просив визначити порядок користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , залишивши у його користуванні житлову кімнату «1-4», площею 13, 9 кв. м, житлову кімнату «1-7», площею 10, 5 кв. м, комори, площами 0, 9 кв. м та 3, 7 кв. м; частину сараю літ. «Б», сараю над літ. «Б», сараю літ. «Д», літньої кухні літ. «Ж», погреба літ. «В», накриття літ. «Е», вбиральні літ. «Г», зливної ями № 1, огорожі № 2-3. У користуванні відповідача залишити кімнату «1-3» площею 16, 7 кв. м, приміщення 1, площею 13, 1 кв. м. У загальному користуванні залишити: кухню «1-8», площею 9, 3 кв. м, коридор «1-1», площею 1, 8 кв. м, та коридор «1-2», площею 6, 8 кв. м, та стягнути з відповідача на його користь частину вартості проведеного ремонту в сумі 15 181, 40 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_2 , заперечуючи проти позову ОСОБА_1 , подав до суду зустрічний позов про виділення частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, припинення права спільної часткової власності.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 31 липня 1998 року його мати ОСОБА_3 подарувала йому 54/100 частини спірного житлового будинку. За умовами договору йому перейшли у користування певні приміщення: коридор «1-1», площею 1, 8 кв. м, коридор «1-2», площею 6, 8 кв. м, жила кімната «1-3», площею 16, 7 кв. м, кухня «1-8», площею 9, 3 кв. м, веранда І, площею 13, 1 кв. м, та господарські будівлі по 1/2 частині: сараю літ. «Б», сараю над літ. «Б», сараю літ. «Д», погреба літ. «В», туалету літ. «Г», літньої кухні літ. «Ж», накриття літ. «Е», зливної ями № 1, огорожі № 2-3. Решта - 46/100 частини домоволодіння залишилася в її користуванні за умови, що після її смерті ці 46/100 частини перейдуть у його власність.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ОСОБА_1 успадкував зазначену частину будинку та почав одноосібно використовувати весь будинок, не пускаючи його до будинку, почав чинити йому перешкоди у користуванні спірним будинком.
Відповідач просив поділити в натурі спірний житловий будинок із урахуванням земельної ділянки, кадастровий номер 3221082501:01:011:0024, площею 0, 0640 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , виділивши йому 54/100 частини, яка складається з приміщень: коридор «1-1», площею 1, 8 кв. м, коридор «1-2», площею 6, 8 кв. м, жила кімната «1-3», площею 16, 7 кв. м, кухня «1-8», площею 9, 3 кв. м, веранда І, площею 13, 1 кв. м, та господарських будівель і споруд згідно з варіантом експерта та визнати за ним право власності на цю частину домоволодіння; припинити право спільної часткової власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на виділені в натурі частини зазначеного житлового будинку.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 28 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено порядок користування житловим будинком на АДРЕСА_1 :залишено у користуванні ОСОБА_1 житлові кімнати «1-4», «1-7»; залишено у користуванні ОСОБА_2 житлову кімнату «1-3» та приміщення І; приміщення «1-1»,
«1-2», «1-5», «1-6», «1-8», надвірні будівлі та споруди залишенов спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частини понесених ним витрат на утримання спільного будинку в сумі 2 932, 50 грн. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що, враховуючи висновок експерта про неможливість поділу житлового будинку відповідно до чинних норм ДБН, підстав для задоволення позову ОСОБА_2 , про виділення частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, припинення права спільної часткової власності, є неможливим. Посилання відповідача на те, що договором дарування визначений порядок користування житловим будинком, судом визнано як необґрунтоване, оскільки зазначений договір не є договором про поділ будинку в натурі чи визначення порядку користування ним, оскільки не містить посилань на порядок користування загальними приміщеннями (кухнею, коридором), так як будинок має лише один вхід та одну кухню.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 28 серпня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та в частині стягнення судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим будинком та стягненні судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно. Попередній власник спірного житлового будинку на АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , від імені якої діяла ОСОБА_4 , передаючи в дар ОСОБА_2 54/100 частини спірного будинку, а саме: коридор «1-1», площею 1, 8 кв. м, коридор «1-2», площею 6, 8 кв. м, жила кімната «1-3», площею 16, 7 кв. м, кухня «1-8», площею 9, 3 кв. м, веранда І, площею 13, 1 кв. м, та господарські будівлі: по 1/2 частині сараю літ. «Б», сараю над літ. «Б», сараю літ. «Д», погреба літ. «В», туалету літ. «Г», літньої кухні літ. «Ж», накриття літ. «Е», зливної ями № 1, огорожі № 2-3, визначила порядок користування зазначеним будинком між собою як власником 46/100 частини будинку та ОСОБА_2 як новим власником 54/100 частини цього будинку. Зазначений договір нотаріально посвідчений, а тому відповідно до вимог частини четвертої статті 358 ЦК України є обов'язковим і для наступного власника 46/100 частини цього будинку ОСОБА_1 , який успадкував цю частину в домоволодінні.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій засобами поштового зв'язку у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що договір дарування не є договором про поділ будинку в натурі чи визначення порядку користування будинком, оскільки не містить посилань на порядок користування загальними приміщеннями (кухнею, коридором), так як будинок має лише один вхід та одну кухню. При цьому, суд не позбавляє відповідача права користування зазначеними у договорі дарування приміщеннями, а лише встановлює право спільного користування частиною зазначених приміщень з позивачем. Даючи доручення на укладення 31 липня 1998 року договору дарування 54/100 частин спірного будинку ОСОБА_2 , мати сторін ОСОБА_3 не встановлювала порядок користування і не могла встановити, тому що до дня своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживала у спірному будинку разом зі своїм сином ОСОБА_1 та його сім'єю і користувалися всім будинком зокрема кухнею, коридором та входом у будинок.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в повній мірі з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, та належним чином дослідив фактичні обставини справи у сукупності, що дало змогу ухвалити об'єктивне і неупереджене рішення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Рішення суду в частині зустрічного позову ОСОБА_2 не оскаржується, а тому не переглядається судом касаційної інстанції.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Згідно з договором дарування від 31 липня 1998 року жилого будинку на АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , від імені якої діяла ОСОБА_4 , передала в дар ОСОБА_2 54/100 частин цього будинку, а саме: коридор «1-1», площею 1, 8 кв. м, коридор «1-2», площею 6, 8 кв. м, жила кімната «1-3», площею 16, 7 кв. м, кухня «1-8», площею 9, 3 кв. м, веранда І, площею 13, 1 кв. м, та господарські будівлі: по Ѕ частини сараю літ. «Б», сараю над літ. «Б», сараю літ. «Д», погреба літ. «В», туалету літ. «Г», літньої кухні літ. «Ж», накриття літ. «Е», зливної ями літ. № 1, огорожі № 2 - 3.
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 54/100 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 . У користуванні власника знаходяться певні приміщення: «1-1», площею 1, 8 кв. м, «1-2», площею 6, 8 кв. м, «1-3», площею 16, 7 кв. м, «1-8», площею 9, 3 кв. м, І, площею 13, 1, кв. м, та по 1/2 частини сараю літ. «Б», сараю над літ. «Б», сараю літ. «Д», погреба літ. «В», туалету літ. «Г», літньої кухні літ. «Ж», накриття літ. «Е», зливної ями № 1,
огорожі № 2-3.
ОСОБА_1 належить 46/100 частин спірного домоволодіння.
Спірний будинок, загальною площею 76, 7 кв. м, житловою - 41, 1 кв. м, має 3 житлові кімнати: «1-3», площею 16, 7 кв. м, «1-4», площею 13, 9 кв. м, «1-7», площею 10, 5 кв. м, коридор «1-1», площею 1, 8 кв. м, коридор «1-2», площею 6, 8 кв. м, кухню «1-8», площею 9, 3 кв. м, веранду І, площею 13, 1 кв. м,
комору «1-6», площею 0, 9 кв. м, комору «1-5», площею 3, 7 кв. м, що підтверджується копією технічного паспорта.
Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи розділити житловий будинок на АДРЕСА_1 між співвласниками відповідно до їхніх ідеальних часток (54/100 та 46/100) та вимог нормативної документації неможливо, оскільки не виконуються вимоги пунктів 2.22, 2.24, 2.27 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення« та пункту 8.10 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» щодо переліку та площі приміщень, що можуть бути надалі запропоновані співвласникам після розподілу.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Статтею 150 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, установивши, що попередній власник спірного житлового будинку на АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , від імені якої діяла ОСОБА_4 , передаючи в дар ОСОБА_2 54/100 частини будинку, а саме: коридор «1-1», площею 1, 8 кв. м, коридор
«1-2», площею 6, 8 кв. м, жила кімната «1-3», площею 16, 7 кв. м, кухня «1-8», площею 9, 3 кв. м, веранда І, площею 13, 1 кв. м, та господарські будівлі: по 1/2 частини сараю літ. «Б», сараю над літ. «Б», сараю літ. «Д», погреба літ. «В», туалету літ. «Г», літньої кухні літ. «Ж», накриття літ. «Е», зливної ями № 1, огорожі
№ 2-3, тим самим визначила порядок користування цим будинком між нею як власником 46/100 частини будинку та ОСОБА_2 як новим власником 54/100 частини будинку, дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини четвертої статті 358 ЦК України.
Таким чином, договором дарування частини житлового будинку одночасно установлено і порядок користування жилим приміщенням, оскільки зазначений договір нотаріально посвідчений, а отже, в силу вимог частини четвертої статті 358 ЦК України, такий порядок є обов'язковим і для наступного власника 46/100 частини цього будинку - ОСОБА_1 , який успадкував цю частину в домоволодінні, оскільки домовленість співвласників про порядок володіння і користування майном, що є їхньої спільною частковою власністю, оформлена нотаріально посвідченим договором, є обов'язковою для майбутніх співвласників при здійсненні ними правомочностей володіння й користування спільним майном.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 161/12908/15-ц (провадження
№ 61-588св18).
При цьому вирішення питання про встановлення порядку користування з урахуванням складу приміщень 54/100 частини будинку судом апеляційної інстанції виходило за межі позову, отже рішення суду апеляційної інстанції щодо відмови у позові Верховний Суд визнає обґрунтованим.
Верховний Суд враховує, що переважно доводи заявника стосуються зміни оцінки тих доказів, оцінку яких здійснено судами першої та апеляційної інстанцій. Проте доводи касаційної скарги, що полягають у переоцінці доказів, не підлягають врахуванню, оскільки згідно з положеннями статті 400 ЦПК України такі процесуальні дії не належать до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Підсумовуючи, Верховний Суд констатує, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, що призвели до ухвалення у справі незаконного та необґрунтованого рішення.
Встановивши фактичні обставини, суд апеляційної інстанції правильно визначив правову природу цивільних відносин між сторонами. Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.
Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
І. Ю. Гулейков
В. В. Яремко