Дата документу 08.12.2020 Справа № 336/5463/20
Провадження №11-сс/807/1288/20 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 336/5463/20 Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 грудня 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в апеляційному порядку матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2020 року та з клопотанням про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення,
ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2020 року продовжено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України, строк тримання під вартою до 21 грудня 2020 року включно.
Згідно зі змістом судового рішення, слідчий СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 ,за погодженням з прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_6 ,звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , якому оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення,що передбачене ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України.
В клопотанні зазначив, що ОСОБА_8 підозрюється у тому,що 20 вересня 2020 року приблизно в 17 годину 00 хвилин, він спільно з іншими підозрюваними особами, знаходячись в салоні муніципального автобусу маршруту № 98, під час руху між зупинкою громадського транспорту «вулиця Іванова» та зупинкою громадського транспорту «Уральські казарми» по вулиці Іванова в місті Запоріжжі, маючи умисел спрямований на вчинення хуліганства, діючи безпричинно, з винятковим цинізмом, ігноруючи елементарні норми моралі, існуючі в суспільстві, використовуючи малозначний привід, демонструючи свою неповагу, став голосно кричати та висловлюватись грубою нецензурною лайкою. На зауваження пасажирів автобусу ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не реагували, та продовжили свої хуліганські дії, які супроводжували грубою нецензурною лайкою на адресу пасажирів автобусу та з хуліганських спонукань продовжували свій злочинний умисел, діючи спільно та узгоджено схопили ОСОБА_12 за верхній одяг, та демонструючи особливу зухвалість почали наносити хаотичні удари по тілу та ногах останньому внаслідок чого останній впав на підлогу автобусу. Піднявшись з підлоги автобусу ОСОБА_8 , навмисно наніс потерпілому ОСОБА_12 декілька ударів в тім'яну область голови, металевим предметом, спеціально пристосованого для заподіяння тілесних ушкоджень, ззовні схожий на молоток, який знаходився в нього під курткою, в яку був одягнутий, внаслідок чого спричинив згідно довідки Запорізької міської ради КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР останньому тілесні ушкодження у вигляді: забій головного мозку, депресійний багато уламковий перелом тім'яної кістки, рублена рана м'яких тканин тім'яної області з права.
Слідчий просив про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою з посиланням на те, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України, раніше судимий, наразі перебуває під кримінальним переслідуванням в іншій справі, не працює, не має міцних родинних і соціальних зв'язків. У відсутність запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою підозрюваний може продовжити злочинну діяльність, а також ухилятися від органу досудового розслідування та суду, впливати на потерпілого та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , оскільки під час розгляду клопотання встановлені обставини, що перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення строку тримання підозрюваного під вартою, не зменшилися ризики, що виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді незаконною, яка підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів зазначає, що прокурором у судовому засіданні не було достатньо обґрунтовано та доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Разом з цим, слідчим суддею не взято до уваги, що ОСОБА_8 надав слідству вичерпні показання, перешкод у здійсненні досудового розслідування не здійснює, майнової шкоди своїми діями не завдав, інших злочинів не вчиняв.
Також в клопотанні та в оскаржуваній ухвалі належно не обґрунтовано, яким чином запобіжні заходи інші, ніж тримання під вартою (наприклад домашній арешт) не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Обираючи найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчий суддя не взяв до уваги обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме наявність постійного місця проживання у підозрюваного, який проживає разом з бабусею, міцність його соціальних зв'язків. А тому у підозрюваного відсутні причини порушувати встановлений законом порядок застосування запобіжних заходів, а у слідства відсутня необхідність тримати підозрюваного під вартою.
Також зазначає, що 24.11.2020 року, в останній день подачі апеляційної скарги перебувала у відрядженні у м. Мелітополі та не змогла вчасно звернутись з апеляційною скаргою, апеляційна скарга була подана 25.11.2020 року, а тому вважає строк пропущений з поважних причин.
На підставі викладеного, просить поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному запобіжний захід не пов'язаний з ізоляцією від суспільства.
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги; захисника на підтримання апеляційної скарги; прокурора із запереченнями проти доводів апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження; вислухавши доводи сторін, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.395 КПК України, апеляційна скарга, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Враховуючи те, що 24.11.2020 року захисник-адвокат ОСОБА_7 перебувала у відрядженні та не змогла вчасно звернутись з апеляційною скаргою, апеляційна скарга була подана 25.11.2020 року, колегія суддів вважає, що у вказаному випадку строк на апеляційне оскарження судового рішення підлягає поновленню.
Щодо вимог апеляційної скарги по суті, слід зазначити наступне.
За змістом ст.199 КПК України, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання особи під вартою, має дослідити надані йому матеріали на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, та з'ясувати конкретні причини тривалого строку досудового розслідування і тримання особи під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Зі змісту ухвали слідчого судді випливає, що під час розгляду клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 виконані вимоги ст.199 КПК України. Вирішуючи питання про продовження виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою, слідчий суддя виклав обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, встановив достатність доказів, що свідчать про наявність обставин, про те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, а також про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді і вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою, при цьому, не вбачає достатніх підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, оскільки, на переконання колегії суддів, доводи захисника є необґрунтованими.
Так, з наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваного, вислухана думка прокурора, захисника, та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.
Під час розгляду клопотання про продовження щодо ОСОБА_8 строку тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, з урахуванням того, що обґрунтованість висунутої стосовно ОСОБА_8 підозри в апеляційній скарзі та при апеляційному перегляді не оспорюється, зазначені висновки слідчого судді перевірці не підлягають.
Відповідно до вимог ч.3 ст.199 КПК України, слідчий суддя дослідив обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, та встановив, що для завершення розслідування у справі необхідно виконати ряд процесуальних дій, а саме: закінчити слідчі дії, спрямовані на збирання доказів по кримінальному провадженню, отримати та долучити до матеріалів висновки комісійної судово-медичної експертизи, виконати вимоги ст.290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, вручити їх підозрюваному та його захиснику, виконати які не виявилося за можливе, у зв'язку зі складністю справи та великим обсягом процесуальних дій.
Слідчим суддею встановлені об'єктивні обставини, які унеможливлювали закінчення досудового розслідування до спливу строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя встановив, що доводи є обґрунтованими, заявлені у клопотанні ризики не зменшились та існують на даний час.
Слідчий суддя перевірив доводи клопотання слідчого щодо існування обставин, які свідчать про те, що ризики, які були підставою для обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися. Такими обставинами обґрунтовано визнано те, що ОСОБА_8 на даний час підозрюється у вчиненні тяжких злочинів із застосуванням насильства, що в свою чергу вказує на наявність ризику переховування від органів досудового розслідування, суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, а тому існує об'єктивна загроза його переховування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Слідчий суддя, відповідно до вимог ст.178 КПК України, врахував дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , який раніше неодноразово судимий, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, вчинення злочинів стало для нього джерелом для існування, та свідчить про те, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, а обізнаність про адресу проживання потерпілого та свідків робить високим ризик незаконного впливу на них збоку підозрюваного.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку колегії суддів, є правильним висновок слідчого судді і про те, що зазначені ризики у сукупності свідчать про неможливість запобігання ним шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_8 іншого запобіжного заходу, менш обтяжливого, ніж тримання під вартою, а також про те, що запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою буде невиправданим і не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки підозрюваний матиме можливість впливати на потерпілого та свідків, що може унеможливити встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.
Враховуючи положення ч.4 ст.183 КПК України, суд першої інстанції при продовженні строку тримання під вартою обґрунтовано не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у злочинах, вчинених із застосуванням насильства.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_8 не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та щодо наявності у підозрюваного постійного місця проживання, не спростовують існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на момент розгляду слідчим суддею клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Також є необґрунтованими посилання захисника щодо відсутності ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків. Враховуючи тяжкість вчинених підозрюваним кримінальних правопорушень та покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, які свідчать про можливий незаконний вплив на потерпілого та свідків, оскільки, відповідно до ст.23 КПК України, показання учасників кримінального провадження повинні бути надані безпосередньо в суді, тому на цей час ризик існує.
Колегія суддів вважає, що посилання захисника на відсутність заявлених ризиків є неспроможними, оскільки існування цих ризиків перевірялося і під час обрання підозрюваному вказаного запобіжного заходу, і під час його продовження, та які на теперішній час хоча і дещо зменшилися, але не перестали існувати до тієї межі, яка викликає необхідність пом'якшення обраного запобіжного заходу.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя прийшов до правильного висновку, у відповідності з вимогами ст.ст.197, 199 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , даних про особу підозрюваного, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, та продовжив строк тримання його під вартою, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
поновити захиснику-адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2020 року.
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2020 року, якою продовжено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України, строк тримання під вартою до 21 грудня 2020 року включно, залишити без змін.
Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4