Постанова
Іменем України
07 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 757/31196/18-ц
провадження № 61-11432св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Держава Україна в особі Міністерства економічного розвитку
і торгівлі України, Державної казначейської служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі
та сільського господарства України на постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути на його користь упущену вигоду в розмірі 743 240,00 грн та моральну шкоду в розмірі 743 240,00 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що наказом від 02 березня 2015 року № 208 Міністерства економічного розвитку і торгівлі України оголошено конкурсний відбір на посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки.
У березні 2015 року він прийняв участь в конкурсному відборі на посаду генерального директора Державного підприємства «Запоріжжястандартметрологія» (далі - ДП «Запоріжжястандартметрологія»)
та 18 березня 2015 року був оголошений переможцем конкурсного відбору. Проте, внаслідок протиправної бездіяльності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, контракт з ним укладено так і не було.
29 листопада 2017 року Запорізьким окружним адміністративним судом винесено постанову, якою визнано протиправною бездіяльність Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо порядку його погодження,
як переможця конкурсного відбору, на посаду генерального директора
ДП «Запоріжжястандартметрологія».
Зазначив, що посадовий оклад генерального директора
ДП «Запоріжжястандартметрологія» складає 21 860,00 грн.
Внаслідок неукладення з ним контракту йому заподіяна шкода у виді упущеної вигоди в сумі 743 240,00 грн (21 860,00 грн х 34 міс. з 01 серпня 2015 року
до 01 червня 2018 року).
Також йому заподіяна моральна шкода, оскільки з моменту перемоги
на конкурсному відборі він не отримував доходу, на який мав право, постраждала його ділова репутація, що призвело до закінчення кар'єри
та виходу на пенсію. Завдану йому моральну шкоду він оцінює у розмірі 743 240,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь
ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що неправомірність дій (бездіяльності) відповідача, допущеної при погодженні переможця конкурсного відбору
на посаду генерального директора ДП «Запоріжжястандартметрологія» підтверджена належними доказами, зокрема, рішенням суду в справі
№ №808/3751/16, яке має преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків, що мала своїм наслідком порушення прав позивача та заподіяння йому моральної шкоди. Щодо стягнення на користь позивача матеріальної шкоди суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині є безпідставними, оскільки судом не встановлено, що відповідача було зобов'язано укласти контракт
з позивачем.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року в частині розміру стягнутої моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн змінено, збільшивши її розмір
до 50 000,00 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, проте не погодився із визначеним судом першої інстанції розміром заподіяної моральної шкоди, оскільки визначений розмір не відповідає засадам розумності та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини відповідача у завданні моральної шкоди, приниженні ділової репутації позивача та позбавлення останнього реалізувати свої можливості на посаді керівника, а також тих обставин, що внаслідок встановлення судовим рішенням протиправної бездіяльності Міністерства економічного розвитку і торгівлі Українипорушене право позивача фактично не було відновлено.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 05 серпня та 04 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/31196/18-ц, витребувано її з Печерського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду,
у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою,
що є передбачений чинним законодавством порядок та строки прийняття ОСОБА_1 на роботу, однак процедуру погодження було порушено,
що встановлено рішенням адміністративного суду.
Крім того указує, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
У серпні 2020 року Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України подало касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції установивши,
що у Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України відсутній обов'язок укласти контракт з ОСОБА_1 , а тому доводи про те, що позивача позбавлено права реалізувати свої можливості на посаді керівника, які стали підставою збільшення розміру моральної шкоди у постанові апеляційної інстанції є безпідставними.
Крім того судом не застосував правову позицію, викладену у в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц, постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року в справі № 818/607/17, від 03 травня 2018 року в справі № 205/5260/16, від 26 грудня 2018 року в справі № 450/826/14, від 26 лютого 2020 року в справі № 910/14139/18.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, з підстав
її необґрунтованості.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 березня 2015 року № 208 оголошено конкурсний відбір на посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки,
що належить до сфери його управління.
За результатами прийнятого рішення, оформленого протоколом від 18 травня 2015 року № 4 закритого засідання постійно діючої комісії для проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки та визначення претендентівна посади керівників особливо важливих для економіки підприємств, що належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, ОСОБА_1 оголошено переможцем конкурсного відбору на посаду генерального директора ДП «Запоріжжястандартметрологія».
У зв'язку із прийнятим комісією рішенням листом від 05 червня 2015 року
№ 2202-14/18092-03 відповідач просив голову Запорізької облдержадміністрації погодити кандидатуру ОСОБА_1 для призначення на посаду генерального директора ДП «Запоріжжястандартметрологія».
Листом від 22 червня 2015 року № 04053/08-36 голова Запорізької обласної державної адміністрації повідомив відповідача, що враховуючи колективні звернення ДП «Запоріжжястандартметрологія» щодо призначення ОСОБА_1 на посаду генерального директора підприємства, обласна державна адміністрація не погоджує кандидатуру позивача.
06 липня 2015 року на адресу Міністерства розвитку економіки, торгівлі
та сільського господарства України надійшов лист Запорізької обласної державної адміністрації від 01 липня 2015 року № 04305/08-16 про розгляд звернення трудового колективу ДП «Запоріжжястандартметрологія», скерованого Кабінетом Міністрів України, у якому повідомлено про непогодження кандидатури ОСОБА_1 листом Запорізької обласної державної адміністрації від 22 червня 2015 року № 04053/08-36.
Листом від 10 вересня 2015 року № 2202-09/30065-09 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України повідомило позивача, що у зв'язку з непогодженням головою Запорізької обласної державної адміністрації його кандидатури для призначення на посаду керівника підприємства, а також враховуючи службову характеристику, надану на звернення відповідача
з попереднього місця роботи, комісією для проведення конкурсу відбору керівників прийнято рішення про проведення повторного конкурсного відбору на посаду генерального директора ДП «Запоріжжястандартметрологія».
Наказом відповідача від 02 вересня 2015 року № 1081 оголошено повторний конкурсний відбір керівника ДП «Запоріжжястандартметрологія».
Листом від 17 серпня 2016 року № 06-Л-1977-2 Запорізька обласна державна адміністрація повідомила позивача, що рішення про відмову в погодженні його кандидатури на посаду генерального директора
ДП «Запоріжжястандартметрологія» не ухвалювалось, у зв'язку із чим надати його завірену копію неможливо, так само як і переглянути неіснуюче рішення.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України щодо порядку погодження переможця конкурсного відбору на посаду генерального директора ДП «Запоріжжястандартметрологія» ОСОБА_1 (справа №808/3751/16)
Постановою Верховного Суду від 27 червня 2019 року (справа № 808/3751/16) постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада
2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року змінено у мотивувальній частині рішення. В іншій частині вказані судові рішення залишені без змін.
У вказаній постанові Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанції про те, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Українине дотриманий Порядок погодження з головою місцевої державної адміністрації призначення на посаду керівника підприємства,
що належить до сфери управління міністерства. Будь-яких доказів надіслання
до Запорізької обласної державної адміністрації повторного погодження кандидатури позивача, а у подальшому внесення пропозиції щодо такого погодження на розгляд Кабінету Міністрів України за участю голови відповідної місцевої державної адміністрації відповідачем не зазначено та матеріали справи не містять.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо доводів касаційної скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі
та сільського господарства України та касаційної скарги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної
та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових
і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією
чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 березня 2019 року у справі
№ 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначила, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Такого ж висновку при розгляді справи з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року в справі № 752/20921/16-ц (провадження № 61-16551св18).
Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення
у необхідному чи повному обсязі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі
№ 686/23731/15-ц зроблено правовий висновок такого змісту: суд, який розглядає справу, повинен з'ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, добросовісності
та справедливості.
Установивши, що внаслідок протиправних дій відповідача, які встановлені рішенням адміністративного суду, було змінено нормальний життєвий ритм позивача, що полягало в приниженні ділової репутації позивача та позбавлення останнього реалізувати свої можливості на посаді керівника, з урахуванням засад розумності та справедливості, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для збільшення розміру стягнутої моральної шкоди.
Доводи заявника про незастосування правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц, постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року в справі № 818/607/17, від 03 травня 2018 року в справі № 205/5260/16, від 26 грудня 2018 року в справі № 450/826/14, від 26 лютого 2020 року в справі № 910/14139/18, є безпідставними, оскільки обставини
та правовідносини у цих справах не є тотожними з обставинами
та правовідносинами у справі, яка є предметом перегляду.
Щодо позовної вимоги про стягнення упущеної вигоди
Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.
У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода)
не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16 та Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 672/778/16-ц (провадження № 61-31310св18).
На обґрунтування позовних вимог про відшкодування втраченого заробітку, заподіяного внаслідок не призначення його на посаду ОСОБА_1 посилався на те, що з моменту перемоги на конкурсі його права порушувалися, він не був призначений на посаду генерального директора
ДП «Запоріжжястандартметрологія», а тому повинен був одержати за звичайних обставин, якби право не було порушене (упущена вигода) заробітну плату
у розмірі 743 240,00 грн.
Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що перемога у конкурсі на посаду керівника підприємства не була безумовною підставою призначення особи
на таку посаду, оскільки потребувала додаткового погодження, а тому неотримання особою можливих доходів у виді заробітної плати на посаді керівника підприємства не може бути підставою для висновку про заподіяння особі збитків у вигляді упущеної вигоди.
Касаційні скарги містить посилання про недотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, але в них відсутні конкретні аргументи, які б свідчили про неповне з'ясування судами обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення по суті, а також про невідповідність висновків судів обставинам справи, чи аргументи, які
є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Фактично наведені заявниками аргументи є ідентичними доводам, що були викладені ним у позовній заяві та апеляційній скарзі, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне
по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 410 ЦПК України).
Судом апеляційної інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи та вирішена справа із застосуванням норм матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає,
що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційні скарги залишені без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку
з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун
М. Є. Червинська