Справа № 560/3040/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
14 грудня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства юстиції України про стягнення шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, в якому просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 382800,00 грн шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку з невідповідністю вимогам ст.ст.160,161 КАС України.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати дану ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі положень ч. 2 ст. 312 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.06.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
30.06.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач посилаючись на п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» зазначив, що він звільнений від сплати судового збору.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.07.2020 визнано безпідставними посилання позивача на п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви, а тому продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
22.07.2020 позивачем подано до суду клопотання, у якому позивач повторно посилається на п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 позовну заяву було повернуто позивачу відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Приймаючи рішення про повернення позовної заяви позивачу суд першої інстанції зазначив, що лише у справах, в яких предметом спору є правовідносини стосовно відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади особисто особі, така особа звільняється від сплати судового збору. В даному випадку, позовна заява позивача стосується стягнення матеріальної шкоди, завданої прийняттям нормативно-правового акта, що був визнаний неконституційним, а не внаслідок незаконного рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Приписи п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, єдиною підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України є неусунення позивачем недоліків позовної заяви в установлений судом строк.
Як було встановлено вище, серед недоліків позовної заяви судом першої інстанції було визначено її невідповідність вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України № 3674-VI).
Відповідно до статті 1 Закону України № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Позовна заява є окремим об'єктом справляння судового збору (частина 1 статті 3 Закону України № 3674-VI), а розміри ставок судового збору визначаються для кожного об'єкта окремо (пункт 3 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI).
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, Законом України «Про судовий збір» чітко визначено, що за подачу до суду адміністративного позову фізичною особою в порядку КАС України сплачується судовий збір.
У апеляційній скарзі позивач посилаючись на п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення від сплати судового збору, зазначає, що позов про стягнення шкоди подано до Держави України на підставі положень ч.3 ст.152 Конституції України, а саме через прийняття органом державної влади - Верховної Ради України рішення (Закону), який визнаний неконституційним, і яким позивачу таку шкоду у виді невиплаченої вихідної допомоги при звільненні і було завдано.
Перш за все, варто зазначити, що статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Згідно з пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Як видно з матеріалів справи, предметом позову у даній справи є стягнення матеріальної шкоди, завданої Законом, що визнаний неконституційним, а не внаслідок незаконного рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.
Отже, посилання апелянта на пункт 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», як на причину для звільнення від сплати судового збору є безпідставними.
Подібна правова позиція міститься в ухвалах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №300/49/20, від 12.10.2020 у справі №560/3995/19.
Частиною 5 ст. 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.
Отже скаржник не є особою, яка звільнена від сплати судового збору в розумінні п. 13 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності клопотання про звільнення від сплати судового збору згідно з п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір".
Суд встановив, що позивач не належить до пільгової категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, а тому за подання до суду позовної заяви у цій справі судовий збір справляється на загальних підставах.
За таких обставин, установивши відсутність у матеріалах справи доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність апеляційної скарги позивача вимогам статті 160, 161 КАС України та правомірно прийняв судове рішення про повернення позовної заяви.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.09.2020.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.