11 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 193/1593/19(2-а/193/7/20)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року (суддя суду 1 інстанції Шумська О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора відділу безпеки дорожнього руху в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Загубигорілки Дмитра Геннадійовича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до старшого інспектора відділу безпеки дорожнього руху в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Загубигорілки Д. Г., в якому просив скасувати постанову відповідача серії ДПО18 № 667931 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425грн. за порушення частини 2 статті 122 КУпАП та закрити відносно позивача провадження по справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КпАП України, за відсутністю в діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2020 позов задоволено. Постанову старшого інспектора Відділу безпеки дорожнього руху в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Загубигорілка Д. Г. серії ДПО18 №667931 від 14.11.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 статті 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 статті 122 КУпАП - закрито.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що 14.11.2019 відповідачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., в якій зазначено про те, що водій керуючи тз CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1 , в Дніпропетровській області, на а/д П'ятихатки - Апостолово-Зеленодольськ, 54 км, зупинився на вимогу працівників поліції не ввімкнувши аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9. «б» Правил дорожнього руху України.
Наголошує, що для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу (постанови) про адміністративне правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються. Поліцейські виявили порушення правил дорожнього руху, на яке належним чином відреагували. Результатом чого стало винесення постанови у справі про адміністративні правопорушення.
Вказує, що якщо відповідач не надав відеозапис самого факту правопорушення, це не означає, що особа яка вчинила проступок має уникнути адміністративної відповідальності, враховуючи принцип невідворотності, який передбачає неминучість настання адміністративної відповідальності для особи, яка вчинила адміністративний проступок.
Отже, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем законно та обґрунтовано було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Також вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, оскільки оскаржувана постанова була винесена 14.11.2019, таким чином позивач дізнався про порушення прав, свобод або законних інтересів 14.11.2019, після оголошення йому оскаржуваної постанови безпосередньо на місці її винесення 14.11.2019. Позивачем не було надано доказів, що він отримав копію постанови поштовим зв'язком 25.11.2019.
У відповідності до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що 14.11.2019 старшим інспектором відділу безпеки дорожнього руху в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Загубигорілкою Д. Г. було складено постанову про накладання адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 667931, в якій зазначено що 14.11.2019 року о 08 годині 30 хвилин на а/д П'ятихатки - Апостолове - Зеленодольськ водій ОСОБА_1 , керуючи тз CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1 , зупинившись на вимогу працівників поліції не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п.п. 9.9.(б) ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення передбачене частиною 2 статті 122 КпАП України.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. (а.с. 11)
Згідно п.п 9.9 «б» ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу працівника поліції або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
Відповідно до матеріалів справи, відповідачем не надано жодних доказів в розумінні статті 251 КУпАП, які б підтверджували порушення позивачем Правил дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови (фото, відеозапис тощо).
Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Отже, на інспектора патрульної поліції покладається обов'язок належним чином задокументувати наявність правопорушення за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.
За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами вчинення позивачем правопорушення.
Щодо доводів Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про звернення ОСОБА_1 з позовом до суду з пропуском встановленого чинним законодавством строк, суд зазначає наступне.
Процедура притягнення до адміністративної відповідальності, а також строк та порядок оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення, встановлені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За приписами статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відтак, КУпАП чітко встановлений строк оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення, який в контексті спірних правовідносин дорівнює 10 дням з дня винесення постанови або вручення такої постанови.
Дана норма кореспондується з ч.2 ст.286 КАС України, згідно якої, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Як вбачається з матеріалів справи, спірна постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності прийнята 14.11.2019, не отримана позивачем в той же день.
У вказаній постанові міститься запис про відмову від отримання копії постанови.
Відповідно до доводів позивача постанову від 14.11.2019 ним отримано 25.11.2019 засобами поштового зв'язку.
Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, враховуючи дату вручення позивачу постанови (25.11.2019), з урахуванням положень ч.1 ст.120 КАС України, перебіг встановленого ст.289 КУпАП та ч.2 ст.286 КАС України строку розпочався 26.11.2019р. та останнім днем такого строку, з урахуванням вихідних днів, є 05.12.2019.
Позивач з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення звернувся до суду першої інстанції 27.11.2019.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального з дотриманням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2020 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та за приписами частини 3 статті 272 КАС України є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров