Постанова
Іменем України
09 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 431/4181/17
провадження № 61-404св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - фермерське господарство «ДОН»,
відповідачі: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Калмичанка», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Калмичанка» на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 10 вересня 2019 року у складі судді Кудрявцева І. В. та постанову Луганського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Єрмакова Ю. В., Дронської І. О., Луганської В. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року Фермерське господарство «ДОН» (далі - ФГ «ДОН») звернулось з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Калмичанка» (далі - СТОВ Агрофірма «Калмичанка»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору оренди недійсним.
Позов мотивований тим, що 22 серпня 2013 року ФГ «ДОН» та ОСОБА_3 уклали договір про оренду земельної ділянки кадастровий номер 4425181000:07:002:0053, право оренди за цим договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 серпня 2013 року № 5240575 приватним нотаріусом Пульним С. М.
Замість власника земельної ділянки ОСОБА_3 договір оренди за довіреністю підписала її донька відповідач у справі ОСОБА_2 .
У 2014 році ОСОБА_3 померла і земельна ділянка перейшла у власність її спадкоємців ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
У вересні 2017 року представники СТОВ АФ «Калмичанка» в усній формі заявили про своє право оренди вказаної земельної ділянки на підставі договору (або договорів) з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Однак ФГ «ДОН» не розривало договір з ОСОБА_4 .
У зв'язку з чим позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 8,3749 га кадастровий номер 4425181000:07:002:0053 укладений 13 липня 2015 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та СТОВ АФ «Калмичанка».
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 10 вересня 2019 року, залишеним без змінпостановою Луганського апеляційного суду Луганської області від 10 вересня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4425181000:07:002:0053 від 13 липня 2015 року, укладений між СТОВ Агрофірма «Калмичанка» та ОСОБА_2 .
У задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4425181000:07:002:0053 від 13 липня 2015 року між СТОВ Агрофірма «Калмичанка» та ОСОБА_1 відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 при здійсненні свого права розпоряджання належними їй 3/4 частинами земельної ділянки шляхом їх передання в оренду відповідачу СТОВ АФ «Калмичанка» за договором оренди від 13 липня 2015 року порушила права первісного орендаря - позивача ФГ «ДОН».
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки укладеного СТОВ Агрофірма «Калмичанка» та ОСОБА_1 , суд виходив з того, що сторонами не надано доказу реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди СТОВ АФ «Калмичанка» на вказану земельну ділянку на підставі договору укладеного з ОСОБА_1 13 липня 2015 року, а отже відсутнє офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття відповідачем СТОВ АФ «Калмичанка» такого права, у зв'язку з чим вказаний договір не порушує право позивача ФГ «ДОН» на оренду цієї земельної ділянки.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір оренди земельної ділянки, який порушує права позивача, належним чином зареєстрований, існує тільки між СТОВ Агрофірма «Калмичанка» і ОСОБА_2 , а тому підстав вважати, що суд при розгляді справи вийшов за межі позовних вимог, не має. Висновки суду першої інстанції обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року представник СТОВ Агрофірма «Калмичанка» - Холодов Л. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Старобільського районного суду Луганської області від 10 вересня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішення не звернули увагу на відсутність доказів сплати ФГ «ДОН» орендної плати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 2015-2017 року згідно договору оренди від 22 серпня 2013 року. Судами проігноровано те, що СТОВ Агрофірма «Калмичанка» на виконання договорів оренди земельної ділянки укладених між СТОВ Агрофірма «Калмичанка» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13 липня 2015 року, систематично сплачувала орендну плату. Претензій щодо виконання умов договорів від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надходило.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 520/12022/17 (провадження № 11-521апп19), постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 686/23692/15 (провадження № 61-24406св18), від 28 жовтня 2019 року у справі № 394/733/16-ц (провадження № 61-40273св18).
Разом з цим, суди порушили норми процесуального права, оскільки СТОВ Агрофірма «Калмичанка» не укладала договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 8,3749 га кадастровий номер 4425181000:07:002:0053 з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , при винесенні оспорюваних рішень не врахували положення частини 2 статті 264 ЦПК України, відповідно до якої, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.
Аргументи учасників справи
У лютому 2020 року представники ФГ «ДОН» - Приходько Я. А., Носова Ю. М. подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу СТОВ Агрофірма «Калмичанка» залишити без задоволення.
Відзив мотивований тим, що суд визнав недійсним договір оренди відповідачів, що порушував право позивача, як і було заявлено в позові. Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4425181000:07:002:0053 перебувала і перебуває у користуванні ФГ «ДОН». Сплата чи не сплата орендної плати не була обставиною, що підлягала доказуванню, СТОВ Агрофірма «Калмичанка» не надала суду доказів як використання земельної ділянки із кадастровим номером 4425181000:07:002:0053 так і оплата за використання земельної ділянки будь-кому.
В судовому засіданні доведено, що право оренди відповідача СТОВ Агрофірма «Калмичанка» земельної ділянки із кадастровим номером 4425181000:07:002:0053 і площею 8,3749 га зареєстровано у Державному реєстрі прав на нерухоме майно саме на підставі оспорюваного договору оренди - що порушило право позивача ФГ «ДОН» на користування цією земельною ділянкою на підставі чинного договору оренди і зареєстрованого права. ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 4425181000:07:002:0053 особисто не укладав.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.
В лютому 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду та 04 лютого 2020 року передані судді-доповідачу.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року справу призначено до розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 22 серпня 2013 року ОСОБА_3 , як власником земельної ділянки кадастровий номер 4425181000:07:002:0053 площею 8,3749 га укладено з ФГ «ДОН» договір оренди земельної ділянки на строк 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який підписано від імені орендодавця відповідачем ОСОБА_2 на підставі довіреності.
Право оренди ФГ «ДОН» вказаної земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 серпня 2013 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Спадкоємцем майна в 3/4 частках ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16 квітня 2015 року. Спадщина, на яку в указаній частці видано свідоцтво, складається з земельної ділянки, площею 8,3749 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4425181000:07:002:0053.
Право власності ОСОБА_2 на 3/4 частини земельної ділянки, кадастровий номер 4425181000:07:002:0053 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,3749 га зареєстровано 16 квітня 2015 року.
Спадкоємцем на 1/4 частину майна ОСОБА_3 є її син ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16 квітня 2015 року.
Право власності ОСОБА_1 на 1/4 частини земельної ділянки, кадастровий номер 4425181000:07:002:0053 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,3749 га зареєстровано 16 квітня 2015 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 36345545.
Відповідно до пункту 43 договору оренди землі від 22 серпня 2013 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ФГ «ДОН», перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору.
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, як померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)
Згідно з статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини першої статті 148-1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка була чинною на момент відкриття спадщини), що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4425181000:07:002:0053 укладений 22 серпня 2013 року між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ФГ «ДОН», з переходом права власності на орендовану земельну ділянку до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не припинився, а права та обов'язки орендодавця вказаної земельної ділянки перейшли до її спадкоємців - відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , на підставі статей 1216-2019 ЦК України та частини першої статті 148-1 ЗК України.
Суди встановили, що 13 липня 2015 року ОСОБА_2 уклала з СТОВ АФ «Калмичанка» ще один договір оренди, предметом якого є частина земельної ділянки площею 6,2812 га із тим самим кадастровим номером 4425181000:07:002:0053, хоча право оренди ФГ «ДОН» на цю земельну ділянку не припинялось,
Отже, відповідач ОСОБА_2 порушила право позивача ФГ «ДОН» оренди вказаної земельної ділянки кадастровий номер 4425181000:07:002:0053.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц (провадження № 14-74цс19) Верховний Суд зробив висновок, що «суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що на час підписання 29 грудня 2015 року оскарженого договору та реєстрації права оренди земельної ділянки за ФГ «Натон» був чинним договір оренди цього ж об'єкта, підписаний ОСОБА_6 з позивачем 19 квітня 2007 року і зареєстрований 24 жовтня 2007 року у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України...Внаслідок укладення оскарженого договору ФГ «Натон» отримало право оренди земельною ділянкою, що стало перешкодою для позивача у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про порушення права позивача на оренду земельної ділянки та наявність підстав для визнання оскарженого договору недійсним».
Отже, ОСОБА_2 при здійсненні свого права розпоряджання належними їй 3/4 частинами земельної ділянки кадастровий номер 4425181000:07:002:0053 шляхом їх передання в оренду відповідачу СТОВ АФ «Калмичанка» за договором оренди від 13 липня 2015 року порушила право первісного орендаря - ФГ «ДОН», чиє право оренди земельної ділянки було чинним і не припиненим до теперішнього часу.
Аргументи касаційної скарги щодо відсутності доказів сплати ФГ «ДОН» орендної плати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 2015-2017 року згідно договору оренди від 22 серпня 2013 року безпідставні, оскільки не є предметом спору у цій справі.
Посилання у касаційній скарзі на те, що суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 520/12022/17 (провадження № 11-521апп19), постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 686/23692/15 (провадження № 61-24406св18), від 28 жовтня 2019 року у справі № 394/733/16-ц (провадження № 61-40273св18), необґрунтовані, оскільки обставини справ не є подібними.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що: суди в оскарженій частині судових рішень застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 410, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Калмичанка» залишити без задоволення.
Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 10 вересня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук