вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"04" грудня 2020 р. Cправа № 902/1078/16
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Лабунської Т.І.,
за участю: секретаря судового засідання Сідлецької Ю.М.
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Медведенко О.В.,
арбітражного керуючого - Белінська Н.О.,
за позовом: ОСОБА_1 (ідентиф. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до: Дочірнього підприємства "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (код 02583170, вул. Маяковського, 243, м. Вінниця, 21036)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
про встановлення факту трудових відносин після звільнення, до вчинення дій, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
в межах справи № 902/1078/16
за заявою: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області(21027, м. Вінниця, вул. К. Василенка, 21)
до: Дочірнього підприємства "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (21019, м. Вінниця, вул. Маяковського, 243; код 02583170)
про банкрутство
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/1078/16 за заявою Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області про банкрутство Дочірнього підприємства "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури, ліквідатором є арбітражний керуючий Белінська Н.О.
11.09.2019 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 11.09.2019 ОСОБА_1 до ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про встановлення факту трудових відносин після звільнення, до вчинення дій, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позов обгрунтовано наступним. З 05.05.1991 по 11 вересня 2012 позивач працювала завідуючою виробництвом харчоблоку в ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", а з вересня 2012, коли підприємство зупинилося, позивача перевели на посаду охоронника, де за твердженням позивача остання працювала до 31.12.2017 включно.
У жовтні 2017 за вказівкою колишнього директора позивач написала заяву на звільнення за згодою сторін, на підставі якої її було звільнено, але і надалі позивач ходила на роботу та фактично виконувала ту саму роботу охоронця, без запису до трудової книжки.
За твердженням позивача, в день її звільнення 17.10.2016 на посаду охоронника замість неї було оформлено ОСОБА_2 - родичку головного бухгалтера ОСОБА_3 , а згодом було оформлено на роботу ОСОБА_4 , яка як і ОСОБА_2 жодного дня на роботі у ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не працювала, і на роботі не з'являлася, оскільки працювала в іншому місці. Позивач разом з іншими працівниками: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 фактично за них працювала на посаді охоронника, без відповідного запису до трудової книжки, та отримувала заробітну плату, яку постійно затримували.
Факт роботи підтверджується журналом передачі об'єкту охорони - ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", який вівся декілька років із відповідними записами прізвищ та датами чергувань, а також показами свідків таких самих працівників охоронців.
В порушення вимог КЗпП України при звільненні позивача з посади за її заявою 17.10.2016 керівництво ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не провело відповідний розрахунок при звільненні, оскільки в день звільнення 17.10.2016 окрім трудової книжки, позивачу не виплатили компенсацію за невикористану відпустку. Вказані обставини підтверджуються довідкою № 8 від 25.01.2019, виданою арбітражним керуючим Оверчуком Д.О. про існування щодо ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з 2015 по 2016 роки, що свідчить про порушення ст.ст. 47,116 КЗпП України.
Внаслідок порушенням відповідачем норм трудового законодавства позивач просить суд встановити факт продовження трудових відносин з ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" з 17.10.2016 по 2018 після звільнення 17 жовтня 2016, зобов'язати арбітражного керуючого провести нарахування заробітної плати за період з 17.10.2016 та провести нарахування єдиного соціального внеску за вказаний вище період роботи, та стягнути заробітну плату за весь період затримки розрахунку при звільненні 17.10.2016 по день винесення рішення суду.
Ухвалою суду від 09.10.2019 за вказаним позовом відкрито провадження в межах справи № 902/1078/16, визначено, що спір підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.10.2019.
23.10.2020 до суду від арбітражного керуючого надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній заперечує проти позову з тих підстав, що ОСОБА_8 подаючи заяву про звільнення за угодою сторін розуміла правові наслідки припинення трудових відносин з ДП «Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». Щодо стягнення з арбітражного керуючого, керуючого санацією ДП «Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на користь ОСОБА_8 , заробітну за весь період затримки розрахунку при звільнені, то ухвалою господарського суду Вінницької області від 09 березня 2017 року визнано вимоги кредиторів ДП «Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського» та затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого, окрім іншого, включено, заборгованість по заробітній платі, ОСОБА_1 - 16 658, 96 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів. Дана заборгованість щодо якої була видана довідка включена в реєстр вимог кредиторів та підлягає задоволенню в першу чергу.
Ухвалами суду від 24.10.2019, 13.11.2019, 25.11.2019 підготовче засідання з підстав, передбачених законодавством неодноразово відкладалося, востаннє на 09.12.2019 року.
Разом з тим, ухвалою суду від 13.11.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , задоволено клопотання ОСОБА_1 б/н від 13.11.2019 про виклик в судове засідання в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 для надання показань.
13.11.2020 до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначає, що оскільки позивача після звільнення фактично було допущено до роботи охоронця, то вказане є підтвердженням укладення з нею трудового договору без належного оформлення. Посилання арбітражного керуючого на неможливість стягнення з нього, відповідача коштів за вказаним позовом не відповідає дійсності і жодним чином не суперечить існуючому чинному законодавству України, оскільки після звільнення директора ДП «Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» він є керівником вищезазначеної установи і несе повну юридичну відповідальність.
09.12.2019 підготовче засідання у справі не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Лабунської Т.І. на лікарняному.
За таких обставин, суд ухвалою від 10.12.2019 призначив наступне підготовче засідання на 24.12.2019.
24.12.2019 до суду від позивача надійшла заява б/н від 23.12.2019 про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів, а саме: нотаріально завіреної заяви свідка ОСОБА_9 , копії звернення до начальника Управління Держпраці у Вінницькій області від 25.04.2018, копії відповіді з Управління Держпраці у Вінницькій області 02-Ко164/01-86 від 16.04.2018.
Ухвалою суду від 24.12.2019 підготовче засідання відкладено на 14.01.2020, строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, до 06.01.2020, задоволено заяву позивача б/н від 23.12.2019 року про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів.
У період з 02.01.2020 по 13.01.2020 суддя Лабунська Т.І. перебувала у відпустці.
Ухвалою суду від 14.01.2020 підготовче засідання відкладено на 05.02.2020.
Ухвалами суду від 05.02.2020, 04.03.2020, 25.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено, востаннє на 04.06.2020.
Ухвалою суду від 04.06.2020 витребувано у арбітражного керуючого (керуючого санацією) ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" табеля обліку робочого часу працівників охорони та графіки чергувань працівників охорони за період з 01.10.2016 по 31.12.2017 включно та відкладено підготовче засідання на 22.06.2020.
Ухвалою суду від 22.06.2020 підготовче засідання у справі призначено на 16.07.2020.
16.07.2020 до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшли пояснення 02-01/188 від 15.07.2020, яких вказано, що 23 червня 2020 Центрально-Західне міжрегіональне управління юстиції (м. Хмельницький), в особі в.о. заступника начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у Вінницькій області Коваль Світлана Андріївна передала арбітражному керуючому (керуючий санацією ДП «Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця») Белінській Н.О. справу (документи) боржника Дочірнього підприємства «Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського» Закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», про що був складений Акт приймання- передачі від 23.06.2020 за №1. У зазначених документах, які передавались відсутні табеля обліку робочого часу працівників охорони та графіки чергувань працівників охорони за період з 01.10.2016 по 31.12.2017 включно.
Враховуючи наведене вище, надати табелі обліку робочого часу працівників охорони та графік чергувань працівників охорони за період з 01.10.2016 по 31.12.2017 не має можливості, у зв'язку з їх відсутністю.
Ухвалою суду від 16.07.2020 розгляд справи відкладено на 27.07.2020.
В судовому засіданні 27.07.2020 позивачем подано нотаріальну посвідчену заяву свідка ОСОБА_7 (вх. канц. суду 01-34/6656/20 від 27.07.2020 року) та заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої остання просить:
- Встановили факт продовження трудових відносин між ОСОБА_1 та ДП «Дитячий санаторій ім. М.М.Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» з 17.10.2016 по 31.12.2017 після звільнення 17 жовтня 2016.
- Зобов'язати арбітражного керуючого ДП «Дитячий санаторій ім. М.М.Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» Белінську Н.О. провести нарахування заробітної плати за період з 17.10.2016 по 31.12.2017 ОСОБА_10 , яка весь цей період фактично працювала на посаді охоронника.
- Зобов'язати арбітражного керуючого ДП «Дитячий санаторій ім. М.М.Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» Белінську Н.О. провести нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату ОСОБА_1 за період з 17.10.2016 по 31.12.2017.
- Стягнути з ДП «Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за весь період затримки розрахунку при звільненні 17.10.2016 по день ухвалення рішення суду.
Ухвалою суду від 27.07.2020 розгляд справи відкладено на 08.09.2020. Вказаною ухвалою також витребувано у арбітражного керуючого ДП «Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського» Белінської Н.О. довідку про одноденний заробіток ОСОБА_1 , долучено до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_7 (вх. канц. суду 01-34/6656/20 від 27.07.2020), прийнято заяву позивача від 27.07.2020 (вх. канц. суду 01-34/6658/20 від 27.07.2020) про уточнення позовних вимог до розгляду.
08.09.2020 на електронну адресу суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшла довідка № 02-01/227 від 08.09.2020 про одноденний заробіток ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 08.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу 902/1078/16 для судового розгляду по суті на 21 вересня 2020.
Ухвалами від 21.09.2020, 02.10.2020, 26.10.2020, 10.11.2020, 20.11.2020 суд неодноразово відкладав розгляд справи по суті, востаннє на 02.12.2020.
Разом з тим, 02.10.2020 в судовому засіданні надав свої пояснення суду свідок ОСОБА_9 ..
В судовому засіданні 02.12.202020 оголошено перерву до 03.12.2020, а в судовому засіданні 03.12.202020 оголошено перерву до 04.12.2020.
Разом з тим, 02.12.2020 до суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення в яких зазначено, що згідно поданих ОСОБА_1 в якості доказу журналів обліку робочих змін та передачі об'єктів охорони за 2015- 2017 роки з 17 жовтня 2016 по 31 грудня 2017 ОСОБА_1 відпрацьовано 19 змін у 2016 році та 82 зміни у 2017 році. Згідно наданої довідки арбітражної керуючої ОСОБА_11 на виконання ухвали суду одноденний заробіток ОСОБА_1 складає 211,46 гривень. Відповідно наданих доказів загальна сума заборгованості за затримку виплати розрахунку при звільненні складає: 742 р.дн. х 211,46 гр. = 156 903,32 грн., де 742 робочі дні це період робочих днів з 01 січня 2018 по 02 грудня 2020.
Враховуючи наведене, позивач просить встановили факт продовження трудових відносин між ОСОБА_1 та ДП «Дитячий санаторій ім. М.М.Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» з 17.10.2016 по 31.12.2017 після звільнення 17 жовтня 2016; зобов'язати арбітражного керуючого, керуючого санацією ДП «Дитячий санаторій ім. М.М.Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» Белінську Н.О. провести нарахування заробітної плати за період з 17.10.2016 по 31.12.2017 ОСОБА_10 , яка весь цей період фактично працювала на посаді охоронника в загальній сумі 21 357,46 грн.; зобов'язати арбітражного керуючого, керуючого санацією ДП «Дитячий санаторій ім. М.М.Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» Белінську Н.О. провести нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату ОСОБА_1 за період з 17.10.2016 по 01.01.2018 ; стягнути з ДП «Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за весь період затримки розрахунку при звільненні 17.10.2016 по день ухвалення рішення суду, що складає 156 903,32 грн.
На визначену дату в судове засідання з'явились позивач, представник позивача та арбітражний керуючий.
Позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Арбітражний керуючий не заперечив проти задоволення позову.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, арбітражного керуючого, детально дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУ з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За змістом ст. 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч.1ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах із ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", а саме з 05.05.1991 по 11 вересня 2012 працювала завідуючою виробництвом харчоблоку в ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", а з 11 вересня 2012 працювала на посаді охоронника, що підтверджується копією трудової книжки.
17.10.2016 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією наявної в матеріалах справи трудової книжки.
Разом з тим, згідно журналів обліку робочих змін та передачі об'єктів охорони за 2015-2017 роки, ОСОБА_1 , і після звільнення, з 17.10.2016 по 01.01.2018 приймала та здавала зміну охоронника в ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", тобто фактично виконувала таку ж саму роботу як і до звільнення.
Доводячи обставини справи, позивач посилається, зокрема, на покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_12 (нотаріально завірені заяви свідків - в матеріалах справи).
Так, свідок ОСОБА_9 , пенсіонер по інвалідності, повідомив, що «з 01.02.199 року по 03.06.2019 року включно працював у ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на різних посадах, а останні приблизно п'ять років на посаді охоронця разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_1 та ОСОБА_13 . Постійно змінюючи один одного. Заробітну плату я отримував, як і вищезазначені мною працівники від головного бухгалтера ОСОБА_3 , раніше кожен місяць, а починаючи з 2013 року із постійними затримками раз на кілька місяців і тільки частинами. Коли розпочалась процедура банкрутства у 2017 році мені стало відомо, що останні роки ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 . Працювали охоронниками без відповідного оформлення до чинного законодавства України за синів директора та інших осіб, на робочому місці я ніколи не бачив. Як вияснилося я працювала за одного з синів директора ОСОБА_15 , а ОСОБА_1 за ОСОБА_2 , перевірити раніше цей факт у мене не було можливості, оскільки я вважав, що якщо я ходжу на роботу і отримую заробітну плату, то звісно я й працюю відповідно о чинного законодавства, але як виявилося, в реєстрі кредиторів по заробітній платі окрім мого прізвища зазначені сини ОСОБА_15 . При цьому сини колишнього директора ОСОБА_15 ніколи у ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не працювали. В підтвердження цих обставин, щодо передачі змін по охороні майна підприємства нами, охоронцями велися журнали обліку, в яких зазначалися дати чергувань і копії яких мені відомо додавалися до позовної заяви ОСОБА_1 . Як мені стало відомо, коли почалася процедура банкрутства, що і ОСОБА_1 також працювала без відповідного оформлення з жовтня 2016 року по 31.12.2017 року, а замість неї була оформлена і заявлена кредитором по заробітні платі ОСОБА_2 , якої я особисто на роботі в санаторії ніколи не бачив, оскільки вони ніколи в ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не працювали. Будучи зацікавленою особою в отриманні заборгованості по заробітній платі разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , я неодноразово звертався та їздив до Укрпрофоздоровниці та Вінницького міського відділу поліції, щодо притягнення до відповідальності директора по вищезазначаеному факту та факту невиплати ним заробітної плати, але отримали лише відписки.».
Покази ОСОБА_7 , який також працював охоронцем в ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повністю підтверджуються показами свідка ОСОБА_9 .
Жодних доказів на спростування вказаних фактів не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.
Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.92 року, укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладанням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
Факт виконання трудових функцій охоронця підтверджується доводами позивача та показами свідків, які також перебували у трудових відносинах із відповідачем.
За таких обставин заявлена позивачем вимога про встановлення факту трудових відносин після звільнення підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги про нарахування заробітної плати суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Судом встановлено факт продовження трудових відносин ОСОБА_1 після звільнення, з 17.10.2016 до 31.12.2017.
Згідно поданих ОСОБА_1 в якості доказу журналів обліку робочих змін та передачі об'єктів охорони за 2015-2017 роки з 17 жовтня 2016 року по 31 грудня 2017 року ОСОБА_1 відпрацьовано 19 змін у 2016 році та 82 зміни у 2017 році.
Відповідно до наданої довідки арбітражного керуючого ОСОБА_11 №02-01/227 від 08.09.2020 одноденний заробіток ОСОБА_1 складає 211,46 гривень.
Таким чином загальна сума заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 за період з 17.10.2016 по 31.12.2017 становить: 101 (19 змін+82 зміни) х 211,46 грн. = 21 357,46 грн.
Враховуючи викладене вище, вимога про зобов'язання арбітражного керуючого санацією ДП «Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» Белінську Н.О. провести нарахування заробітної плати за період з 17.10.2016 року по 31.12.2017 року ОСОБА_1 , яка весь цей період фактично працювала на посаді охоронника в загальній сумі 21 357,46 грн. також підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги про нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату ОСОБА_1 за період з 17.10.2016 року по 01.01.2018 року, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст.253 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
За п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закону) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.10 ч.1ст.1 вказаного Закону страхувальники роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Отже, відповідачем не виконувались обов'язки, встановлені п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо заробітної плати позивача, а тому належить зобов'язати арбітражного керуючого ДП «Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» Белінську Н.О. провести нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату ОСОБА_1 за період з 17.10.2016 року по 01.01.2018 року.
Що стосується вимоги про стягнення заробітної плати за весь період затримки розрахунку при звільненні, суд звертає увагу на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 3 КзПП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України "Про оплату праці".
Відповідно до частини 5 статті 97 КзПП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Отже, держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Згідно приписів статті 47 КзПП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме, в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівникам вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власниками або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа організація повинні виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.
В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
В постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі №6-76цс14 суд дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є обставини невиплати належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Станом на день прийняття цього рішення відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про виплату заборгованості по заробітній платі та проведення із позивачем остаточного розрахунку при звільненні.
При розрахунку сум середнього заробітку, суд виходить з наступного.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно з абз. 3 п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Пунктом 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку (з 17.10.2016 (дня наступного за днем звільнення) по 02.12.2020 позивачем здійснено за формулою: Сз = Сдзп х Крд, де: Сз- середній заробіток за весь час затримки розрахунку, Сдзп - середньоденна заробітна плата, Крд - кількість робочих днів за період затримки.
Позивачем зазначено 742 робочих дні за вказаний період.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Таким чином період затримки розрахунку слід рахувати з 17.10.2016 по 11.09.2020 (дату винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури).
За вказаних обставин, відповідно до розрахунку суду середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.10.2016 по 11.09.2020 становить 144 850,10 грн (211,46 грн х 685 робочих днів = 144 850,10 грн.).
Отже, вимога ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за період затримки розрахунку при звільненні підлягає частковому задоволенню в сумі 144 850,10 грн.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на дату подання позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом п.п. 2.1, 2.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на дату подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовних заяв немайнового характеру - 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі 1 921 грн.
Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (частина 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 при зверненні до суду заявлено чотири вимоги: вимогу майнового характеру - про стягнення заробітної плати за весь період затримки розрахунку при звільненні в сумі 156 903,32 грн. та три вимоги немайнового характеру - встановлення факту трудових відносин після звільнення, зобов'язання провести нарахування заробітної плати та зобов'язання провести нарахування єдиного соціального внеску.
Отже, судовий збір за вимоги немайнового характеру становить 5 763,00 (1921 х 3=5763,00) та покладається на відповідача.
Що стосується вимоги майнового характеру, то враховуючи що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в розмірі 2 172,76 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про покладення судових витрат зі сплати судового збору в загальній сумі 7 935,76 грн. на відповідача - ДП «Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» згідно вимог ст. 129 ГПК України та стягнення відповідних витрат із ДП «Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.19, 43, 55 Конституції України, ст.ст. 21, 36, 42, 47, 48, 115-117 221, 232, 233, 235, Кодексу законів про працю України, ст.ст. 2, 7, 59 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 5, 11, 12, 13, 18, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 210, 232, 236, 238, 240, 241, 242, 256, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Встановити факт продовження трудових відносин між ОСОБА_1 та ДП «Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» з 17.10.2016 року по 31.12.2017 року після звільнення 17 жовтня 2016.
3. Зобов'язати арбітражного керуючого ДП «Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» Белінську Н.О. провести нарахування заробітної плати за період з 17.10.2016 року по 31.12.2017 року ОСОБА_1 , яка весь цей період фактично працювала на посаді охоронника в загальній сумі 21 357,46 грн.
4. Зобов'язати арбітражного керуючого ДП «Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» Белінську Н.О. провести нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату ОСОБА_1 за період з 17.10.2016 року по 01.01.2018 року.
5. Стягнути з ДП «Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (код 02583170, вул. Маяковського, 243, м. Вінниця, 21036) на користь ОСОБА_1 (ідентиф. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заробітну плату за весь період затримки розрахунку при звільненні з 17.10.2016 року по 11.09.2020, в сумі 144 850,10грн.
6. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з ДП «Дитячий санаторій ім. М.М. Коцюбинського» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за весь період затримки розрахунку при звільненні сумі 12 053,22 грн.
7. Стягнути з Дочірнього підприємства "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (код 02583170, вул. Маяковського, 243, м. Вінниця, 143, 21036) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 7 935,76 грн.
8. Видати накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення, у зв'язку з перебуванням судді на лікуванні, складено та підписано 15 грудня 2020 р.
Суддя Лабунська Т.І.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
3- відповідачу - ДП "Дитячий санаторій імені М.М. Коцюбинського" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Маяковського, 243, м. Вінниця, 21036)
4- арбітражному керуючому Белінській Н.О. (вул. М. Оводова, буд. 38, кім. 304, м. Вінниця, 21050)
5 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2