15 грудня 2020 р.Справа № 440/3096/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, по справі № 440/3096/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа), в якому просив: - визнати протиправною та скасувати відмову Міноборони у розгляді поданих позивачем документів щодо призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних чи резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", оформлену листом Департаменту фінансів Міноборони від 20.03.2020 №248/365/огд;
- зобов'язати Міноборони розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 як інваліду 2 групи з 05.10.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та прийняти відповідне рішення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних чи резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних чи резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та прийняти відповідне рішення.
Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що питання про призначення одноразової грощової допомоги позивачу розглянуто відповідно до норм законодавства. Також наголошує, що ОСОБА_1 не надано до Міністерства оборони України повного пакету документів, які передбачені для розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов'язку щодо їх витребування.
Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної, що ОСОБА_1 у період з листопада 1984 по грудень 1987 року відбував військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан, де приймав участь у бойових діях (а.с. 18-19).
За наслідками огляду позивача 26.08.2016 Центральна військово-лікарська комісія по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв при Міністерстві оборони України дійшла висновку про те, що поранення, контузія, захворювання ОСОБА_1 , 1967 р.н., ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 40).
Під час огляду ОСОБА_1 . Полтавською обласною МСЕК 02.11.2016 йому була встановлена вперше ІІ група інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії до 01.11.2019, про що свідчить довідка до акта огляду МСЕК серії АВ №0554674 (а.с. 38).
Після повторного огляду, ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІ групи у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії з 18.10.2019 безтерміново, про що свідчить довідка до акта огляду МСЕК серії АВ 0070737 від 24.10.2019 (а.с. 39).
Враховуючи обставини отримання інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, позивач подав до Полтавського ОВК пакет документів разом із заявою про направлення їх на розгляд комісії Міноборони для призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ №975 від 25.12.2013.
У зв'язку з цим ІНФОРМАЦІЯ_2 04.04.2019 було складено та направлено директору Департаменту фінансів Міноборони висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який з 05.10.2016 визнаний інвалідом ІІ групи, зазначивши, що командування вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Разом із висновком направлено заяву позивача та копії документів (а.с. 34).
Пунктом 16 протоколу засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 17.05.2019 №61 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), якого 07.12.1987 звільнено зі строкової військової служби та 05.10.2016 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія АВ № 0554674 від 05.10.2016). Заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Висновок спеціаліста з питань судово-медичної експертизи від 15.08.2016 №1233, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 26.08.2016 №3678, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (травми, каліцтва). Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 справа №822/220/18. Висновок про причинний зв'язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, які не подано на розгляд комісії (а.с. 35).
17.02.2020 ОСОБА_1 знову звернувся до Полтавського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги та необхідним пакетом документів, які Полтавським ОВК були направлені на розгляд до комісії Міноборони. До документів було додано, окрім іншого, нотаріально засвідчені заяви співслужбовців - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підтвердження факту проходження військової служби позивача у військовій частині ПП 26039, м. Кабул Демократичної республіки Афганістан та його поранення; документи, що підтверджують факт проходження ними військової служби (а.с. 37-49).
Вказані документи були повернуті заступником директора Департаменту фінансів Міноборони без реалізації Військовому комісару Полтавського ОВК 03.04.2020 за вх. №1299 (а.с. 50).
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Полтавського ОВК від 06.04.2020 № 12/1011 (а.с. 51).
Не погодившись з правомірністю відмови Міноборони у розгляді поданих документів щодо призначення одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності Міністерства оборони України, щодо не розгляду питання позивача про призначення одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до положень статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 № 2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Приписами пункту 5 частини 2 статті 16 цього Закону України від 20 грудня 1991 № 2011-ХІІ, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Положеннями частини 2 статті 16-2 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
У відповідності до частин 8, 9 статті 16-3 вказаного Закону, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з нормами пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Так, пунктом 11 Порядку №975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки акту медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою).
При цьому, у відповідності до пункту 13 Порядку № 975 (у редакції на момент спірних правовідносин), керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Відповідно до пункту 15 Порядку №975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
На виконання наказу Міністра оборони України від 26.10.2016 р. № 564, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2016 р., утворюється комісія в апараті Міністерства оборони України з метою виконання пункту 13 Порядку № 975, та Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого наказом Міністра оборони України від 26.10.2016 р. № 564 (у редакції на момент спірних правовідносин) основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченоїстаттею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов'язана: приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів ( абзац шостий пункту 2 розділу II Наказу Міністерства оборони № 261 від 07.06.2018 р. у редакції на момент спірних правовідносин).
Рішення Комісії про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум доводиться до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до наказів (Пункт 11 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 261 від 07.06.2018 р. в редакції на момент спірних правовідносин).
Як вірно зазначено судом першої інстанції, в силу положень наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 р. № 261, відповідну пропозицію для вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги повинна надавати Комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міноборони приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).
Аналогічна позиція наведена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 07 жовтня 2019 року справа № 826/7305/16.
З огляду на вищевказане, колегія суддів наголошує, що законодавець поклав на Міністерство оборони обов'язок за результатами розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги прийняти одне з трьох можливих рішень: 1) про призначення одноразової грошової допомоги, 2) про відмову в її призначенні, 3) про повернення документів на доопрацювання.
Проте, Міністерством оборони України, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів не було прийнято рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, чим допущено порушення приписів Порядку № 975, оскільки, можливість залишати без розгляду (реалізації) документів про призначення одноразової грошової допомоги не передбачена Порядком №975.
Колегія суддів наголошує, що доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України стосуються виключно відсутності права у ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, проте такі доводи не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, адже рішенням суду першої інстанції не було зобов'язано призначити ОСОБА_1 спірну одноразову грошову допомогу, а було встановлено протиправну бездіяльність, що виявилась у не розгляді по суті заяви позивача та ненадання останньому відповіді, в порядку, визначеному нормами чинного законодавства.
З аналогічних мотивів колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на практику Верховного Суду, викладену в постановах від 31.07.2018 року справа № 363/1076/16, від 12.02.2019 року справа № 816/1458/19, від 30.01.2019 року справа № 678/370/17 тощо, адже вищевказані правові висновки стосуються призначення одноразової грошової допомоги, позаяк це не є предметом спору в межах спірних правовідносин (враховуючи задоволення позову).
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права..
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 року по справі № 440/3096/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України..
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва