Ухвала
14 грудня 2020 року
місто Київ
справа № 402/784/19
провадження № 61-18375ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 рокупро відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,
треті особи: Орган опіки та піклування Благовіщенської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,
про визначення місця проживання дитини,
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,
треті особи: Орган опіки та піклування Благовіщенської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,
про визначення місця проживання дитини,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позову до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
ОСОБА_1 у червні 2020 року звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої ОСОБА_3 з матір'ю до ухвалення судового рішення.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києвавід 23 червня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, оскільки встановлення графіку спілкування дитини з матір'ю є предметом судового розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 червня 2020 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції встановив, що визначення графіку спілкування дитини з матір'ю не є співмірним заходом забезпечення позову про визначення місця проживання дитини та у разі ймовірного задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дитини з матір'ю незабезпечення такого позову шляхом визначення часу спілкування матері і дитини не буде перешкодою до виконання рішення про визначення місця проживання дочки.
ОСОБА_1 10 грудня 2020 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року, ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Верховний Суд вивчив подану касаційну скаргу, додані документи, за результатами чого зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини першої та другої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у
пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Ухвали суду щодо відмови у забезпеченні позову зазначені у пункті 4 частини першої статті 353 ЦПК України.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої
статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс) зроблено висновок, що «з огляду на відсутність у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України серед ухвал суду першої інстанції, які підлягають касаційному оскарженню, ухвали цього суду про відмову у забезпеченні позову (пункт 4 частини першої статті 353 ЦПК України), неможливим є як касаційне оскарження такої ухвали, так і касаційне оскарження постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін. Це обмеження права на оскарження не шкодить суті права особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки вона може повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду першої інстанції за наявності для цього підстав (пункт 17 постанови)».
Таким чином, за змістом статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, ухвали суду першої інстанції та постановлені за результатами їх перегляду судові рішення апеляційного суду з питань щодо відмови у забезпеченні позову, не можуть бути оскаржені у касаційному порядку.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи наведене, ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 23 червня 2020 року та ухвалена за результатами її перегляду постанова Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року щодо відмови у забезпеченні позову, не переглядаються в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
Керуючись частиною першою статті 389, пунктом 1 частини другої
статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Благовіщенської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Благовіщенської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання дитини.
Копію ухвали разом направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Погрібний
А. С. Олійник
В. В. Яремко