02.12.2020 року м.Дніпро Справа № 904/4247/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін
від Дніпропетровської обласної прокуратури: Дидюк Н.О., посвідчення № 047832 від 04.09.2017 р., прокурор;
від позивача: Харитонова Л.В., довіреність №10/3-52 від 24.12.2019 р., представник;
від відповідача: Бевза М.О., ордер серія АЕ № 1038701 від 02.11.2020 р., адвокат;
представник третьої особи в судове засідання не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020, повний текст якого підписаний 27.01.2020 (суддя Ліпинський О.В., м. Дніпро) у справі №904/4247/19
за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до ОСОБА_1 , м. Дніпро
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: комунальне підприємство "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 141 859,80 грн. та повернення майна
У вересні 2019 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратурb № 4 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - Позивач) до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 141 859,80 грн. та повернення майна.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням Відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 356-УКВ/10 від 09.12.2010 в частині сплати орендних платежів, а також спливом строку дії спірного договору, що є підставою для повернення об'єкта оренди.
З огляду на те, що за змістом прохальної частини позовної заяви Прокурор просив повернути спірний об'єкт оренди балансоутримувачу - комунальному підприємству "Житлове господарство Красногвардійського району" Дніпропетровської міської ради, суд першої інстанції ухвалою від 03.12.2019 в порядку ч. 2 ст. 50 ГПК України залучив до участі у справі балансоутримувача в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 у справі №904/4247/19 позовні вимоги задоволені повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 141 859,80 грн. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути балансоутримувачу - Комунальному підприємству житлове господарство Красногвардійсько району Дніпропетровської міської ради комунальне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 552,3 кв.м, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , на першому поверсі 2-поверхової будівлі за актом приймання-передачі відповідно до умов договору оренди №356-УКВ/10 від 09.12.2010.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області витрати зі сплати судового збору в розмірі сумі 4 048 грн. 90 коп.
Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 у даній справі, прийняти нове рішення, яким позов прокурора залишити без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.226 ГПК України.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у даній справі судом першої інстанції взагалі не надано правової оцінки правомірності участі прокурора у справі, а зазначено те, що Дніпровська міська рада двічі зверталась з позовами про стягнення з відповідача заборгованості, однак позовні вимоги щодо розірвання договору та повернення майна міською радою не висувалося, що свідчить про неналежне здійснення останнім своїх порушених прав. Отже, судом першої інстанції не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання суб'єктом владних повноважень своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, що дало б підстави прокурору звернутися з даним позовом до суду. Внаслідок цього, судом використано не у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом, щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи в частині підтвердження судом правових підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, у зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави, а тому рішення у цій справі не можна вважати законним і обґрунтованим.
Апелянт, посилаючись на відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави прокурором, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, вважає, що вказане є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.
Крім того зазначає, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:
- 50 % від загальної суми орендної плати до загального фонду міського бюджету м. Дніпропетровська - у розмірі 2299,85 грн.;
- 50 % від загальної суми орендної плати у розмірі 2 299,85 грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.(п. 3.3. Договору).
В той же час, з розрахунку заборгованості з орендної плати за договором оренди від 09.12.2010 №356-УКВ/10 за період з 01.01.2018 по 31.07.2019 вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед міським бюджетом у сумі 141 859,80 грн. була розрахована, виходячи з 70% від загальної суми орендної плати за даний період (202 656,81 грн. * 70% =141 859,80 грн.), що суперечить п.3.3 укладеного між сторонами договору.
Виходячи з розміру вказаної позивачем орендної плати у відповідних місяцях періоду з 01.01.2018 по 31.07.2019, та п.3.3 договору оренди від 09.12.2010 №356-УКВ/10, сума заборгованості відповідача не може перевищувати - 101 328,40 грн. (202 656,81 грн. * 50% = 101328,40 грн.).
Разом з тим, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції належним чином не перевірив розрахунок заборгованості наданий прокурором, та дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 141 859,80 грн.
Позивач та прокурор відзив на апеляційну скаргу не надали, у письмових поясненнях заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вважають рішення законним та обґрунтованим. Зазначили, що заборгованість ОСОБА_1 , що була предметом позову прокурора, підлягає стягненню до загального фонду міського бюджету м. Дніпро на розрахункові рахунки, які відкриті управлінням Державного казначейства за місцем реєстрації орендаря, відповідно з кодом бюджетної класифікації 22080401 (п.3.3. Договору від 09.12.2010 №356- УКВ/10).
Позов прокурора заявлено в інтересах Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, оскільки останній є відповідно стороною договору оренди та крім цього є розпорядником відповідного розрахункового рахунку, відкритого управлінням Державного казначейства з кодом бюджетної класифікації 22080401, для зарахування надходжень від орендної плати.
Враховуючи викладене, стягнення заборгованості з орендної плати на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради відповідає умовам договору оренди та чинному законодавству.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 (колегія суддів: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., судді - Березкіна О.В., Дармін М.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 у справі №904/4247/19; провадження у справі зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 та опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідної постанови.
Ухвалою суду від 29.09.2020 поновлено провадження у справі, судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 04.11.2020.
03.11.2020 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/4247/19 у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2020, для розгляду справи №904/4247/19 обрано колегію суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Антонік С.Г., Березкіна О.В., якою цього ж дня справу прийнято до свого провадження.
В судовому засіданні 04.11.2020 оголошена перерва до 02.12.2020.
В судовому засіданні 02.12.2020 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
09.12.2010 року між Позивачем (орендодавцем) та Відповідачем Фізичною особою підприємцем Колінько О.А. (Орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста №356-УКВ/10 (далі Договір).
Як вбачається з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємницьку діяльності фізичною особою-підприємцем Колінко О.А. припинено 14.05.2019.
Прокурор, звертаючись до Господарського суду Дніпропетровської області, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 910/8729/18.
Згідно п. 1.1. Договору 1.1. з метою ефективного використання комунального майна Орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлові вбудовані приміщення (надалі - об'єкт оренди) загальною площею 552,3 кв.м розміщені за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Янгеля, буд. 16 на першому поверсі 2-х поверхового будинку, вартість яких, згідно з незалежною оцінкою становить 3 076 258,00 грн. без ПДВ, що перебувають на балансі КВ ЖРЕП Красногвардійського району (далі Третя особа), для використання під розміщення грального закладу.
Використання об'єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.
Відповідно до п. 3.1. Договору, розрахунок орендної плати здійснюється за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженої міською радою та рішенням міської ради від 06.10.10 № 7/61.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 4599,70 гривень без ПДВ /базова за листопад місяць 2010 рік/. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується Орендарем на рахунок балансоутримувача. Орендна плата за перший місяць оренди коригується на індекс інфляції, починаючи з грудня місяця 2010 року. У платіжному доручені обов'язково зазначити, номер договору оренди, дату укладення та назву орендаря.
За користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:
- 50 % від загальної суми орендної плати до загального фонду міського бюджету м. Дніпропетровська на розрахункові рахунки, які відкриті управліннями Державного казначейства за. місцем реєстрації орендаря, як платника податків та зборів, в районних одаткових інспекціях м. Дніпропетровська, відповідно з кодом бюджетної класифікації 22080401- у розмірі 2299,85 грн.;
- 50 % від загальної суми орендної плати у розмірі 2 299,85 грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.(п. 3.3. Договору).
Згідно п. 3.4., 3.5. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Орендна плата сплачується Орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської
діяльності Орендаря. Орендна плата сплачується Орендарем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання та приймання-передачі об'єкта оренди.
Відповідно до п. 10.1. Договору цей Договір діє: з 09 грудня 2010 року до 09 грудня 2012 року включно.
Відповідно до акту приймання-передачі від 09.12.2010 управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Позивач - Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, передало відповідачу, ОСОБА_1 нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 552,3 кв.м., розміщені за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Янгеля, буд. 16 на першому поверсі 2-х поверхового будинку.
Як убачається з матеріалів справи, Позивач неодноразово звертався до суду з вимогами про стягнення з Відповідача орендної плати, за результатами таких звернень, 29.04.2014 у справі № 904/2063/14 Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення, яким стягнуто заборгованість за період з серпня 2013 року по березень 2014 року.
Крім того, ухвалою господарського суду від 02.07.2018 у справі № 904/1294/18 судом затверджено мирову угоду, за змістом якої сторони погодили порядок погашення Відповідачем заборгованості, яка виникла в період з 01.04.2014 по 31.12.2017, шляхом її сплати рівними частинами протягом липня 2018 року - червня 2019 року. Умовами зазначеної мирової угоди, сторони також погодили, що протягом строку погашення заборгованості Відповідач буде здійснювати виплату поточної орендної плати за фактичне користування об'єктом оренди в порядку і строки, визначені Договором. Також, відповідач взяв на себе зобов'язання протягом трьох місяців з моменту затвердження зазначеної угоди судом, здійснити всі належні, достатні та необхідні дії щодо переоформлення договору оренди на новий строк.
Внаслідок неналежного виконання орендарем умов договору в частині оплати орендних платежів, за доводами прокурора, за період фактичного користування майном з 01.01.2018 по 31.05.2019 утворилась заборгованість в розмірі 141 859,80 грн., яка до цього часу не сплачена.
Станом на дату звернення прокурора з позовом до суду відповідач заборгованість з орендної плати не погасив, орендоване приміщення не повернув, що і стало причиною спору.
Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що доказів погашення заборгованості з орендної плати у розмірі 141 859,80 грн. Відповідач на час розгляду справи суду не надав. За умов відсутності доказів продовження терміну дії договору оренди нерухомого майна, суд дійшов висновку, що вказаний договір припинив свою дію 09.12.2012 у зв'язку із закінченням терміну, на який його було укладено. Матеріали справи не містять доказів повернення Відповідачем орендованого майна після припинення договору оренди, що є підставою для задоволення позову в частині повернення орендованого майна.
Колегія суддів лише частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Щодо правомочності звернення прокурора з позовною заявою.
При зверненні до суду прокурор посилався на положення ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, а саме: здійснення ним представництва інтересів держави в суді в інтересах держави в особі Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, як органу, який уповноважений здійснювати функції із захисту майнових інтересів держави у спірних відносинах, але належним чином не здійснює захист інтересів держави представницькими засобами.
Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст.ст. 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Отже, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 27.02.2019 у справі №761/3884/18.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні №4-рп/2008 від 01.04.2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої і судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За приписами ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень.
За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
Аналіз положень ст. 53 Кодексу у взаємозв'язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендодавцями нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності, є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном.
Частиною 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування ,та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Дніпропетровською міською радою орендодавцем комунального майна визначено Департамент корпоративних прав та правового забезпечення з покладенням відповідних повноважень по контролю та забезпеченню ефективного використання такого майна, правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради.
Згідно з п.2 Порядку передачі майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженим рішенням Дніпропетровської міської ради №19/10 від 06.04.2011, Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради є єдиним орендодавцем нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста. Пунктом 11.1 вказаного Порядку визначено, що контроль за надходженням орендної плати до міського бюджету покладається на орендодавця.
Відповідно до п.1.1 Положення про департамент по роботі з активами Дніпропетровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради №29/8 від 18.05.2016, департамент по роботі з активами Дніпропетровської міської ради згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 16.03.2016 №7/3 "Про затвердження структури Дніпропетровської міської ради та її виконавчих органів" є виконавчим органом Дніпропетровської міської ради і правонаступником прав та обов'язків (у тому числі майнових, фінансових, немайнових і корпоративних) департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради у зв'язку з його реорганізацією з припиненням шляхом перетворення, крім повноважень щодо представлення інтересів територіальної громади міста Дніпропетровська у судових органах усіх інстанцій та юрисдикцій та у виконавчих провадженнях, супроводження яких здійснювалося працівниками управління правового забезпечення департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради.
У подальшому, у зв'язку з прийняттям рішення міської ради від 07.09.2016 №39/13 "Про внесення змін до деяких рішень міської ради у зв'язку зі зміною географічних назв", рішенням від 01.12.2016 №66/16 "Про затвердження Положення про департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради" таким виконавчим органом та правонаступником став департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради.
Таким чином, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради є органом, на який покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних .правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
За доводами прокурора на момент звернення з позовною заявою органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень.
На підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором додані до позовної заяви листи прокуратури, адресовані Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, та відповіді на них.
Так, Дніпропетровською місцевою прокуратурою №4 14.06.2019 за №77- 1894вих-19 до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради направлено запит щодо надання інформації про вжиття Дніпровською міською радою заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна.
Разом з цим, 01.07.2019 за № 12/4-213 надійшов лист Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської рада про те, що заходи цивільно-правового характеру міською радою не вживались.
Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 4 було повторно направлено запит № 77-2425вих-19 щодо надання інформації про вжиття заходів представницького характеру, направлених на стягнення вказаної заборгованості, на який 06.08.2019 за № 12/3-267 надано відповідь про те, що заходи цивільно-правового характеру міською радою не вживались.
Крім цього, за доводами прокуратури, ФОП Колінько О.А. з 2014 року не виконуються належним чином умови договору оренди, через що Дніпровська міська рада двічі зверталася з позовами про стягнення заборгованості, однак позовних вимог щодо розірвання договору та повернення майна Дніпровською міською радою не висувалося, що також свідчить про неналежне здійснення захисту своїх порушених прав.
Таким чином, орган уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, протягом трьох місяців не забезпечив належний захист інтересів держави шляхом вжиття заходів позовного характеру щодо стягнення заборгованості з орендної плати та повернення орендованого майна законному володільцю.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що прокурором дотримано встановлений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок щодо звернення до органів, уповноважених на захист майнових інтересів держави, якими у цій справі є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, з повідомленням про виявлені порушення при користуванні комунальним майном та надання розумного строку для відреагування на стверджувані порушення інтересів держави.
Із відповіді та фактичних дій (бездіяльності) Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради очевидно, що останнє не мало наміру на звернення до суду із відповідним позовом.
Вказані обставини, в силу ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", покладають обов'язок представництва інтересів держави в особі вказаної територіальної громади на прокурора.
Щодо доводів Відповідача про те, що представляючи в суді Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради та подаючи позовну заяву від його імені, прокурор здійснює захист інтересів територіальної громади, а не держави, що суперечить приписам ст.23 ЗУ "Про прокуратуру", колегія суддів зазначає наступне.
Предметом спору, в даному випадку є стягнення заборгованості з орендної плати та повернення орендованого майна.
Однак, Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради з 2018 року не вживалися заходи до стягнення заборгованості з орендної плати. Більш того, ті заходи, що вживалися до 2018 року, були недостатніми, оскільки позовні вимоги щодо повернення майна до належного власника Департаментом не висувалися. Внаслідок бездіяльності органу місцевого самоврядування, за доводами прокурора, місцевий бюджет недоотримав кошти у вигляді орендної плати.
Відповідно до ст. ст. 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
За приписами ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
В силу ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 1-1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття "орган уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження" визначено, як орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
З наведеного вбачається, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.
У даному випадку (за доводами прокурора) за наслідками розгляду позовної заяви відбудеться стягнення заборгованості з орендної плати на користь органу місцевого самоврядування та повернення місту орендованого майна.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 по справі № 4/166 «Б».
Крім того, право звернення прокурора в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування підтверджене у постанові Великої Плати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 32/563 (провадження № 12-172гс18).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, що регулюється §1 глави 58 Цивільного кодексу України, §5 глави 30 Господарського кодексу України.
Частиною 1 ст.174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічні положення містяться у ст.759 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно з ч.1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи зі змісту ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України, однією з юридичних ознак договору найму (оренди) є строковість, тобто, наявність визначеного в договорі періоду часу, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до п. 10.1. договору сторони визначили його дію з 09 грудня 2010 року до 09 грудня 2012 року включно.
У разу відсутності протягом одного місяця заяви від орендаря про переукладання договору оренди на новий термін після отримання листа від орендодавця про закінчення терміну дії договору оренди, договір вважається припиненим з наслідками, передбаченими п. 5.5 цього договору (п. 10.3 Договору).
Листом від 09.10.2012 за № 8/4-446 Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради повідомив Відповідача про припинення дії договору оренди 09.12.2012. Повідомив, що у разі наявності бажання укласти договір оренди на новий строк, Відповідачу необхідно до припинення дії договору надати до Департаменту відповідну заяву.
Листом від 15.04.2014 за № 8/4-244 Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради повідомив Відповідача про те, що договір оренди припинив свою дію 09.12.2012, та пропонував повернути орендоване майно.
Матеріали справи не містять заперечень Відповідача проти отримання даних листів від Позивача.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 165 ГПК України передбачено, що відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.
Також частина 4 ст. 165 ГПК України встановлює, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
У разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та необхідність надання відзиву на позовну заяву (а.с. 76), однак відзив на позовну заяву до суду першої інстанції не подав, у жодній заяві по суті, в тому числі й у апеляційній скарзі не заперечував факту отримання листів Позивача від 09.10.2012 за № 8/4-446 та від 15.04.2014 за № 8/4-244; у апеляційній скарзі не оскаржував висновок суду про припинення договору оренди 09.12.2012.
Таким чином, на даний момент Відповідач Колінько О.А. втратив право заперечувати проти обставин отримання листів Позивача від 09.10.2012 за № 8/4-446 та від 15.04.2014 за № 8/4-244.
Пунктом 11.1 договору, сторони передбачили, що дія цього договору припиняється внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.
Оскільки Відповідач протягом одного місяця після отримання листа орендодавця від 09.10.2012 за № 8/4-446 про закінчення терміну дії договору оренди в порядку п. 10.3 Договору не звернувся до Позивача із заявою про переукладання договору оренди на новий термін, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про припинення договору оренди саме 09.12.2012 у зв'язку із закінченням терміну, на який його було укладено.
Більш того, момент припинення договору не є предметом апеляційного оскарження.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).
Відповідно до п. 5.5 Договору наслідками його припинення є обов'язок орендаря протягом 5 календарних днів з дати припинення договору повернути об'єкт оренди орендодавцеві за актом приймання-передачі.
Відповідно до частини другої ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем орендованого майна після припинення договору оренди.
З урахуванням викладеного, на підставі встановлених обставин, господарський суд дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі.
Щодо розміру заборгованості з орендної плати колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Так, пунктом 3.2. Договору передбачено, що розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 4599,70 гривень без ПДВ /базова за листопад місяць 2010 рік/. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується Орендарем на рахунок балансоутримувача. Орендна плата за перший місяць оренди коригується на індекс інфляції, починаючи з грудня місяця 2010 року. У платіжному доручені обов'язково зазначити, номер договору оренди, дату укладення та назву орендаря.
За користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:
- 50 % від загальної суми орендної плати до загального фонду міського бюджету м. Дніпропетровська на розрахункові рахунки, які відкриті управліннями Державного казначейства за. місцем реєстрації орендаря, як платника податків та зборів, в районних податкових інспекціях м. Дніпропетровська, відповідно з кодом бюджетної класифікації 22080401- у розмірі 2299,85 грн.;
- 50 % від загальної суми орендної плати у розмірі 2 299,85 грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.(п. 3.3. Договору).
Доказів внесення зміни по пункту 3.3. Договору Позивачем не надано.
Згідно п. 3.4., 3.5. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Орендна плата сплачується Орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності Орендаря. Орендна плата сплачується Орендарем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання та приймання-передачі об'єкта оренди.
В той же час, з розрахунку заборгованості з орендної плати за договором оренди від 09.12.2010 №356-УКВ/10 за період з 01.01.2018 по 31.07.2019 вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед міським бюджетом у сумі 141 859,80 грн. була розрахована, виходячи з 70% від загальної суми орендної плати за даний період (202 656,81 грн. * 70% =141 859,80 грн.), що суперечить п.3.3 укладеного між сторонами договору.
Виходячи з розміру вказаної позивачем орендної плати у відповідних місяцях періоду з 01.01.2018 по 31.07.2019, та п.3.3 договору оренди від 09.12.2010 №356-УКВ/10, сума заборгованості Відповідача складає 101 328,40 грн. (202 656,81 грн. * 50% = 101328,40 грн.).
Та обставина, що відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради № 29/6 від 13.04.2016 починаючи з 20.04.2016 орендар зобов'язаний сплачувати 70% від загальної суми орендної плати на користь орендодавця до місцевого бюджету та 30 % від загальної суми орендної плати - на користь балансоутримувача об'єкта оренди, не є підставою для стягнення орендної плати саме у такій пропорції, оскільки відповідних змін до Договору оренди від 09.12.2010 №356-УКВ/10 внесено не було, а умови самого Договору не містять норми про автоматичне застосування до договірних правовідносин сторін рішень Дніпропетровської міської ради щодо порядку сплати орендної плати.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції належним чином не перевірив розрахунок заборгованості наданий прокурором, та дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 141 859,80 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, стягненню з ОСОБА_1 на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради підлягає заборгованість з орендної плати у розмірі 101 328,42 грн.
З огляду на викладене, Центральний апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом не з'ясовано обставини справи щодо порядку сплати орендної плати, висновки суду зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 6 ЦК України), яке призвело до прийняття неправильного рішення в частині розміру стягнутої орендної плати (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України), що є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги.
Слід змінити резолютивну частину рішення, стягнувши з Відповідача на користь Позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 101 328,42 грн.
Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 у справі №904/4247/19 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 у справі №904/4247/19 - змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Яворницького, 75А, ідентифікаційний номер 37454258) заборгованість з орендної плати у розмірі 101 328,42 грн.
Зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути балансоутримувачу - Комунальне підприємство житлове господарство Красногвардійськогр району Дніпропетровської міської ради (49006, м. Дніпро, вул.. Шмідта, 22, ідентифікаційний номер 03341240) комунальне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 552,3 кв.м, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , на першому поверсі 2-поверхової будівлі за актом приймання-передачі відповідно до умов договору оренди №356-УКВ/10 від 09.12.2010.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Дніпропетровської області (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати зі сплати судового збору в розмірі сумі 3440 грн. 96 коп."
Стягнути з Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро на користь ОСОБА_1 , м. Дніпро 1735,16 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.12.2020.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя С.Г. Антонік
Суддя О.В. Березкіна