Постанова
Іменем України
07 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 205/6666/18
провадження № 61-22967св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державна казначейська служба України,
третя особа - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська в складі судді Шавули В. С. від 17 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В. від 13 листопада 2019 року,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що внаслідок незаконних дій з боку працівників СУ ГУНП в Дніпропетровській області, яка виразилася у незаконному затриманні його, нанесенні тілесних ушкоджень та протиправному позбавленню волі, йому було спричинено майнову шкоду в розмірі 137,10 грн та моральну шкоду 200 000,00 грн, яку він просив відшкодувати на його користь за рахунок держави.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто із Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану органами досудового розслідування в сумі 137,10 грн та у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 грн. У решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи період затримання та тримання позивача в ІТТ і перебування його в СУ ГУНП в Дніпропетровській області, який склав 2 дні, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань ОСОБА_1 , які були викликані зміною його нормального життєвого ритму, нормальних життєвих зв'язків, суд першої, керуючись статтями 23, 1167, 1173, 1176 ЦК України, статтями 1, 2, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду"» дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2019 року залишено без змін в оскаржуваній частині.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про часткове задоволення позову, зазначив про те, що приймаючи до уваги тривалість перебування позивача під вартою, характер завданих ушкоджень та розмір понесеної матеріальної шкоди, визначена судом сума відшкодування моральної шкоди відповідає обставинам справи, засадам розумності, виваженості та справедливості.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначені судові рішення в частині відшкодування моральної шкоди, та в цій частині ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано обсяг його душевних страждань та погіршення здоров'я, тому невірно встановлено розмір моральної шкоди.
Судові рішення в частині відшкодування майнової шкоди до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У лютому 2020 року на адресу Верховного суду від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що вимога компенсації завданої ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 200 000 грн не відповідає принципам розумності та справедливості, а також такий розмір компенсації є не доведеним позивачем жодними достатніми та достовірними доказами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу
№ 205/6666/18 з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин, розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установи, що 23 червня 2018 року ОСОБА_1 затримано в порядку статті 208 КРК України слідчим СУ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Марушкіним С. І.
Згідно довідки ІТТ № 1 ГУНП в Дніпропетровській області від 07 вересня 2018 року, 23 червня 2018 року о 23-66 год. до ізолятора тимчасового тримання був доставлений ОСОБА_1
25 червня 2018 року о 10-50 год. ОСОБА_1 вивозився на слідчі дії за вимогою начальника СУ ГУНП в Дніпропетровській області Вижник.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2018 року зобов'язано керівництво Дніпропетровського ізолятора тимчасового тримання, того, хто буде старшим по цій установі на час пред'явлення ухвали до виконання, негайно з часу отримання цієї ухвали 25 червня 2018 року звільнити з-під варти громадянина ОСОБА_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 безпідставно був затриманий працівниками СУ ГУНП в Дніпропетровській області 23 червня 2018 року та утримувався в ІТТ в період з 07-55 год. 23 червня 2018 року по 18-00 год. 25 червня 2018 року, в зв'язку з чим поніс матеріальні витрати в сумі 137,10 грн.
Висновком судово-медичного експерта № 1878 від 26 червня 2018 року встановлено, що у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Відповідно до довідки по кримінальному провадженню від 12 грудня 2018 року, наданою слідчим СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, за фактом звернення ОСОБА_1 із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, 05 вересня 2018 року розпочато кримінальне провадження № 42018040000001088 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 371 КК України. 26 жовтня 2018 року вказане кримінальне провадження було закрито у зв'язку із відсутністю складу злочину.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
За приписами пункту 1-1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Встановивши, що позивач незаконно перебував під вартою 2 дні, та взявши до уваги характер тілесних ушкоджень позивача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для на відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» установлено з 01 січня 2018 року мінімальну заробітну плату в розмірі 3 723 грн.
Оскільки позивач незаконно перебував під слідством 2 дні, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1 000 грн з урахуванням Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Отже, при розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів доходів і зборів, судам слід враховувати, що співвідповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визначає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 403, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року в частині позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа - Головне управління Національної поліції у Дніпропетровській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун