ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 грудня 2020 року м. Київ № 640/20614/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу
за позовом Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
Дисциплінарної комісії приватних виконавців
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, які полягають у внесенні 16.07.2020 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання № 2597/20.5.1/32-20 від 16.07.2020 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати оформлене протоколом № 36 від 12.08.2020 рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення її діяльності строком на три місяці;
визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2219/7 від 21.08.2020 «Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення».
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на закони України «Про виконавче провадження», «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та зазначає про порушення Дисциплінарною комісією приватних виконавців порядку розгляду подання, оскільки скарга учасника виконавчого провадження була предметом розгляду Дніпровським районним судом міста Києва. Також позивач вказує на необгрунтованість висновків відповідачів щодо наявності в діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Від Міністерства юстиції України надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Конституцію України, Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5, Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27.11.2017 № 3791/5, Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, та зазначає, що Комісія продовживши розгляд подання діяла в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства. Одночасно відповідач вказує на те, що висновки Комісії щодо наявності порушень чинного законодавства в діях позивача є обгрунтованими та доведеними.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 на підставі свідоцтва № 0160 від 19.02.2018 здійснює діяльність приватного виконавця.
08.05.2020 до Міністра юстиції України Малюски Д.Л. звернулася ОСОБА_3 із заявою щодо ініціювання перевірки на предмет дотримання вимог законодавства України приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 під час здійснення приватним виконавцем професійної діяльності (в тому числі, що стосується рішень, дій, бездіяльності та невиконання або неналежного виконання приватним виконавцем ОСОБА_1 своїх професійних обов'язків) при примусовому виконанні виконавчого листа № 2604/24484/12, виданого 07.10.2013 Дніпровський районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 1 214 000 грн та 1 214 грн судового збору.
На підставі доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.05.2020 № 1239/20.5.1/-20 Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) проведена позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 .
За результатами проведеної перевірки Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) складена довідка від 19.06.2020, якою виявлено порушення вимог пункту 3 частини другої статті 18, частини першої статті 28, частини другої статті 39 та статті 55 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», частини одинадцятої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», пункту 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень.
16.07.2020 Міністерством юстиції України внесено Дисциплінарній комісії приватних виконавців подання № 2597/20.5.1/32-20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 з тих підстав, що під час здійснення виконавчого провадження № 58308342 приватним виконавцем ОСОБА_1 порушено вимоги:
пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» щодо здійснення діяльності приватного виконавця з дотриманням принципів законності;
пункту 3 частини першої статті 2 Закону щодо здійснення виконавчого провадження з дотриманням засад законності;
пункту 3 частини другої статті 18 Закону щодо розгляду звернення боржника;
частини першої статті 28 Закону щодо доведення до відома боржника постанови про залучення працівників органів внутрішніх справ;
частини другої статті 39 Закону щодо строків винесення постанови про закінчення виконавчого провадження;
статті 55 Закону щодо накладення арешту на майно боржника, на яке не може бути звернено стягнення;
частини одинадцятої статті 31 Закону щодо стягнення з боржника додаткових витрат виконавчого провадження;
пункту 22 розділу ІІІ Інструкції щодо зазначення в постанові про закінчення виконавчого провадження розміру авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу.
12.08.2020 на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців розглянуто подання Міністерства юстиції України та вирішено задовольнити подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення її діяльності строком на 3 місяці (протокол № 36).
21.08.2020 Міністерством юстиції України прийнято наказ № 2219/7 про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, яким уведено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 12.08.2020, оформлено протоколом № 36, та зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 строком на три місяці.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, встановлено, що Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міністерство юстиції України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.
Одним із завдань Мін'юсту є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень.
Вказана норма знайшла своє відображення у Законі України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів", що визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Статтею 17 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" встановлено, що Міністерство юстиції України формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень, забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення та ін.
Згідно із частиною першою статті 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" позапланові перевірки проводяться на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.
Згідно із частинами четвертою, п'ятою, шостою, сьомою статті 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" під час проведення позапланових перевірок з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом.
За місцем проведення перевірки поділяються на виїзні та невиїзні.
У разі проведення позапланової невиїзної перевірки Міністерство юстиції України надсилає приватному виконавцю письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений у запиті строк, який має бути достатнім для підготовки відповіді та копій документів, але не менше 10 календарних днів, приватний виконавець надає Міністерству юстиції України вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що під час розгляду справи встановлено обставини щодо внесення Міністерством юстиції України подання Дисциплінарній комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 з підстав виявлення під час перевірки порушень вимог Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, суд приходить до висновку про внесення подання з дотриманням вимог Закону, а тому судом визнаються необгрунтованими позовні вимоги в частині протиправності дій Міністерства юстиції України, які полягають у внесенні 16.07.2020 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання № 2597/20.5.1/32-20 від 16.07.2020 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд не надає оцінку виявленим під час проведення перевірки порушенням приватним виконавцем вимог Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває справа № 755/10931/20 за скаргою ОСОБА_3 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1.
Таким чином, в межах справи № 755/10931/20 підлягають дослідженню обставини наявності/відсутності в діях приватного виконавця порушень вимог чинного законодавства під час здійснення виконавчого провадження № 58308342.
Щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" дисциплінарна комісія утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.
Дисциплінарна комісія: розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення (частина шоста статті 39 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів").
Згідно з частинами восьмою, дев'ятою статті 39 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" рішення Дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні, за умови присутності не менше п'яти членів комісії, шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії.
У разі рівного розподілу голосів рішення вважається неприйнятим.
Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.
Статтею 40 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" визначено порядок розгляду питань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Так, Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
У разі якщо подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, Дисциплінарна комісія відкладає розгляд цього подання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду такої скарги.
У такому разі перебіг строку, передбаченого частиною першою цієї статті, зупиняється до набрання судовим рішенням законної сили.
Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності:
1) зобов'язана запросити на засідання приватного виконавця та заслухати його пояснення з питань, що стали підставою для внесення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності;
2) має право запросити на засідання учасника виконавчого провадження, скарга якого стала підставою для перевірки діяльності приватного виконавця та внесення подання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, для надання додаткових пояснень по суті скарги;
3) має право запросити на засідання та заслухати думку представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб за їхньою згодою.
Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень:
1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення;
2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця;
3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
Частиною першою статті 41 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" передбачено, що за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: попередження; догана; зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; припинення діяльності приватного виконавця.
Згідно з частиною другою цієї статті Закону рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.
Отже, для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, відповідно до цього Закону, підставою для якого є наявність у діях приватного виконавця складу дисциплінарного проступку, Дисциплінарна комісія приватних виконавців має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення останнім законодавства, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про зупинення діяльності приватного виконавця.
Разом з тим, як вже зазначалось, частиною другою статті 40 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" та пунктом 24 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців встановлено, що у разі якщо подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, Дисциплінарна комісія відкладає розгляд цього подання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду такої скарги.
Як вбачається з протоколу засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців, позивачем подавалась до Комісії заява, відповідно до якої ОСОБА_1 просила відкласти розгляд подання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності з огляду на те, що на розгляді в Дніпровському районному суді м. Києва перебуває справа № 755/10931/20 за скаргою ОСОБА_3 на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця ОСОБА_1
За результатами розгляду клопотання приватного виконавця, Комісією вирішено відмовити у його задоволенні у зв'язку з його необгрунтованістю та відсутністю підтверджуючих обставин, що предмет скарги сторони виконавчого провадження, на підставі якої проведене перевірку діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 та за результатами якої внесено подання до Комісії, є одночасно предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.
Головою Комісії зазначено, що встановити відповідність тексту скарги, наданої Дворцовим В.І. (представник приватного виконавця) до тексту скарги ОСОБА_3 на дії приватного виконавця ОСОБА_1, яка перебуває на розгляді в суді неможливо, адже відсутні підтвердження того, що текст викладений у наданій скарзі співпадає з текстом скарги, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця по справі № 755/10931/20. Також вказано, що на скарзі наявний реєстраційний штамп лише приватного виконавця ОСОБА_1 (за № 535), інформація про те, що дана скарга отримана судом відсутня. Зазначено про відсутність доведеного взаємозв'язку між наданою скаргою та ухвалою суду від 03.08.2020 № 755/10931/20. Одночасно зазначено, що питання, викладені у наданій скарзі не в повній мірі стосуються тих питань, які викладені у скарзі сторони виконавчого провадження, на підставі якої проведено перевірку та внесено подання до Комісії.
Суд критично ставиться до наведеного висновку Комісії та зазначає наступне.
З аналізу скарги ОСОБА_3 , адресованої Дніпровському районному суді м. Києва та Міністерству юстиції України вбачається, що ОСОБА_3 не погоджується з діями приватного виконавця ОСОБА_1 під час здійснення виконавчого провадження №58308342.
Разом з тим, в скарзі адресованої Дніпровському районному суді м. Києва та Міністерству юстиції України ОСОБА_3. зазначається про протиправність дій щодо накладення арешту на майно, яке належить боржнику на праві приватної власності і не входить до складу спадщини, на яку може бути накладене стягнення згідно із статтею 1282 Цивільного кодексу України. Також зазначається про невчинення приватним виконавцем дій з повернення переданого приватним виконавцем третій особі ( ОСОБА_6 ) на зберігання майна боржнику. Вказується про протиправність обліку та розподілу фінансових коштів авансованих стягувачем на проведення виконавчих дій та стягнутих з боржника та порушення приватним виконавцем строків вчинення виконавчих дій в межах ВП № 58308342.
При цьому, суд бере до уваги доводи відповідача, що зазначені скарги не є ідентичними.
Проте, суд зазначає, що суть поставлених питань у даних скаргах стосуються одних і тих же спірних правовідносин. Скарга ОСОБА_3 подана до Дніпровського районного суду м. Києва підготовлена на підставі складеної довідки за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 .
Наведене свідчить, що розгляд скарги ОСОБА_3 підлягав відкладенню на підставі частини другої статті 40 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та інших органів" та пункту 24 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців до набрання законної сили судовим рішенням Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/10931/20.
При цьому, у разі наявності у Комісії сумнівів щодо відповідності наданої представником приватного виконавця скарги Дисциплінарна комісія мала можливість з'ясувати дане питання на засіданні 12.08.2020, проте як вбачається з протоколу № 36, Комісією вирішено продовжити розгляд скарги виключно в зв'язку з висновком Голови Комісії про відсутність доведеного взаємозв'язку між наданою скаргою та ухвалою суду від 03.08.2020 № 755/10931/20, який належним чином не обгрунтований.
В свою чергу, представником позивача надано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03.08.2020 про відкриття провадження у справі № 755/10931/20, яка підтверджує прийняття судом скарги ОСОБА_3 на дії/рішення приватного виконавця.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про порушення Дисциплінарною комісією приватних виконавців порядку розгляду подання та порядку прийняття спірних рішень.
Одночасно суд зазначає, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Отже, лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Про дотримання членами комісії означеної процедури свідчитиме належна мотивація прийнятого рішення: встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення висвітлених у скарзі питань; посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення; оцінка доводів та аргументів особи, що до якої застосовуються дисциплінарне стягнення; норми права, що застосовані, і ті, що не застосовані, з викладенням мотивів їх незастосування.
Разом з тим, згідно із частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Таким чином, боржник у виконавчому провадженні № 58308342 скористався своїм правом оскаржити до суду рішення, дії, бездіяльність приватного виконавця.
Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян.
Отже, рішення Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/10931/20 після набрання законної сили буде обов'язковим до виконання та надана судом оцінка процесуальним діям приватного виконавця буде обов'язковою для Дисциплінарної комісії при прийнятті рішення щодо наявності/відсутності в діях приватного виконавця ознак дисциплінарного проступку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про передчасність рішення Дисциплінарної комісії та, як наслідок, наказу Міністерства юстиції України щодо притягнення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення її діяльності строком на три місяці, оскільки рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 підлягало прийняттю після набрання законної сили рішенням Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/10931/20
Виходячи з аналізу наведених норм у сукупності суд зазначає, що відповідачі діяли не у межах та не у спосіб передбачений законом та відповідачами не доведено відсутність протиправних дій з їх боку та правомірність прийнятих рішень.
Одночасно судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (вул. Тарасівська, 2, офіс 21, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), Дисциплінарної комісії приватних виконавців (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати оформлене протоколом № 36 від 12.08.2020 рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення її діяльності строком на три місяці.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2219/7 від 21.08.2020 «Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення».
4. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева