15 грудня 2020 року
Київ
справа №160/2155/20
адміністративне провадження №К/9901/33791/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №160/2155/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
09.12.2020 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена поштою 04.12.2020 (згідно з відомостями офіційного сайту Укрпошти за результатами відстеження поштового відправлення з трек-номером 4910705407844).
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
У цій справі підставами касаційного оскарження судових рішень визначено пункти 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Наведене скаржником обґрунтування підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, яка пов'язується із висновками судів попередніх інстанцій про 1) правильність віднесення позивачем до складу витрат підприємця витрати на курси вивчення іноземних мов, 2) відсутність у позивача обов'язку подати повідомлення за формою 20-ОПП, колегія суддів вважає достатнім для відкриття касаційного провадження.
Разом з тим, у касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень, яка пов'язується із висновками судів попередніх інстанцій про 1) відсутність обов'язку позивача вести облік товарних запасів, 2) правомірність віднесення позивачем до складу інших витрат підприємця витрати на оплату придбаних запасних частин для автомобіля марки ГАЗ.
Скаржник зазначає, що судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах:
- від 04.11.2019 у справі №818/785/15, відповідно до якого, у разі не зазначення у книзі обліку доходів і витрат залишків ТМЦ, останні не можуть бути використані позивачем у господарській діяльності, а отже, платник податків зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, виходячи з бази оподаткування;
- від 12.11.2019 у справі №807/250/18, відповідно до якої не відносяться до складу витрат підприємця витрати на утримання засобів подвійного призначення (вантажних автомобілів).
Зазначене обґрунтування колегія суддів вважає недостатнім для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки при поданні касаційної скарги на цій підставі недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Скаржник не зазначає, в чому він вбачає подібність правовідносин. Водночас колегія суддів, проаналізувавши зміст наведених скаржником постанов Верховного Суду позбавлена можливості встановити їх взаємозв'язок зі справою, у якій подано касаційну скаргу, виходячи з такого.
У справі №818/785/15 Верховний Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що у період, який був предметом перевірки посадовими особами відповідача (з 01.01.2011 по 31.12.2013), діяла форма Книги обліку доходів і витрат, затверджена Наказом ДПА України від 24.12.2010 №1025, в якій у графах 2 та 11 передбачалось відображення суми нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та кінець звітного періоду (року), яка виводиться у грошовій формі, виходячи із ціни їх придбання. При цьому, суд зазначив, що затверджена Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 нова форма Книги обліку доходів і витрат, яка не передбачала проведення інвентаризації залишків товарів на початок і кінець року й відображення в ній цих даних, застосовується з 2014 року.
Натомість у справі, у якій подано касаційну скаргу, предметом перевірки був період з 01.01.2016 по 31.12.2018. Суди попередніх інстанцій зазначили, що у цей період діяв Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, затверджений наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481. Цим Порядком не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами підприємцями на загальній системі оподаткування, у зв'язку з чим суди дійшли висновку про безпідставність висновків відповідача в цій частині, оскільки нормами чинного законодавства обов'язок щодо ведення обліку товарних запасів фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування не передбачений.
Зазначене свідчить про те, що у справах правовідносини не є подібними.
У справі №807/250/18 Верховний Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що судами встановлено факт придбання позивачем сідельного тягача, а спірні правовідносини виникли з приводу правомірності включення фізичною особою-підприємцем суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби - сідельні тягачі та напівпричепи, до складу документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.
Верховний Суд за результатами системного аналізу норм матеріального права дійшов висновку, що сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак відносяться до категорії вантажних автомобілів. Водночас, автомобільний поїзд не є окремим видом транспортних засобів, а тільки різновидом вантажних автомобілів за ознакою конструктивної схеми. З урахуванням такого висновку, суд касаційної інстанції погодився з доводами контролюючого органу про неправомірність включення фізичною особою-підприємцем до складу документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, амортизаційні відрахування, нараховані на основні засоби подвійного призначення (вантажні автомобілі), які, відповідно до вимог статті 177 Податкового кодексу України, до складу витрат фізичної особи-підприємця не включаються.
Натомість у справі, у якій подано касаційну скаргу, суди встановили, що позивач відніс до складу інших витрат у період 2017-2018 роки витрати на оплату придбаних запасних частин для автомобіля марки ГАЗ, модель 330210, 1996 р.в., який орендує на підставі договору оренди (найму) автомобіля від 28.01.2017 у ОСОБА_2 . На підтвердження здійснення придбання таких запасних частин на вказану суму, позивачем до матеріалів справи були надані видаткові накладні. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність висновків контролюючого органу про допущення порушення позивачем норм податкового законодавства в цій частині, оскільки в ході перевірки не було досліджено та, відповідно, не відображено в акті перевірки зв'язок витрат позивача з його фінансово-господарською діяльністю, тому саме по собі посилання контролюючого органу на норму Податкового кодексу України щодо витрат подвійного призначення, до яких законом віднесено придбання та утримання транспортних засобів не є обґрунтованим.
Зазначене свідчить про відмінність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга), оскільки на застосування норм матеріального права вплинули встановлені судами фактичні обставини справи.
Зазначене у своїй сукупності унеможливлює відкриття касаційного провадження в цій частині на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутність подібності правовідносин зумовлює в подальшому закриття касаційного провадження, відкритого на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (пункт 5 частини першої статті 339 КАС України).
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
У зв'язку з викладеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо визначеної підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України має бути викладено з урахуванням мотивів, викладених у цій ухвалі.
Крім того, відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Проте скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав та про підстави звільнення від сплати судового збору суд не повідомив.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10510 грн).
Позов у цій справі заявлено фізичною особою-підприємцем у 2020 році, який містить вимоги майнового характеру на загальну суму 348679,09 грн. Відповідно, сплаті при поданні позовної заяви підлягав судовий збір в сумі 3486,79 грн.
Водночас, відповідно до частини четвертої статті 6 Закону № 3674-VI, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
З огляду на те, що касаційну скаргу подано на судові рішення в частині задоволених позовних вимог на загальну суму 348169,09 грн, за подання касаційної скарги у цій справі скаржник має сплатити судовий збір в сумі 6963,38 грн (3481,69 грн * 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
Отримувач коштів - УК у Печерському районі /Печерський район/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)
Символ звітності банку - 207
Призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №160/2155/20 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- для надання суду уточненої касаційної скарги, зміст якої (щодо визначеної підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі;
- для надання платіжного документа про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі встановленому Законом № 3674-VI.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко