Постанова
Іменем України
25 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 757/64183/16-ц
провадження № 61-20398св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: заступник начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Заєць Тетяна Ігорівна, публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (боржник),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Гуля В. В., Сушко Л. П.,
Описова частина
Короткий зміст вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій, з урахуванням змін і доповнень, просив скасувати постанову заступника начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Печерського РВ ДВС міста Києва) Заєць Т. І. від 02 лютого 2018 року про закінчення виконавчого провадження № 54613005 щодо примусового виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року по справі № 757/64183/16-ц та зобов'язати державного виконавця відновити вказане виконавче провадження в частині його поновлення на посаді директора з правових питань і корпоративного управління публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця»).
Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року його поновлено на роботі на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Українська залізниця» та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою заступника начальника Печерського РВ ДВС міста Києва Заєць Т. І. було відкрито виконавче провадження № 54613005 з примусового виконання вказаного рішення суду в частині поновлення його на роботі, а постановою від 02 лютого 2018 року вказане виконавче провадження закінчено в зв'язку з фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.
Однак, рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року про поновлення його на роботі на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Українська залізниця» фактично боржником не виконане, оскільки наказ про його поновлення передбачає перенесення його робочого місця на іншу адресу, що свідчить про зміну умов праці, а відтак вважає, що в державного виконавця не було підстав для закінчення виконавчого провадження.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року в задоволенні скарги відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена державним виконавцем законно та з урахуванням вимог статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки фактично рішення суду в повному обсязі згідно з виконавчим документом виконано, ОСОБА_1 поновлено на тій посаді, на якій він перебував до звільнення на підставі рішення суду, а тому його доводи є необґрунтованими.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року в частині відмови в задоволенні вимог скарги щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення цих вимог.
Скасовано постанову заступника начальника відділу Печерського РВ ДВС міста Київ Заєць Т. І. від 02 лютого 2018 року про закінчення виконавчого провадження № 54613005 щодо примусового виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року по справі № 757/64183/16-ц.
В решті ухвалу залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог скарги щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження є незаконною та необґрунтованою, оскільки ОСОБА_1 судовим рішенням поновлено на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Українська залізниця», тоді як фактично його було поновлено на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця» з виконанням посадових обов'язків, визначених посадовою інструкцією в 2018 році в філії Дарницький вагоно-ремонтний завод, що розташована на вулиці Алма-Атинська, 74 в місті Києві, тобто на іншій посаді.
До того ж судовим рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, в справі № 757/25588/18-ц в спорі між цими ж сторонами, встановлено, зокрема, що при поновленні на посаді ОСОБА_1 було звужено обсяг його прав та обов'язків.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2019 року акціонерне товариство «Українська залізниця» через свого представника Коротуна О. М. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 рокуі залишити в силі ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що наказом ПАТ «Укрзалізниця» № 127/ос ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця», про що внесено відповідні записи до його трудової книжки. На виконання вимог пункту 3 частини першої статті 29 КЗпП України в наказі про поновлення ОСОБА_1 було визначено робоче місце. Вказаний наказ ОСОБА_1 не оскаржував, а відтак він є законним і обґрунтованим.
Відповідно до положень статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснив перевірку видання товариством наказу про поновлення ОСОБА_1 на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки і в межах наданих йому повноважень обґрунтовано і правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
Скасовуючи вказану постанову державного виконавця, суд апеляційної інстанції не повно дослідив наявні в матеріалах справи докази, не надав оцінки правомірним діям державного виконавця та обсягу його повноважень, внаслідок чого безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції в цій частині.
До того ж зазначає, що апеляційний суд безпідставно послався на необхідність врахування обставин, установлених рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2019 року в справі № 757/25588/18-ц, оскільки на дату постановлення судом першої інстанції ухвали в цій справі вказане рішення суду ще не набрало законної сили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду Печерського районного суду міста Києва.
20 лютого 2020 року справа № 757/64183/16-ц надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 рокубез змін.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково, поновлено його на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Українська залізниця» та стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 551 451, 00 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 70 110, 00 грн.
Постановою заступника начальника Печерського РВ ДВС міста Киїєва Заєць Т. І. від 04 вересня 2017 року відкрито виконавче провадження № 54613005 по примусовому виконанню рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця».
Відповідно до листа ПАТ «Укрзалізниця» від 29 вересня 2017 року в структурі та в штатному розписі ПАТ «Укрзалізниця» посада директора з правових питань і корпоративного управління відсутня. З метою виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року ПАТ «Українська залізниця» проводяться відповідні організаційно-розпорядчі заходи для забезпечення поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Наказом ПАТ «Укрзалізниця» № 127/0с від 26 січня 2018 року «Про поновлення на роботі за рішенням суду» скасовано наказ № 2367/ос від 12 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця», поновлено його на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця».
Постановою заступника начальника Печерського РВ ДВС міста Києва Заєць Т. І. від 02 лютого 2018 року, на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, з підстав того, що рішення суду виконано фактично згідно з виконавчим документом, видано наказ № 127/ос від 26 січня 2018 року та внесено відповідний запис до трудової книжки, виконавче провадження № 54613005 закінчено.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 6 цього Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності з законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
За приписами статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Установлено, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року, яке набрало законної сили 06 грудня 2017 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Українська залізниця».
На виконання цього рішення суду ПАТ «Укрзалізниця» видано наказ про поновлення ОСОБА_1 саме на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Українська залізниця», що відповідає резолютивній частині рішення суду, та внесено запис про поновлення на попередній посаді до трудової книжки ОСОБА_1 .
За викладених обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення скарги в частині скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, оскільки така винесена державним виконавцем відповідно до закону в зв'язку з винесенням ПАТ «Укрзалізниця» наказу про поновлення стягувача на роботі та внесенням відповідного запису до трудової книжки стягувача.
При цьому посилання апеляційного суду на те, що при поновленні ОСОБА_1 на роботі було звужено обсяг його прав та обов'язків, а також визначено йому інше робоче місце, колегія суддів не бере до уваги, оскільки наведене є підставою для захисту його трудових прав у порядку позовного провадження, а не в рамках примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційного суду та залишає в силі ухвалу суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року скасувати, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Ю. Тітов
Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук