Справа № 619/939/19 Головуючий суддя І інстанції Остропілець Є. Р.
Провадження № 22-ц/818/4925/20 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: визнання права власності на земельну ділянку
02 грудня 2020 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Яцини В.Б.
суддів: - Бурлака І.В., Котелевець А.В.,
за участю секретаря : Семикрас О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дергачівськогорайонного суду Харківської області від 04 серпня 2020 року, ухвалене у складі головуючого судді Остропілець Є.Р., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Козачо-Лопанської селищної ради Дергачівського району, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю,
встановив:
06 березня 2019 ОСОБА_1 звернулась до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до Козачо-Лопанської селищної ради Дергачівського району, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.
Позовна заява мотивована тим, що наказом радгоспу "Шлях індустрії" від 10 січня 1966 року № 6 присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1 , розмір якої становить 0,07 га, в смт. Козача Лопань, належну ОСОБА_5 , передано в користування ОСОБА_6 на підставі особистих заяв громадян. В подальшому була здійснена перенумерація житлових будинків, в результаті якої будинку АДРЕСА_2 .
Рішенням Козачолопанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 11.11.1994 року № 329 вказана земельна ділянка площею 700 кв. м була закріплена за ОСОБА_1 . Відповідно до викопіювання плану земельної ділянки, розміри такої земельної ділянки складали: по ширині зі сторони АДРЕСА_3 , по ширині зі сторони городу - 8 м, по довжині - 82 м. Тобто площа земельної ділянки збігається з площею ділянки, вказаної в наказі радгоспу "Шлях індустрії" від 10.01.1966 № 6.
Згідно з довідкою, наданою радгоспом "Шлях індустрії" 29.04.1972 року, радгосп не заперечує закріпленню присадибної ділянки за будівлею АДРЕСА_1 , виділеної ОСОБА_1 наказом радгоспу "Шлях індустрії" від 10.01.1966 № 6.
На виділеній їй земельній ділянці ОСОБА_1 своїми силами і за рахунок своїх коштів побудувала маломірний житловий будинок, загальною площею 27,1 кв. м, житловою площею 14,4 кв. м.
Рішенням Виконавчого комітету Дергачівської районної ради від 28 вересня 1 972 року № 540 приймальній комісії виконкому Козачолопанської селищної Ради депутатів трудящих дозволено прийняття в експлуатацію маломірної житлової споруди, побудованої ОСОБА_7 з АДРЕСА_4 . Затверджено за домоволодінням АДРЕСА_4 земельну ділянку площею 1200 кв. м. Доручено виконкому Козачолопанської селищної Ради депутатів трудящих після затвердження актів приймання на житлову маломірну споруду в АДРЕСА_4 , розглянути питання про оформлення права особистої власності на дану житлову споруду на ім'я ОСОБА_7 .
Рішенням виконкому Козачо-Лопанської селищної ради від 11 листопада 1994 року №329 за ОСОБА_1 закріплено вказану земельну ділянку площею 700 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_4 , на підставі заяви.
Відповідно технічного паспорту на будинок АДРЕСА_4 , виданий на ім'я ОСОБА_1 , складений 10 вересня 1994 року місцевим БТІ. У характеристиці будівель і споруд зазначені будинок площею 30,1 кв. м 1966 року побудови; веранда площею 6 кв м, 1966 року побудови; сарай площею 6,4 кв. м, 1989 року побудови; огорожа.
Актом від 03 липня 1997 року введено до експлуатації будинок по АДРЕСА_4 , побудований ОСОБА_1 , та зазначено: ОСОБА_8 самовільно побудовано маломірний жилий будинок; у якісному відношенні роботи виконані добре.
У 2007 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_9 про відновлення порушеного права землекористування.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13 березня 2013 року в задоволенні позову було відмовлено, державний акт на вказану земельну ділянку скасовано. Причиною такого скасування було те, що межа земельної ділянки проходила через суміжну ділянку по АДРЕСА_5 . При цьому, ця помилка виникла саме через те, що ОСОБА_10 не надав працівникам комунального підприємства для ознайомлення документи на земельну ділянку, яка йому належала. Внаслідок чого, позивач довгий час не може розпоряджатися на власний розсуд приналежною їй земельною ділянкою.
У зв'язку з тим, що з моменту побудови вказаного будинку минув значний час, документи, які підтверджують її право власності на матеріали та обладнання житлового будинку, в неї не збереглись. Через це вона звернулася до суду з проханням визнати за нею право власності на матеріали та обладнання житлового будинку за вказаною адресою.
Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 29 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 червня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
За результатами розгляду касаційної скарги на вказані рішення, у постанові від 21 січня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов до таких висновків (справа №6-284 50св 4): "Наведеним доказам, що були подані позивачкою на обґрунтування своїх вимог, суд на порушення ст. ст. 213, 215 ЦПК України належної оцінки не надав; не звернув уваги на положення п. 5 постанови Верховної Ради Української PCP від 18 грудня 1990 № 562-ХП «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української PCP», якою визначено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування; не врахував, що матеріали справи не містять доказів визнання нечинним у встановленому законодавством порядку рішення радгоспу «Шлях Індустрії» від 10 січня 1966 року № 6 про надання земельної ділянки позивачці, безпідставно не взяв до уваги рішення Виконавчого комітету Дергачівської районної ради від 28 вересня 1972 року № 540 про надання дозволу па прийом до експлуатації, акт від 03 липня 1997 року щодо введення до експлуатації та висновків про необґрунтованість позову дійшов передчасно." Суд ухвалив вказані рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 вересня 2015 року суд визнав за ОСОБА_1 , право власності на будівельні матеріали та обладнання з урахуванням накопиченого зносу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 .
ОСОБА_1 вказує, що користується даною земельною ділянкою з 1966 року безперервно. При цьому не має документів, які свідчать про наявність права власності на неї.
Адже рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13.03.2013 р. у справі № 2-57/2010 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , виконкому Козачолопанської селищної ради Дергачівсьго району Харківської області про поновлення порушеного права і відновлення меж землекористування, зустрічний ОСОБА_12 , ОСОБА_3 до неї, виконкому Козачолопанської селищної ради Дергачівсьго району Харківської області про поновлення порушеного права, визнання недійсним рішення виконкому скасування державного акту на землю, державний акт на право приватної власності на землю серії ХР № 10-37-033400, зареєстрований за № 31 від 02.02.1996 р. на ім'я, ОСОБА_1 , скасований.
Починаючи з 1966 р. ОСОБА_1 постійно з року в рік обробляє вказану земельну ділянку, користується нею, відкрито володіє нею, її відношення до неї, як до свого власного майна. За час користування земельною ділянкою, за свої кошти провела водопровід, викопала колодязь, провела електрику.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею в порядку набувальної давності право власності на земельну ділянку площею 700 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_4 .
Заочним рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 04 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення незаконне, необґрунтоване, прийнято при неповному з'ясуванні дійсних та фактичних обставин справи, з невірним застосування норм матеріального та процесуального права.
Вказала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклала вимоги та доводи позовної заяви. При цьому вказала, що вона добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою починаючи з 1966 р. постійно з року в рік обробляє вказану земельну ділянку, користується нею, відкрито володіє нею, її відношення до неї, як до свого власного майна. За час користування земельною ділянкою, за свої кошти провела водопровід, викопала колодязь, провела електрику.
Зазначила, що відповідач не надав до суду заперечень проти позову, відзив на позовну заяву, відповідач не визнає факту її добросовісності користування спірною земельною ділянкою вважає, що суперечить чинному законодавству.
Посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, за відсутністю інших учасників справи, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам оскаржене рішення суду у повній мірі відповідає.
Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Згідно статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
Передання земельної ділянки на підставі ст. 119 ЗК здійснюється у порядку передбаченому ст. 118 ЗК, а у випадку передання земельної ділянки в оренду в порядку ст. 123 ЗК та за процедурою передбаченою Законом України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року.
Судом встановлено, що наказом радгоспу "Шлях індустрії" від 10 січня 1966 року № 6 присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1 , розмір якої становить 0,07 га, в смт. Козача Лопань, належну ОСОБА_5 , передано в користування ОСОБА_6 на підставі особистих заяв громадян. В подальшому була здійснена перенумерація житлових будинків, в результаті якої будинку АДРЕСА_2 .
Рішенням Козачолопанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 11.11.1994 року № 329 вказана земельна ділянка площею 700 кв. м була закріплена за ОСОБА_1 . Відповідно до викопіювання плану земельної ділянки, розміри такої земельної ділянки складали: по ширині зі сторони АДРЕСА_3 , по ширині зі сторони городу - 8 м, по довжині - 82 м. Тобто площа земельної ділянки збігається з площею ділянки, вказаної в наказі радгоспу "Шлях індустрії" від 10.01.1966 № 6.
Згідно з довідкою, наданою радгоспом "Шлях індустрії" 29.04.1972 року, радгосп не заперечує закріпленню присадибної ділянки за будівлею АДРЕСА_1 , виділеної ОСОБА_1 наказом радгоспу "Шлях індустрії" від 10.01.1966 № 6.
На виділеній їй земельній ділянці ОСОБА_1 своїми силами і за рахунок своїх коштів побудувала маломірний житловий будинок, загальною площею 27,1 кв. м, житловою площею 14,4 кв. м.
Рішенням Виконавчого комітету Дергачівської районної ради від 28 вересня 1972 року № 540 приймальній комісії виконкому Козачолопанської селищної Ради депутатів трудящих дозволено прийняття в експлуатацію маломірної житлової споруди, побудованої ОСОБА_7 з АДРЕСА_4 . Затверджено за домоволодінням АДРЕСА_4 земельну ділянку площею 1200 кв. м. Доручено виконкому Козачолопанської селищної Ради депутатів трудящих після затвердження актів приймання на житлову маломірну споруду в АДРЕСА_4 , розглянути питання про оформлення права особистої власності на дану житлову споруду на ім'я ОСОБА_7 .
Рішенням виконкому Козачо-Лопанської селищної ради від 11 листопада 1994 року №329 за ОСОБА_1 закріплено вказану земельну ділянку площею 700 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_4 , на підставі заяви.
Відповідно технічного паспорту на будинок АДРЕСА_4 , виданий на ім'я ОСОБА_1 , складений 10 вересня 1994 року місцевим БТІ. У характеристиці будівель і споруд зазначені: будинок площею 30,1 кв. м. 1966 року побудови; веранда площею 6 кв. м., 1966 року побудови; сарай площею 6,4 кв. м., 1989 року побудови; огорожа.
Актом від 03 липня 1997 року введено до експлуатації будинок по АДРЕСА_4 , побудований ОСОБА_1 , та зазначено: ОСОБА_8 самовільно побудовано маломірний жилий будинок; у якісному відношенні роботи виконані добре.
У 2007 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_9 про відновлення порушеного права землекористування.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13 березня 2013 року в задоволенні позову було відмовлено, державний акт на вказану земельну ділянку скасовано. Причиною такого скасування було те, що межа земельної ділянки проходила через суміжну ділянку по АДРЕСА_5 . При цьому, ця помилка виникла саме через те, що ОСОБА_10 не надав працівникам комунального підприємства для ознайомлення документи на земельну ділянку, яка йому належала. Внаслідок чого, позивач довгий час не може розпоряджатися на власний розсуд приналежною їй земельною ділянкою.
У зв'язку з тим, що з моменту побудови вказаного будинку минув значний час, документи, які підтверджують її право власності на матеріали та обладнання житлового будинку, в неї не збереглись. Через це вона звернулася до суду з проханням визнати за нею право власності на матеріали та обладнання житлового будинку за вказаною адресою.
Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 29 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 червня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
За результатами розгляду касаційної скарги на вказані рішення, що відбувся 21 січня 2015 року, Вищий спеціалізований суд України ухвалив вказані рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 вересня 2015 року суд визнав за ОСОБА_1 , право власності на матеріали та обладнання з урахуванням накопиченого зносу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 , які складаються зі: шпалерів кількістю 10 рулонів, вартістю 268,00 гривень; вікон з дерев'яними рамами 0,8x1,2 м кількістю 5 шт., вартістю 2600,00 гривень; дверей (внутрішня) кількістю 1 шт., вартістю 156,00 гривень.; цегли кількістю 8130 шт., вартістю 8292, 60 гривень; шиферу кількістю 29 листів, вартістю 1856,00 гривень; ракушняку кількістю 510 шт. вартістю 816,00 гривень; кругляку дерев'яного кількістю 7,8 м3, вартістю 2808,00 гривень; сітки будівельної металевої кількістю 59,3 м, вартістю 1541,80 гривень; стропилу дерев'яного кількістю 4 м , вартістю 2352,00 гривень; рубероїду кількістю 55,7 м, вартістю 1604,16 гривень; дошки (шалівки) кількістю 0,37 м, вартістю 133,20 гривень; брусу 150x150 кількістю 1,2 м вартістю 606,24 гривень; дошки шпунтованої кількістю 0,815 м вартістю 48,90 гривень; розчину суглинку кількістю 17,1 м , вартістю 427,50 гривень; піску кількістю 0,5 т, вартістю 50,00 гривень; дошки обрізної 25 мм кількістю 2,8 м3 вартістю 1035,72 гривень; дверей вхідних кількістю 1 шт., вартістю 600,00 гривень.
ОСОБА_1 вказує, що користується даною земельною ділянкою з 1966 року безперервно. При цьому не має документів, які свідчать про наявність права власності на неї.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13.03.2013 р. у справі № 2-57/2010 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , виконкому Козачолопанської селищної ради Дергачівсьго району Харківської області про поновлення порушеного права і відновлення меж землекористування, зустрічний ОСОБА_12 , ОСОБА_3 до мене, виконкому Козачолопанської селищної ради Дергачівсьго району Харківської області про поновлення порушеного права, визнання недійсним рішення виконкому скасування державного акту на землю, державний акт на право приватної власності на землю серії ХР № 10-37-033400, зареєстрований за № 31 від 02.02.1996 р. на ім'я, ОСОБА_1 , скасований.
Починаючи з 1966 р. ОСОБА_1 постійно з року в рік обробляє вказану земельну ділянку, користується нею, відкрито володіє нею, її відношення до неї, як до свого власного майна. За час користування земельною ділянкою, за свої кошти провела водопровід, викопала колодязь, провела електрику.
Таким чином позивач зверталась до Козачолопанської селищної рада, яка компетентна вирішувати питання про безоплатну передачу спірної земельної ділянки у власність у відповідності до статі 118 ЗК України, що визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Іншого порядку положеннями ЗК України не передбачено. Однак, згідно рішення від 11 серпня 2017 року рада не надала дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки смт К.Лопань вул.Лугова позивачем у встановленому порядку зазначене рішення не оскаржувалось.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 344 ЦК набуття права на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом і має свою специфіку. Таким спеціальним законом є Земельний кодекс.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що орган місцевого самоврядування не надав дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки площею 700 кв.м для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_4 .
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.
Як вбачається із наведених норм ст.ст. 119, 118 ЗК України набуття земельної ділянки за набувальною давністю передбачено лише у позасудовому порядку.
Верховний Суд України в Постанові від 03.07.2018р., по справі № 670/266/17 висловив саме таку правову позицію про те, що набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється спеціальним законом, а саме ЗК України.
Аналіз цих правових норм дає підстави для висновку про те, що правовий механізм ст. 119 ЗК за своїми ознаками є спеціальним по відношенню до норми ст. 344 ЦК України. Тому дотримання всіх умов ст. 344 ЦК України щодо набувальної давності не є дотстанім для виникнення права власності на землю без ухвалення необхідного згідно ст. 119 ЗК України в таких випадках рішення власника земельної ділянки та фактично передбачає загальний порядок надання земельних ділянок у власність або в користування (ст. ст. 118, 123 ЗК). Ця норма надає таким особам лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передання земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов'язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів. У разі відмови у передачі земельної ділянки відповідно до ст. 119 ЗК України зацікавлена особа з цього приводу вправі звернутися до суду за захистом своїх прав з новим позовом.
Саме такий висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 742/2916/15-ц та від 21 листопада 2018 року у справі № 569/10861/16-ц.
Посилання у апеляційній скарзі на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) колегією суддів не приймається, оскільки він не є релевантний за обставинами справи.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і тому колегія суддів їх відхиляє.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.
Керуючись ст.259, п. 1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 04 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 15 грудня 2020 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді І.В.Бурлака.
А.В.Котелевець.