Постанова
Іменем України
09 грудня 2020 року
м. Харків
справа № 646/2736/20
провадження № 22-ц/818/5401/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Пилипчук Н.П. ,
суддів: Тичкової О.Ю., Кругової С.С.,
за участю секретаря судового засідання : Плахотнікової І.О.,
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 08 вересня 2020 року, ухвалене суддею Білінською О.В., -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною позовною заявою
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21 квітня 2020 року ДП «СЕТАМ» були проведені електронні торги щодо лоту №414576. Власником житлового будинку на підставі спільної часткової власності літ. «Г-1» загальною площею 80,2 кв. м. з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , 1/3 частина якого була реалізована, є: ОСОБА_3 (1/3 частини будинку), ОСОБА_3 (1/3 частини будинку), ОСОБА_1 (1/3 частини будинку). За результатами торгів було сформовано Протокол №476149 проведення електронних торгів, відповідно до якого, переможцем визнано ОСОБА_2 . Продавцем лоту є Московський ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №593656638 від 18.06.2019, винесеної старшим державним виконавцем Павличевим Ю.В. (відповідно до постанови боржником є ОСОБА_3 , який є власником 1/3 частини житлового будинку літ. «Г-1» загальною площею 80,2 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ).
Позивач, бажаючи прийняти участь в торгах та придбати 1/3 частину вищевказаного будинку була ознайомлена зі змістом Звіту про оцінку майна, що зроблений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Експерт 2012» та виявила, що проведено оцінку іншого майна, а саме вказано більшу житлову площу, що вплинуло на оцінку майна та вказана оцінка вартості частки майна значно перевищує вартість частки, що була реалізована на електронних торгах.
Позивач вказала старшому державному виконавцю ОСОБА_4 на виявлені розбіжності між даними, що містяться у Звіті про оцінку майна та фактичними даними про нерухомість, однак останнім вказаний факт був проігнорований та передано документи для реалізації.
З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що було порушено процедуру проведення електронних торгів в частині оцінки майна, чим було порушено право позивача взяти участь в торгах та придбати майно.
У зв'язку із чим просила визнати недійсними електронні торги, що були проведені 21 квітня 2020 року Державним підприємством «СЕТАМ» Міністерства юстиції України щодо лоту № 414576 з реалізації майна:1/3 частини житлового будинку літ. «Г-1» загальною площею 80,2 кв.м з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 ); визнати недійсним Протокол №476149 проведення електронних торгів щодо лоту №414576 з реалізації майна:1/3 частини житлового будинку літ. «Г-1» загальною площею 80,2 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 08 вересня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що порушено процедуру проведення електронних торгів в частині оцінки майна, чим порушено право позивача взяти участь у торгах та придбати майно. Також вказує ,що суб'єктом оціночної діяльності було грубо порушено вимоги законодавства, що регламентують оціночну діяльність та процедуру проведення оцінки майна, в результаті чого, виконавцем було подано документи організатору електронних торгів, що не відповідають дійсності.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лугова Г.А. надала відзив на апеляційну скаргу в якому вона заперечувала просила рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу- без задоволення. Відзив мотивований тим, що позивач не є стороною виконавчого провадження, та не була позбавлена права участі у торгах.
Представником відповідача ДП «СЕТАМ» надано відзив на апеляційну скаргу в якому вона просила рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу- без задоволення. Відзив мотивований тим, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження, обрала спосіб захисту прав, що не відповідає законодавству та її права жодними чином не порушені, оскільки вона не була учасником електронних торгів.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача щодо порушення процедури проведення електронних торгів та порушення її прав є безпідставними, доказів порушення прав позивача, оспорюваними прилюдними торгами, суду не надано.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.06.2019 головним старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Павличевим Ю.В. відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 643/16739/18 виданого 30.05.2019 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості за кредитним договором б/н від 29 жовтня 2012 року у розмірі 117157,08 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 4657,08 грн., заборгованості за процентами в розмірі 112500,00 грн. (а.с. 53).
Як вбачається із матеріалів справи житловий будинок літ. «Г-1» з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 80,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 на підставі рішення суду, серія та номер 2-2686/2007, видане 07.08.2007 Червонозаводським районним судом м. Харкова належить на праві спільної часткової приватної власності позивачу ОСОБА_1 (1/3 частки) та ОСОБА_3 (1/3 частки) (а.с. 24-25).
10.12.2019 державним виконавцем Павличевим Ю.В. у виконавчому провадженні №59365638 винесено постанову по опис та арешт майна боржника, згідно якої у боржника ОСОБА_3 відсутнє будь-яке рухоме майно та описано та накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме на 1/3 житлового будинку літ. «Г-1» з надвірними будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості. Загальна площа 80,2 кв.м., житлова площа 37,4 кв.м., матеріали стін: цегла. Житловий будинок літ. «Г-1» з прибудовою літ. «г», надвірні будівлі та споруди: сарай літ. «Є»; огорожа №1, 4-7; водопровід №2. Реєстраційний/кадастровий номер 157904963101 (а.с. 51). Призначено відповідальним зберігачем вказаного майна ОСОБА_3 .
Постановою державного виконавця Павличева Ю.В. від 24.01.2020 у виконавчому провадженні призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «Експерт 2012» (а.с.43). Боржнику, стягувану та суб'єкту оціночної діяльності направлено вказано постанову.
Згідно Звіту про оцінку майна від 29.01.2020, ринкова вартість 1/3 частини житлового будинку «Г-1» з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 становить 117800,00 грн (а.с.28).
Згідно матеріалів виконавчого провадження №59365638 (а.с. 43-46) 12.02.2020 стягувачу АТ КБ «Приват Банк» (за вих.№ 36350) та боржнику ОСОБА_3 (за вих.№ 36351) направлено повідомлення державного виконавця про надходження звіту про оцінку майна, а саме: 1/3 частини житлового будинку «Г-1» з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , початкова вартість вказаного арештованого майна складає 117 800 грн., роз'яснено право на оскарження звіту.
Згідно матеріалів виконавчого провадження №59365638, відповідно до протоколу №469231 проведення електронних торгів від 10.03.2020 щодо лоту №408120, торги не відбулися на підставі того, що від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція.
Відповідно до протоколу №472056 проведення електронних торгів від 31.03.2020 щодо лоту №408120, торги не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів.
Відповідно до протоколу №476149 проведення електронних торгів від 21.04.2020 щодо лоту №408120, торги не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів.
За даними протоколу проведення електронних торгів № 476149 від 21.04.2020 року переможцем торгів щодо майна: 1/3 частини житлового будинку літ. «Г-1» загальною площею 80,2 кв. м. за надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 101 100,00 грн. визначено - учасника №3 ОСОБА_2 .
За результатами реалізації арештованого майна - 1/3 частини житлового будинку літ. «Г-1» загальною площею 80,2 кв. м. за надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , державним виконавцем Московського Відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено акт про проведені електронні торги з реалізації арештованого майна від 22.05.2020, який затверджено начальником ВДВС.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодекс), зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
Наведене узгоджується з нормами ч. 4 ст. 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (ст.ст. 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури порядку проведення торгів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 22 лютого 2017 року у справі 6-2677цс16.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Як вбачається із частини 3 вказаної вище статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII встановлено загальні правові основи організації та діяльності виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем.
За змістом ч.2 п.3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», для проведення оцінки нерухомого майна, виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Частиною 6 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 затверджено Порядок реалізації арештованого майна (Порядок), яким визначено правила проведення прилюдних торгів.
Так, пунктом 3 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 встановлено, що виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Відповідно до п. 3 Розділу III Порядку реалізації арештованого майна організатор вносить до системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо).
Після внесення лота до системи автоматично визначається строк для підготовки до проведення торгів, реєстрації учасників, огляду майна.
Дата початку проведення електронних торгів призначається на наступний після закінчення зазначених строків день та відображається в інформаційному повідомленні, яке розміщується на Веб-сайті автоматично після внесення інформації про лот у систему.
Згідно з п. 4 розділу І Порядку взаємодія органів державної виконавчої служби та приватних виконавців з організатором щодо реалізації арештованого майна, у тому числі надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, здійснюється через особисті кабінети відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців в системі. Надсилання документів та повідомлень, передбачених цим Порядком, електронною поштою, поштовими відправленнями, доставка нарочним або кур'єрською службою доставки дозволяються виключно у разі наявності технічних підстав, що унеможливлюють роботу особистих кабінетів відділів державної виконавчої служби та приватних виконавців більше ніж на 24 години, до відновлення їх працездатності.
Відомості про електронні торги, майно, яке виставляється на них, доступні всім особам та розміщені на веб-сайті електронних торгів; електронний ресурс, що є складовою частиною системи електронних торгів, на якому розміщуються організаційно-методичні матеріали, інформаційні повідомлення про електронні торги та результати їх проведення, здійснюється реєстрація учасників, подання заяв на участь в електронних торгах, забезпечується доступ спостерігачів електронних торгів та проводяться електронні торги. Веб-сайт функціонує у цілодобовому режимі та є доступним усім користувачам мережі Інтернет.
Відповідно до вимог п. 2 розділу ІІ Порядку організатор здійснює внесення до системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Згідно з п. 4 розділу II Порядку перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). організатор лише перевіряє повноту заповнення заявки.
Пунктом чотири розділу III Порядку визначено, що організатор проводить електронні торги (торги за фіксованою ціною), у тому числі повторні, відповідно до строків, визначених цим Порядком.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку, електронні торги розпочинаються у визначений в інформаційному повідомленні про електронні торги день. Електронні торги проводяться протягом одного робочого дня з 9-ї до 18-ї години. Якщо остання цінова пропозиція надійшла за 5 хвилин до завершення строку, визначеного в абзаці першому цього пункту, електронні торги автоматично продовжуються на 10 хвилин від часу подання останньої цінової пропозиції, але пізніше 22-ї години. Електронні торги підлягають продовженню також у випадку, якщо остання цінова пропозиція надійшла за 5 хвилин до закінчення десяти хвилинного часу їх продовження, але не довше часу, встановленого в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 1 розділу VIII Порядку після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронних торгів за лотом.
Відповідно до п. 1 розділу X Порядку на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно.
Згідно з п. 4 розділу X Порядку після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п'яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Начальник відповідного відділу державної виконавчої служби має затвердити акт про проведені електронні торги не пізніше наступного робочого дня після його подання виконавцем. Приватний виконавець самостійно затверджує акт про проведені електронні торги шляхом його підписання та скріплення печаткою приватного виконавця.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2677цс16, підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів.
Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Верховним Судом у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17, зазначено, що вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Разом з цим, Верховним Судом у постанові від 14 березня 2018 у справі № 910/1454/17 наголошено, що під час розгляду спору про визнання недійсними електронних торгів судами повинно бути встановлено: - чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна та/або інших норм законодавства під час проведення електронних торгів і в чому таке порушення полягало; - чи вплинули ці порушення на результат торгів; - чи відбулося порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, враховуючи викладене, позивач повинен довести належним та допустимими доказами, що: - відбулося порушення вимог Порядку при проведенні електронних торгів; -ці порушення вплинули на результати торгів; - законні інтереси позивача порушенні. Однак у позовній заяві не зазначено жодного порушення норм Порядку під час проведення оскаржуваних торгів, впливу таких порушень на результат електронних торгів та порушення законних прав позивача у результаті проведення електронних торгів.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ДП «Сетам», яке проводило прилюдні торги, діяло в межах чинного законодавства та відповідно до вимог Тимчасового положення.
Отже суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що доводи позивачки щодо того, що було порушено її право на справедливу ціну також є неспроможними, оскільки позивач не спростувала результат вартості чи оцінки спірного майна.
Позивач звертає увагу на той факт, що у матеріалах звіту про оцінку майна знаходяться аркуші техпаспорту, що стосується іншого об'єкта нерухомого майна.
Такі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки конфігурація та розмір приміщень у технічному паспорті не єдині відомості, які бралися до уваги при оцінці майна. Площа приміщень, що зазначені у звіті відповідає відомостям з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивач не надала належних та допустимих доказів того, що вартість спірного нерухомого майна є іншою, ніж та, що зазначена у звіті. Позивач не була учасником електронних торгів.
Щодо здійснених на думку позивача порушень приватним виконавцем, колегія суддів зазначає наступне.
Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності дій державного виконавця при здійсненні своїх повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", не стосуються правил проведення електронних торгів та є такими, шо мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
У постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 755/21826/15-ц зазначено , що оскільки виходячи зі змісту частини першої статті 215 ПК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами електронних торгів, то підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим порядком.
Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення електронних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні ,які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.
Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України : від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 6 квітня 2016 року у справі № 6-242гс16.
Отже, розглядаючи справу ,суд першої інстанції встановив відсутність підстав стверджувати, що при проведенні електронних торгів 21 квітня 2020 року мали місце такі порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, які вплинули на результати торгів; доказів на підтвердження існування таких обставин позивач не надала; доводи про порушення в процесі проведення електронних торгів, на які позивач посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог, підтвердження в ході судового розгляду не знайшли.
Доводи апеляційної скарги про ухвалення рішення упередженим судом є неспроможними, не відповідають обставинам справи, засновані на невірному розумінні законодавства.
При цьому, перевіркою доводів апеляційної скарги, не встановлено обставин, які б спростовували проведення електронних торгів з дотриманням вимог Порядку реалізації арештованого майна та інших норм, якими врегульовано процедуру проведення електронних торгів, та одночасно були би достатніми для визнання недійсними електронних торгів, а тому доводи апеляційної скарги відхиляються судом апеляційної інстанції.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 08 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.Ю. Тичкова
С.С. Кругова