Постанова
Іменем України
07 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 761/35917/18
провадження № 61-16488св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державний концерн «Укроборонпром»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шматова Тетяна Сергіївна, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня 2019 року ОСОБА_2 та постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Шкоріної О. І.,
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного концерну «Укроборонпром» (далі - ДК «Укроборонпром») про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді.
Позовна заява мотивована тим, що позивач був призначений на посаду директора Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» (далі - ДП «Львівський бронетанковий завод») на умовах укладеного між сторонами контракту від 02 жовтня 2015 року.
У період з 20 липня 2017 року до 27 серпня 2018 року ОСОБА_1 був відсторонений від посади директора на підставі судових рішень.
Оскільки відсторонення після 27 серпня 2018 року не продовжувалось, то позивач листом від 21 серпня 2018 року повідомив відповідача про намір приступити до виконання посадових обов'язків. Проте 28 серпня 2018 року позивача не допустили до роботи, а 31 серпня 2018 року він отримав лист
з наказом про його звільнення від 28 серпня 2018 року на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку з невиконанням умов укладеного контракту.
Позивач вважає звільнення незаконним на тій підставі що, враховуючи положення контракту, які зазначені в наказі для його дострокового припинення необхідні факти порушення ОСОБА_1 , як керівником, законодавства, не виконання обов'язків по контракту, наслідки такого діяння у вигляді збитків, виплачених штрафів та причинний зв'язок між діяннями та наслідками, що настали. Зі змісту зазначених в наказі норм контракту, вбачається що вони носять загальний характер, а тому зробити на їх підставі висновок про те, за яке порушення звільнено позивача - не можливо. Висновки про одноразове грубе порушення є надуманими, оскільки немає доказів що позивач порушив умови контракту.
Вказував, що його не знайомили з документами, які стали підставою для звільнення, у нього не витребувані пояснення, що призвело до порушення процедури звільнення.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати наказ ДК «Укроборонпром» від 28 серпня 2018 року
про припинення контракту від 02 жовтня 2015 року та звільнення
ОСОБА_1 ; поновити його на посаді директора ДП «Львівський бронетанковий завод».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня
2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.6 контракту, що призвело до спричинення збитків ДП «Львівський бронетанковий завод» та підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 24 травня 2016 року у справі № 914/663/16, яким підтверджено зазначені у службовій записці обставини.
Звільнення позивача було проведено відповідно до вимог трудового законодавства, трудовий договір було правомірно припинено на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України за наявності умов для його розірвання, визначених абзацами три та чотири пункту 5.3 контракту.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді, порушував умови контракту, не дотримувався вимог законодавства, що призвело до нанесення збитків державі та підприємству, зокрема, у зв'язку з несвоєчасним виконанням договорів. Вказані обставини підтверджені зібраними у справі доказами та судовим рішенням у справі № 914/663/16, яке набрало законної сили.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шматова Т. С., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не порушував умови контракту, перебуваючи на посаді директора ДП «Львівський бронетанковий завод», тому його звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства. Фактично підставою для звільнення ОСОБА_1 з роботи слугувало його повідомлення про намір приступити до виконання своїх обов'язків після відсторонення.
Суди дійшли помилкового висновку, що рішенням у справі № 914/663/16 підтверджено порушення ОСОБА_1 умов трудового договору, оскільки такі обставини не були предметом доказування у зазначеній справі. Вказане рішення суду не є належним та допустимим доказом в даному судовому провадженні.
При цьому суди не встановили, якими саме діями чи бездіяльністю позивач порушив умови контракту. Оскільки, роботодавець зобов'язаний був навести конкретні факти та докази бездіяльності або належних дій особи, що звільняється, проте таких дій не вчинив.
Доводи інших учасників справи
ДК «Укроборонпром» подало до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що рішенням у справі № 914/663/16 від 24 травня 2016 року встановлено факт невиконання договору від 24 травня 2016 року, а позивач як керівник не вжив будь-яких заходів (дій), які давали змогу попередити невиконання умов цього договору.
Контрактом передбачено ті умови, на підставі яких з позивачем його розірвано, тому звільнення відбулось на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України. Позивач не оскаржував пункт 5.3 контракту, укладеного між ним та ДК «Укроборонпром».
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
24 жовтня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на підставі наказу генерального директора
ДК «Укроборонпром» від 02 жовтня 2015 року ОСОБА_1 призначено за контрактом на посаду директора ДП «Львівський бронетанковий завод». Контракт передбачає права та обов'язки обох сторін.
ОСОБА_1 з 05 жовтня 2015 року приступив до виконання обов'язків директора ДП «Львівський бронетанковий завод».
Додатковою угодою від 07 квітня 2016 року контракт викладено у новій редакції. За умовами додаткової угоди ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП «Львівський бронетанковий завод» на строк з 05 жовтня
2015 року до 04 жовтня 2018 року.
Відповідно до пункту 1.1 контракту керівник зобов'язується безпосередньо
і через адміністрацію ДП «Львівський бронетанковий завод» здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання та збереження закріпленого за підприємством державного майна.
Згідно з пунктом 2.6 контракту керівник зобов'язується забезпечити: своєчасне виконання підприємством державних контрактів з оборонного замовлення, а також договорів, які передбачають розроблення, модернізацію, виготовлення та ремонт озброєння та військової техніки; збереження коштів, майна та інших матеріальних цінностей, що знаходяться в господарському віданні підприємства, недопущення необґрунтованого зменшення статутного капіталу.
Пункти 5.2 та 5.3 передбачають підстави припинення контракту.
Зокрема, згідно з підпунктом «в» пункту 5.2 контракт припиняється до закінчення строку його дії у випадках, передбачених пунктом 5.3 і 5.4 цього контракту.
Абзацами три та чотири пункту 5.3 контракту передбачено, що керівник може бути звільнений з посади, а контракт розірваний з ініціативи концерну до закінчення строку його дії у випадку: несвоєчасного виконання або невиконання підприємством державних контрактів з оборонного замовлення, а також договорів, які передбачають розроблення, модернізацію, виготовлення та ремонт озброєння та військової техніки; невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом щодо сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, наукових пенсій перед Пенсійним фондом, а також невиконання підприємством зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати.
Наказом генерального директора ДК «Укроборонпром» від 28 серпня
2018 року у зв'язку з невиконанням умов контракту від 02 жовтня 2015 року (у редакції додаткової угоди від 07 квітня 2016 року) розірвано контракт
від 02 жовтня 2015 року з ОСОБА_1 28 серпня 2018 року відповідно до абзацу третього та четвертого пункту 5.3 цього контракту. ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДП «Львівський бронетанковий завод»
28 серпня 2018 року відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Підставою для видачі наказу стала службова записка Департаменту юридичної підтримки та правової експертизи від 27 серпня 2018 року та порушення умов контракту.
У службовій записці від 27 серпня 2018 року зазначено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді порушував умови контракту, не дотримувався вимог законодавства, що призвело до нанесення збитків державі та підприємству, зокрема у зв'язку з несвоєчасним виконанням договорів.
У службовій записці зазначено, що на усний запит працівників концерну
ДП «Львівський бронетанковий завод» надало інформацію щодо виконавчого провадження № 52394718 та понесених збитків підприємством. З указаного вище листа підприємства стало відомо, що 05 жовтня 2015 року між ДП «Львівський бронетанковий завод» і Міністерством оборони України укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти.
Однак, умови вказаного договору були порушені ДП «Львівський бронетанковий завод», що встановлено рішення Господарського суду Львівської області від 24 травня 2016 року у справі № 914/663/16, яке набрало законної сили. Так, судом встановлено, що відповідно до пункту 1.1 договору, на виконання замовлення ДП «Львівський бронетанковий завод» зобов'язалося у 2015 році надати Міністерству оборони України послуги
з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення (ремонт за технічним станом інженерної техніки БМР-1(2)) за обсягом, терміном та цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток 1 до договору), а Міністерство оборони України зобов'язалося оплатити ці послуги. Однак, всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором ДП «Львівський бронетанковий завод»
до 20 грудня 2015 року не надало документи, що підтверджують фактичне надання послуг у повному обсязі, та не повернуло невикористані кошти, отримані від Міністерства оборони України в якості попередньої оплати.
На підставі викладеного Господарським судом Львівської області стягнуто
з ДП «Львівський бронетанковий завод» 1 910 143,80 грн попередньої оплати, 224 467,28 грн штрафних санкцій та 32 019,16 грн судового збору.
Договір укладався та виконувався, під час перебування ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Львівський бронетанковий завод» відповідно до контракту від 02 жовтня 2015 року, а погашення заборгованості підприємством здійснювалось протягом 2017-2018 року. Зокрема, останній платіж був здійснений у червні 2018 року згідно з розпорядженням
від 07 червня 2018 року.
Суди також встановили порушення ОСОБА_1 пункту 2.6 контракту, внаслідок чого завдано збитків ДП «Львівський бронетанковий завод», оскільки підприємство сплатило штрафи за невиконання умов договору, предмет якого передбачає ремонт озброєння військової техніки.
У вищевказаній службовій записці від 27 серпня 2018 року зазначено, що Департамент юридичної підтримки та правової експертизи вважав за доцільне розглянути питання щодо розірвання контракту з директором
ДП «Львівський бронетанковий завод» ОСОБА_1 до закінчення строку його дії на підставі пункту 5.3.
Суди встановили, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.6 контракту, що призвело до спричинення збитків ДП «Львівський бронетанковий завод».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений в абзаці сьомому статті 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).
Підстави припинення трудового договору визначено статтею 36 КЗпП України.
Так, припинення трудового договору можливе на підставах, передбачених контрактом (пункт 8 статті 36 КЗпП України).
Як встановлено вище, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді, порушував умови контракту, не дотримувався вимог законодавства, що призвело до нанесення збитків державі та підприємству, зокрема, у зв'язку з несвоєчасним виконанням договорів.
Вказані обставини підтверджені зібраними у справі доказами та судовим рішенням у справі № 914/663/16, яке набрало законної сили.
Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку, що звільнення позивача було проведено відповідно до вимог трудового законодавства, трудовий договір було правомірно припинено на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України за наявності умов для його розірвання, визначених абзацами три та чотири пункту 5.3 контракту, оскільки
ОСОБА_1 порушив пункт 2.6 контракту, що призвело до спричинення збитків ДП «Львівський бронетанковий завод».
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що позивач не порушував умови контракту, перебуваючи на посаді директора ДП «Львівський бронетанковий завод», тому його звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки такі доводи спростовані службовою запискоюДепартаменту юридичної підтримки та правової експертизи
від 27 серпня 2018 року та іншими належним чином дослідженими у судових засіданнях доказами, з наданням їм відповідної правової оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява
№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шматова Тетяна Сергіївна, залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 травня
2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко