ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 грудня 2020 року м. Київ № 826/5043/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року, залишеною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року без змін, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києві від 12 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року в цій справі скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Справу в частині позовних вимог про стягнення з Генеральної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 березня 2016 року і до моменту фактичного поновлення на роботі направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
За результатом автоматизованого розподілу судових справ для розгляду справи було визначено суддю Аверкову В.В .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року прийнято адміністративну справу № 826/5043/16 до провадження. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
23 жовтня 2020 року відповідачем до суду подано довідку від 16 жовтня 2020 року № 21-1203зп про середню заробітну плату позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року замінено відповідача з Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києві від 12 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року в цій справі скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 02 березня 2016 року № 253-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації - начальника відділу організації ведення Єдиного реєстру Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури у зв'язку із припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України. Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді заступника начальника управління організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації - начальника відділу організації ведення Єдиного реєстру Генеральної прокуратури України з 03 березня 2016 року. Зобов'язано Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади". У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним запису № 27 від 02 березня 2016 у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 відмовлено. Справу в частині позовних вимог про стягнення з Генеральної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 березня 2016 року і до моменту фактичного поновлення на роботі направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що «зробивши помилковий висновок про обґрунтованість та правомірність звільнення позивача, суди попередніх інстанцій не встановили та не дослідили питань щодо стягнення з відповідача на користь позивача сум заробітку за час вимушеного прогулу.
Судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи щодо позовних вимог про стягнення з відповідача певних виплат на користь ОСОБА_1 , що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.
У зв'язку із невстановленням наведених фактів, судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції».
Тобто, в межах даної справи суд має розглянути позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.
Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 32 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 рок у справі № 21-395а13, в якій зазначено, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку).
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Згідно з довідкою Офісу Генерального прокурора від 16 жовтня 2020 року № 21-1203зп про середньомісячну заробітну плату позивача, середньоденна заробітна плата становить 1016,40 грн.
Кількість робочих днів за період з дати прийняття наказу про звільнення 02 березня 2016 по дату набрання законної сили рішенням суду про поновлення позивача в органах прокуратури 04 вересня 2020 року складає 1126 робочих днів (за 2016 рік - 210 робочих днів, за 2017 рік - 248 робочих днів, за 2018 рік - 250 робочих днів, за 2019 рік - 249 робочих днів, за 2020 рік, включно по 04 вересня 2020 року, - 169 робочих днів).
Виходячи з наведених величин, судом здійснено розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу з 02 березня 2016 року по 04 вересня 2020 року, який становить 1 144 466,40 грн (1126 х 1016,40 грн) та підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Беручи до уваги наведену процесуальну норму суд вважає, що рішення в частині стягнення суми заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у 1 144 466 (один мільйон сто сорок чотири тисячі чотириста шістдесят шість) гривень 40 копійок.
3. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова