Постанова
Іменем України
09 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 465/4953/17
провадження № 61-6794св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Ікавим Мар'яном Романовичем, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 березня 2020 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні належним йому
на праві приватної власності приміщенням комори у підвалі за адресою:
АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання звільнити це приміщення.
На обґрунтування позовних вимог вказував, що на підставі договору дарування від 15 липня 2014 року він є власником квартири
АДРЕСА_1 , до якої належить приміщення комори у підвалі площею 6,0 кв. м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 липня 2014 року № 24281242.
Посилаючись на те, що він позбавлений можливості користуватись належним йому майном, оскільки нежитлове приміщення - комору самовільно зайняв відповідач, чим порушує його права, просив його вимоги задовольнити.
Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди
у користуванні належним йому на праві приватної власності приміщенням комори в підвалі розміром 6,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення цього приміщення.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати
у розмірі 640,00 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність і обґрунтованість позовних вимог.
25 червня 2019 року ОСОБА_3 оскаржила заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2017 року, посилаючись на те,
що цим рішенням порушено її права як власника нежитлового приміщення - підвалу у житловому будинку АДРЕСА_1 , але вона
не була залучена до участі у справі.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року
ОСОБА_3 поновлено строк на апеляційне оскарження заочного рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2017 року та відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 березня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 закрито.
Постановляючи ухвалу від 16 березня 2020 року про закриття апеляційного
провадження, апеляційний суд виходив з того, що про рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод
у користуванні належним йому на праві приватної власності приміщенням комори шляхом зобов'язання звільнити приміщення особі, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 було відомо ще в травні 2018 року.
Колегія апеляційного суду, оцінивши поважність наведених ОСОБА_3
в апеляційній скарзі доводів про причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, дійшла висновку, що ці причини не є поважними, тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 відкрито помилково, що є підставою для його закриття.
Свої висновки апеляційний суд обґрунтовує тим, що поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та з підстав, які не видаються переконливими щодо їх поважності, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня
2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У квітні 2020 року Ікавий М. Р. , діючи в інтересах ОСОБА_3 , подав
до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати й направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Мотивує касаційну скаргу тим, що апеляційний суд ухвалою від 25 липня
2019 року визнав поважними причини пропуску ОСОБА_3 як особою, яка не брала участі у справі, але судовим рішенням суд вирішив питання про
її права, свободи, інтереси та обов'язки щодо спірного нежитлового приміщення, строку на апеляційне оскарження рішення Франківського районного суду
м. Львова від 28 листопада 2017 року та відкрив апеляційне провадження.
Отже підстави, зазначені в оскаржуваній у касаційному порядку ухвалі апеляційного суду, про закриття апеляційного провадження з підстав неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суперечать нормам процесуального права, а саме пунктам 1-3 статті 362 ЦПК України, якою передбачено вичерпний перелік підстав для закриття апеляційного провадження, і в цьому переліку помилкового відкриття провадження немає.
На обґрунтування скарги також вказує, що станом на час ухвалення заочного рішення Франківського районного суду м. Львова у цій справі закон
не передбачав обов'язкової відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне провадження у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, а пов'язував можливість відкриття апеляційного провадження з оцінкою судом поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження (частина третя статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення заочного рішення суду першої інстанції).
При цьому посилається на правові висновки, яких Верховний Суд дійшов
у постановах від 29 серпня 2018 року у справі № 369/8537/15-ц (провадження
№ 61-25773св18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 635/8219/15-ц (провадження № 61-35336св18).
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи своїм процесуальним правом на подання відзиву
не скористались, відзивів на касаційну скаргу до Верховного Суду не подали.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, матеріали справи витребувано з Франківського районного суду м. Львова.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року справу призначено
до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи колегією у складі п'яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що рішенням Франківського районного суду м. Львова
від 28 листопада 2017 року задоволено позов ОСОБА_1
та зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1
у користуванні належним йому на праві приватної власності приміщенням комори в підвалі розміром 6,0 кв. м, яке знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , шляхом звільнення цього приміщення.
У червні 2019 року заочне рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_3 , просила його скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Посилалась на те, що рішення суду впливає на її права та обов'язки як власника спірного нежитлового приміщення, однак ухвалене без її участі як належного відповідача, оскільки саме їй на праві власності належить спірне приміщення. ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі, оскільки він не має жодного відношення до предмета спору, не є власником спірного приміщення. Крім того, нежитлове приміщення не є спільним майном подружжя, оскільки набуте нею на підставі договору дарування. Звертала увагу на те, що згідно
з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, нежитлове приміщення 2-1 до 2-6, підвал
за адресою: АДРЕСА_1 належить їй на праві власності
на підставі договору дарування від 13 травня 2013 року № 571. Крім того, ОСОБА_3 посилалася на те, що матеріали справи не містять доказів
того, що саме її чоловік, відповідач ОСОБА_2 , чинить перешкоди позивачеві у користуванні спірним нежитловим приміщенням.
До апеляційної скарги ОСОБА_3 , яка звернулася з апеляційною скаргою на заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2017 року, подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження,
ОСОБА_3 посилалася на те, що їй було надано некваліфіковану
та непрофесійну правову допомогу щодо перегляду (скасування) заочного рішення, а також щодо перегляду оскаржуваного рішення суду
за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року
ОСОБА_3 поновлено строк на апеляційне оскарження заочного рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2017 року, відкрито апеляційне провадження у цій справі за її апеляційною скаргою.
Поновлюючи строк на апеляційне оскарження, суддя-доповідач апеляційного суду виходив з необхідності забезпечити особі, яка звернулась з апеляційною скаргою, право на доступ до суду як особі, яка не була залучена до участі у справі і відносно якої суд першої інстанції вирішив питання про її права та обов'язки.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 березня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 закрито. Ухвалу обґрунтовано існуванням обставин, які беззаперечно підтверджують обізнаність ОСОБА_3 щодо ухвалення Франківським районним судом м. Львова оскаржуваного рішення від 28 листопада 2017 року ще з травня 2018 року,
що з урахуванням обставин подання ОСОБА_3 апеляційної скарги
з тривалим пропуском строку на апеляційне оскарження й відсутністю поважних причин пропуску цього строку не дає підстав для поновлення відповідного процесуального строку.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині першій статті 362 ЦПК України визначено повноваження суду апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження у справі та чітко визначено підстави закриття апеляційного провадження.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав
вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси
та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося. Інших підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи не передбачено.
Отже, вичерпний перелік підстав закриття апеляційного провадження, чітко визначений статтею 362 ЦПК України, і її приписами не передбачено такої підстави закриття апеляційного провадження, як відкриття апеляційного провадження без детального з'ясування питання щодо поновлення строку
на апеляційне оскарження.
Поновивши строк, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями
з тих же підстав відмовляти в поновленні цього строку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу з підстав, які не передбачені нормами ЦПК України, а дотримання процесуальної форми, тобто вчинення процесуальних дій у порядку і в суворій послідовності, встановленій нормами ЦПК України, є обов'язковою умовою законності судового рішення.
Допущення помилки при закритті апеляційного провадження та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права призвело до позбавлення ОСОБА_3 як особи, яка не брала участі у справі, але права якої щодо спірного нежитлового приміщення порушено судовим рішенням, права на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин та з огляду на засади цивільного судочинства доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції, постановивши ухвалу від 16 березня 2020 року про закриття апеляційного провадження, порушив норми процесуального права.
Ураховуючи зазначене, судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий
розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції Верховного Суду, тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з переданням справи на новий апеляційний розгляд.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку
з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 березня 2020 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун