11 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 182/7923/19(2-а/0182/13/2020)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року (суддя суду 1 інстанції Рунчева О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області сержант поліції Іваника Валентина Олександровича, третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області сержант поліції Іваника В. О., третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив скасувати постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 07.11.2019 серії ДПО18 №653190 та закрити справу.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вищевказана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення та підстав притягнення його до адміністративної відповідальності не було, жодного доказу не наведено та до постанови не надано.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 позов задоволено. Скасовано постанову серії ДПО18 № 653190 від 07.11.2019 року винесену Інспектором ВБДР УПП в Дніпропетровській області, сержантом поліції Іваник Валентином Олександровичем про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що встановивши наявність порушення водієм вимог ПДР України відповідачем законно та обґрунтовано винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Наголошує, що для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу (постанови) про адміністративне правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються. Поліцейські виявили порушення правил дорожнього руху, на яке належним чином відреагували. Результатом чого стало винесення постанови у справі про адміністративні правопорушення.
Вказує, що якщо відповідач не надав відеозапис самого факту правопорушення, це не означає, що особа яка вчинила проступок має уникнути адміністративної відповідальності, враховуючи принцип невідворотності, який передбачає неминучість настання адміністративної відповідальності для особи, яка вчинила адміністративний проступок.
Отже, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем законно та обґрунтовано було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що 07.11.2019 Інспектором ВБДР УПП в Дніпропетровській області, сержантом поліції Іваник Валентином Олександровичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 653190 від 07.11.2019 року згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до змісту вказаної постанови, ОСОБА_1 07.11.2019 року об 11 год. 45 хв. у м. Дніпро по вул. Байкова керував транспортним засобом Мерседес Бенц-1834 дн НОМЕР_1 з напівпричепом дн НОМЕР_2 та мав технічну несправність, а саме на задню вісь напівпричепу вдіто шини з різним типом малюнку, чим порушив п.п. 31.4.5 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП України. (а.с. 3)
Згідно з ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 31.4.5 ПДР України передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів.
Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, оскільки не надано до суду належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, однак, як вбачається з оскаржуваної постанови, відповідачем при розгляді справи не було виконано вимог статті 280 КУпАП.
Відповідно до частини 2 статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Зміст постанови повинен відповідати вимогам статей 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно зі статтею 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Положеннями статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
Відповідно до матеріалів справи, відповідачем не надано жодних доказів в розумінні статті 251 КУпАП, які б підтверджували порушення позивачем Правил дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови, зокрема оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Отже, на інспектора патрульної поліції покладається обов'язок належним чином задокументувати наявність правопорушення за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих.
Оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачаться на її користь, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та як наслідок неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та за приписами частини 3 статті 272 КАС України є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров