Постанова
Іменем України
07 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 522/15874/15-ц
провадження № 61-15723св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне акціонерне товариство «ВО «Стальканат-Сілур»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси в складі судді Шенцової О. П. від 08 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М. від 16 липня 2019 року,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до приватного акціонерного товариства «ВО «Стальканат-Сілур» (далі - ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур») про визнання права авторства на раціоналізаторську пропозицію та виплату винагороди у розмірі 1 561 369,60 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що під час праці на ПрАТ «ВО Стальканат-Сілур» позивач за посадовою інструкцією проводив роботи щодо удосконалення та розробки новий канатів, які виробляє підприємство відповідача. З метою усунення недоліків існуючих канатів по заявленим претензіям споживача, він одноособово здійснив розроблення нового канату необхідного для використання за умовами, визначеними споживачем - ДП «Вінницятрансприлад», які у 2009 році сам сконструював та з дозволу керівництва виготовив дослідний зразок. На підставі даних досліджень, позивач розробив технічні умови на вищевказані нові канати ТУ У 28.7-26209430-085:2009 «Канати сталеві подвійного звивання типу ЛК-О діаметром 5.2 мм» та технологічну карту ТК 288-МТ.К-ТУ 085-09. Таким чином, вся необхідна документація для випуску вищевказаних канатів, на думку позивача була виготовлена 20 листопада 2009 року. В 2011 році позивач був звільнений із займаної посади, а після його звільнення, з 2012 року зазначений канат був введений у виробництво відповідачем.
На думку позивача, у зв'язку з відсутністю на ПрАТ «ВО Стальканат-Сілур» бюро раціоналізації та прийому заяв на раціоналізаторські пропозиції, останній був позбавлений можливості подавати про реєстрацію раціоналізаторську пропозицію у 2009 році. Дізнавшись про виробництво вказаних канатів 6*7(1+6)+1*7(1+6)5,2 м.м. позивач звернувся до ПрАТ «ВО Стальканат-Сілур» у 2013 році із заявою про нарахування та виплату винагороди за розробку раціоналізаторської пропозиції після її використання підприємством, однак отримав відповідь з відмовою. Зазначає, що розроблення нового канату не входило в його трудові обов'язки на підприємстві, а було виключно ініціативою позивача, тому він звернувся за захистом авторського права на раціоналізаторську пропозицію та стягнення винагороди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові виходив з необгрунтованості та недоведеності позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про відмову в позові, зазначив, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У серпні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначені судові рішення та передати справу для розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що авторство пропозиції позивача про створення нового канату замість старого канату для поставки ДП «Вінницятрансприлад» є доведеним, оскільки на всій документації стоїть підпис позивача, як розробника цих документів. Також, новизна пропозиції позивача підтверджується як самим фактом існування нових Технічних умов, так і визнанням відповідача про введення в дію Технічних умов на новий вид продукції. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що новизна та корисність його пропозиції у повному обсязі визнані відповідачем.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У лютому 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив ПрАТ «ВО Стальканат-Сілур» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якій заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 522/15874/15-ц з Приморського районного суду м. Одеси.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що позивач вперше (в порядку встановленому чинним законодавством) звернувся до відповідача із заявою щодо реєстрації раціоналізаторської пропозиції за формою № Р-1 25 вересня 2014 року на, що останньому було надано лист від 24 жовтня 2014 року згідно котрого відповідачем відмовлено в реєстрації даної раціоналізаторської пропозиції в зв'язку з тим, що конструкція зазначених канатів не є новою і не містить принципово нового технічного рішення. Серійний випуск канатів з вказаною конструкцією проводиться на заводі «Сталькант» з 2012 року. Конструкція каната, заявленого в раціоналізаторську пропозицію, є аналогом DIN 3055 (нормативно-технічна документація - стандарти, технічні умови на канат сталевий, розроблені Ненецьким інститутом Стандартизації) з перерахунком діаметрів дротів каната для отримання необхідного споживачем діаметра каната - 5,2 мм.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 481 ЦК України раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.
Згідно тимчасового положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженого Указом Президента від 18 вересня 1992 року № 479/92 (зазначене положення частково втратило чинність стосовно об'єктів промислової власності, але є чинним щодо правовідношень стосовно раціоналізаторської пропозиції) - раціоналізаторська пропозиція є новою для підприємства, якому вона подана, якщо згідно з наявними на даному підприємстві джерелами інформації, ця або тотожна поданій пропозиція не була відома в мірі, достатній для її практичного використання. Не визнається обставиною, що впливає на новизну раціоналізаторської пропозиції, її використання за ініціативою автора протягом не більше 3 місяців для подання заяви.
Суд установив, що продукція за технологією, що визначена у вищенаведених документах, виробляється ПрАТ «ВО Сталькант-Сілур» з 2009 року. Тобто, вказана технологія не є новою, та не може бути покладена за основу будь-якої сучасної раціоналізаторської пропозиція (заява подана в 2014 році).
У зв'язку із наведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові, оскільки пропозицію позивача неможливо визнати раціоналізаторською так, як сама по собі пропозиція була відсутня.
Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення коштів у розмірі 10% від отриманого відповідачем загального доходу від використання сталевих канатів за 2012 та 2013 рік на загальну суму 1 561 369,60 грн, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні даних вимог у зв'язку з відсутністю доказів для визнання пропозиції ОСОБА_1 раціоналізаторською.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, наведені в обґрунтування касаційної скарги, зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, визначених статтею 400 ЦПК України, згідно з якою установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Оскільки оскаржувані судові рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун