Справа № 620/2872/20 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.
16 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Бужак Н.П., Пилипенко О.Є.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, -
У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась у суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області) про визнання протиправною відмову щодо призначення пенсії відповідно до положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити з 10 червня 2010 року пенсію відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в порушення вимог чинного законодавства відповідач відмовляється здійснити нарахування пенсії зі зменшенням пенсійного віку на підставі положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження направлення на роботу у зону відчуження у період з 15 вересня по 01 жовтня 1986 року, а тому підстави для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що позивач після закінчення Чернігівського професійного технічного училища, з 22 жовтня 1985 року була прийнята на посаду офіціанта 3 розряду ресторана «Градецький».
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та має загальний страховий стаж 31 рік 7 місяців та 25 днів, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) та листом відповідача від 07 липня 2020 року.
10 червня 2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом від 07 липня 2020 відповідач відмовив позивачу у призначенні такої пенсії, посилаючись на те, що позивачем не надано первинних документів, зокрема, наказів про направлення у зону відчуження або відрядне посвідчення, про населений пункт (чи об'єкт) перебування у зоні відчуження, карток дозиметричного контролю, табелів обліку робочого часу, документів про оплату праці, інших первинних документів, які б підтверджували факт її перебування безпосередньо в зоні відчуження.
Уважаючи таке рішення відповідача протиправними, позивач звернулась з позовом до суду.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявне у позивача посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є додатнім доказом на підтвердження факта її перебування у зоні відчуження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначені Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закону України №796-ХІІ).
За приписами пункта 2 частини 1 статті 14 цього Закону до 2 категорії, зокрема, відносяться учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, на 10 років.
Підпунктом 5 пункта 2.1 Порядка подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонда України від 25 листопада 2005 року №21-1 передбачено, що документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
За результатами аналіза наведених правових норм місцевий суд дійшов правильного висновка, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
При цьому, основними документами, що підтверджують період виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо в зоні відчуження, є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або за її відсутності - інші первинні документи, які підтверджують вказаний факт.
Як установлено судом, позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2).
Окрім того, для призначення пенсії позивачем до пенсійного органа подано копію наказа Управління громадського харчування Чернігівського облвиконкому Чернігівського міського об'єднання громадського харчування від 12 вересня 1986 року № 628 «О командировании работников обьєдинения для выполнения работ, связанных с обеспечением питания лиц, принимающих участие в ликвидации последствий аварии на Чернобыльськой АЭС», відповідно до якого позивач була відряджена в Київську область у період з 15 вересня по 01 жовтня 1986 року, як така, що виявила бажання прийняти участь в наданні допомоги.
Відповідно до копії довідки виробничо-торгівельного об'єднання громадського харчування виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 15 жовтня 1991 року № 347 позивач дійсно працювала в Чернігівскому міському об'єднанні громадського харчування офіціантом 5-го розряда КОП «Градецкий» та з 15 вересня 1986 року по 01 жовтня 1986 року була задіяна на работах, пов'язаних з ліквідацією аварії на Чернобильській АЕС.
З копії довідки ресторана «Золоті ворота» Київського треста ресторанів Управління громадського харчування Київської ради народних депутатів від 17 грудня 1992 року № 172 та копії довідки, видною ЗAT рестораном «Градецьким», також слідує, що позивач у період з 15 вересня 1986 року по 02 жовтня 1986 року знаходилась на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС.
За наявності посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (2 категорія) та вказаних довідок, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України №796-ХІІ із зменшенням пенсійного віку.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 344/9789/17, від 22 березня 2018 року у справі № 588/538/16-а, від 31 липня 2018 року у справі № 751/2050/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 714/69/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 221/1378/17.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді Н.П. Бужак
О.Є. Пилипенко