Справа № 620/2553/20 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
16 грудня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Земляної Г.В., Пилипенко О.Є.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпостач» до Головного управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпостач» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, -
У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорпостач» (далі - позивач, ТОВ «Дорпостач») звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ Укртрансбезпека у Чернігівській області) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафа у розмірі 1700,00 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що в акті перевірки відсутній підпис одно з інспекторів та назва органа державного контролю. Також наголошує, що не є перевізником у розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та здійснював перевезення вантажу в межах власної господарської діяльності.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та не дослідження всіх обставин у справі, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що за наявності у водія індивідуальної контрольної книжки, підстави для застосування штрафа відсутні. Наголошує на тому, що положення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не вимагають обов'язкової наявності для водія протокола перевірки та адаптації тахографа і щоденних листків праці та відпочинка як документів, на підставі яких здійснюються автомобільні перевезення. Акцентує увагу на тому, що копія акта перевірки за відсутності підписа інспектора та назви контролюючого органа є недопустими доказом, а тому не може слугувати підставою для прийняття оскаржуваної постанови.
У відзив на апеляційну скаргу відповідач наголошує, що перелік наведених у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів не є вичерпним, а згідно Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів передбачає обов'язкове обладнання колісних транспортних засобів з повною масою від 3,5 тон до 12 тон діючими та повіреними тахографами з 01 червня 2015 року.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що 24 квітня 2020 року на підставі направлення на перевірку від 21 квітня 2020 року № 005593, Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області проведено рейдову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, транспортного засобу марки МАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 з причіпом - паливоцистерною-Е марки ПЦ державний номерний знак НОМЕР_2 .
За результатами перевірки 24 квітня 2020 року складений акт № 180713, яким зафіксовано, що під час перевезення вантажу (надання послуг з перевезення небезпечних вантажів) згідно ТТН №5/4/04 автомобіль не обладнаний тахографом, чим порушено накази Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07 червня 2010 року та № 385 від 24 червня 2010 року. У тому числі допущені порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, під час надання послуг з перевезення небезпечних вантажів згідно ТТН № 5/4/04 від 24 квітня 2020 року у водія відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа та щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку за 28 днів. Водій зі змістом порушення був ознайомлений, про що свідчить особистий підпис.
Листом Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області від 18 травня 2020 року позивач повідомлений про розгляд 26 травня 2020 року справи про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт.
22 травня 2020 року позивач на акт перевірки надав пояснення № 135.
Начальником Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області 26 травня 2020 року, за результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийнято постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафа у сумі 1700 грн.
Листом від 19 червня 2020 року Державна служба України з безпеки на транспорті скаргу позивача залишила без задоволення, а постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу без змін.
Уважаючи постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль позивача мав бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а у водія мали бути в наявності протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. У зв'язку з відсутністю тахографа та відповідних документів, рішення про накладення адміністративно-господарського штрафа є законним та обґрунтованим.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2344-ІІІ).
Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Статтею 1 Закону України № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
У силу статті 34 Закону України № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
Аналіз наведених положень Закону України №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, а напроти, вимагається наявність інших документів, передбачених законодавством.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Відповідно до пункта 4 цього Наказа він набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункта 6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності, зокрема, для: перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км - з 01 червня 2013 року; перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01 червня 2015 року.
Згідно пунктів 1.1, 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв це положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Пунктом 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно пункта 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Пунктом 6.3 цього Положення передбачено, що водій, який керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 946/18241 (далі - Інструкція).
Згідно пункту 1.3 Інструкції вона поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
В силу пункта 3.3 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції.
Як вірно встановлено місцевим судом, згідно ТТН, яка була надана водієм під час перевірки, ТОВ «Дорпостач» здійснювало перевезення вантажа для ТОВ «Октан-Престиж». Отже, твердження позивача про те, що перевезення вантажа здійснювалось для власної господарської діяльності є помилковим, оскільки спростовується інформацією, наведеною у ТТН.
Також колегія суддів уважає помилковим твердження позивача про те, що пункт 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв підтверджує правомірність здійснення ним ведення індивідуальної контрольної книжки водія за відсутності тахографа, оскільки такий пункт не містить застережень до пункта 4 Наказа, яким затверджено зазначене Положення, та встановлено строкові рамки для обов'язкового встановлення тахографів на транспортних засобах.
Відсутність у копії акта перевірки назви органа, посадові особи якого здійснювали таку перевірку, а також підписа одного з інспекторів, на переконання колегії суддів, є формальними недоліками, які не спростовують встановлене під час перевірки порушення та не можуть бути самостійною підставою для скасування результата перевірки.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №809/1031/16.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпостач» залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді Г.В. Земляна
О.Є. Пилипенко