Справа № 307/2147/20
Провадження № 2/307/1211/20
08 грудня 2020 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., за участю секретаря судового засідання Цех Г.М., позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Тячівської районної державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Тячівської районної державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Мотивуючи свої вимоги тим, що вона зареєструвала шлюб з відповідачем у виконкомі Бедевлянської сільської ради, про що в книзі реєстрації актів про одруження 27 листопада 2003 року зроблено відповідний актовий запис за № 25. За час спільного проживання народилось двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_1 син ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 донька ОСОБА_5 , які проживають разом з нею та знаходиться на повному її утримані та вихованні. Після реєстрації шлюбу 8 років проживали у с.Бедевля разом з батьками відповідача. Потім почали будівництво власного будинку та з 2012 року проживали у власному будинку. Коли почали проживати у власному будинку чоловік почав часто вживати спиртні напої. Перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння безпричинно затівав сварки під час яких наносив їй побої та дітям. У процесі спільного життя виявилося, що в них різні характери та погляди на життя, а також різні інтереси. Протягом останніх декількох років стосунки з чоловіком повністю розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки. Відповідач перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння безпричинно затіває сварки під час яких наносить побої, та проганяє з будинку. Вони змушені були разом з дітьми переїхати проживати у будинок бабусі, де мешкають на даний час. Вже тривалий час кожен з них живе окремим життям та своїми і інтересами. Фактично сім'я припинила своє існування. На даний час, вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують. Всі зароблені кошти чоловік витрачає на себе. Вона має можливість поїхати з дітьми за кордон в Чехію на лікування, оздоровлення, відпочинок, оскільки там проживає та працює їх тітка, відповідач не надає дозволу на виїзд дітей за кордон. Для того щоб забрати свої та дитячі речі у відповідача вона була змушена звертатись до сільського голови та дільничного інспектора поліції, але чоловік віддав тільки ті дитячі речі, які вона купляла, все що він купляв, залишив собі. Просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, визначити місце проживання неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з нею, а також стягнути з відповідача на її користь 1861,60 гривень сплаченого судового збору та 2000 гривень за надання правової допомоги.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву.
Представник третьої особи на виконання ухвали суду надав висновок Органу опіки та піклування Тячівської районної адміністрації№04-09/152 від 25.09.2020 року разом з Витягом з протоколу № 13 проведення засідання комісії з питань захисту прав дитини при Тячівській райдержадміністрації, відповідно до якого Орган опіки та піклування державної адміністрації рекомендує визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю, ОСОБА_1 , жителькою АДРЕСА_1 .
05 серня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
07 жовтня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 29.10.2020 року призначено подружжю строк для примирення терміном на один місяць.
01 грудня 2020 року ухвалою суду провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з викладених підстав в позовній заяві та просили їх задовільнити.
Відповідач в судовому засідання не заперечив проти задоволення позовних вимог, так як відповідачка за наданий судом термін для примирення, свою думку не змінила і настоює на розірванні шлюбу, проти визначення місця проживання дітей не заперечує.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Тячівської районної адміністраціїв судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , сторони зареєстрували шлюб 27 листопада 2003 року у виконкомі Бедевлянської сільської ради, Тячівського району, Закарпатської області, за актовим записом №25 (а.с.6).
Від даного шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в свідоцтві про народження яких сторони вказані батьками (а.с.7-8).
Згідно висновків експерта №236, №238 від 13.07.2020 року вбачається, що у ОСОБА_1 , 1984 року народження мали місце тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин тім'яно-потиличної області голови зліва, синця верхньої повіки зліва, а також множинні синці обох нижніх кінцівок. Такого характеру тілесні ушкодження могли виникнути по ударному механізму від локальної дії тупого твердого з обмеженою контактуючою поверхнею предмету, яким могла бути стиснута рука в кулах та по ударному механізму від дії тупого твердого продовгуватої форми предмету, яким могла бути дерев'яна палиця. У неповнолітньої ОСОБА_5 , 2013 року народження, мали місце тілесні ушкодження у вигляді синця лівого стегна. Дане тілесне ушкодження могло виникнути по ударному механізму від дії тупого твердого продовгуватої форми предмету, яким могла бути дерев'яна палиця. Тілесні ушкодження позивачки ОСОБА_1 , та її малолітньої доньки ОСОБА_5 , строку події 10.07.2020 року (відповідно до обставин випадку: ОСОБА_3 близько 21.00 год. перебуваючи вдома за адресою АДРЕСА_2 , розпочав сварку зі своєю дружиною ОСОБА_1 , під час якої спричинив останній тілесні ушкодження. В той же день, зі слів матері, на подвір'ї, гр. ОСОБА_1 , будучи у нетверезому стані наніс удар дерев'яною палицею по лівій нозі ОСОБА_5 , яка свідомість не втрачала, за медичною допомогою не зверталася) відповідають та відноситься до групи легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад зоров'я чи незначну стійку втрату працездатності (а.с.9-10).
Згідно довідки №452, №456 від 15.07.2020 року виданими виконавчим комітетом Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області стверджується, що до складу сім'ї ОСОБА_1 , входять чоловік ОСОБА_3 1971 р.н., син ОСОБА_4 2004 р.н., та дочка ОСОБА_5 2013 р.н., а також те, що на утриманні позивачки знаходяться неповнолітні діти (а.с. 11-12).
Згідно ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 та ст. 25 Сімейного Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Фактичні обставини щодо взаємин подружжя свідчать про те, що сімейне життя у сторін не склалося, між ними втрачено взаєморозуміння, а розлад в сім'ї має не тимчасовий характер, оскільки сторони на даний час разом не проживають.
Аналізуючи та оцінюючи всі вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що сім'я розпалася остаточно, шлюб існує лише формально і подальше його збереження суперечить інтересам не тільки сторін, а й неповнолітніх дітей, оскільки подібні дії відповідача негативно впливають на їх психологічне та фізичне здоров'я, а також враховуючи те, що наданий судом термін для примирення позитивних результатів не дав, а тому при таких обставинах позовні вимоги в частині розірванню шлюбу підлягають задоволеню.
Щодо позовних вимог про визначення місця проживання дітей з позивачем суд дійшов наступного висновку.
Згідно висновку Органу опіки та піклування Тячівської районної державної адміністрації№04-09/152 від 25.09.2020 року, встановлено, що на даний час мати - ОСОБА_1 , разом з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мешкає у своєї бабусі за адресою АДРЕСА_1 . Бедевлянською сільською радою позивачка характеризується позитивно. Неповнолітній ОСОБА_4 навчається в Тячівському професійному ліцеї за професією столяр, тесляр. Хлопчик надав письмову заяву, в якій просить визначити його місце проживання з матір'ю. Малолітня ОСОБА_5 навчається в 2-му класі Бедевлянського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів. Представником служби у справах дітей державної адміністрації та центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді було проведено обстеження умов проживання у будинку АДРЕСА_1 , в результаті якого встановлено, що матір'ю створено неалежні умови для проживання та виховання дітей. Згідно висновку оцінки потреб сім'ї ОСОБА_1 , складеного районним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, мати здатна забезпечити потреби своїх дітей. Відповідно до довідки виданої Бедевлянською сільською радою від 23.09.2020 року №687 ОСОБА_3 , на даний час, відсутній за місцем реєстрації, виїхав за межі країни. Рекомендовано визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю, ОСОБА_1 , мешк. АДРЕСА_1 . (а.с.50-51).
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
У відповідностю з ч. 3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
У відповідності до частин 4, 5 статті 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що в тому разі, якщо батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Ухвалюючи рішення в справі "М.С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява N2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому Європейський суд по правам людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Преамбулою Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 грудня 1991 року N 789 - XII визнається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Відповідно до статті 3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з положеннями статті 9 зазначеної Конвенції, держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
При цьому поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов'язок другого батька надати можливість для такого спілкування. Крім того, відповідно до положень абзацу 2 принципу 7 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією N 1386 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за його навчання: ця відповідальність лежить перш за все на батьках.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Також, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини необхідно виходити з балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Тому, суд на підставі встановлених обставин, враховуючи наявність належних матеріально-побутових умов для проживання дітей у матері, яка має можливість утримувати та забезпечувати матеріальні і духовні потреби дітей, відсутність належних заперечень батька щодо місця проживання дітей з матір'ю, прихильність дитини до кожного з батьків, а також з метою забезпечення найкращих інтересів дітей, і в цій частині вимог, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову про визначенням місця проживання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Мельник В.І., надав суду докази витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 гривень, що підтверджується договором про надання правової допомоги №б/н від 21.07.2020 року, попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат та квитанцією №31222 серії ЗР від 30.07.2020 року.
Суд вважає надані адвокатом вказані вище докази понесених витрат належними, а тому приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивачки 2000 (дві тисячі) грн. витрат затрачених на правову допомогу.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача також слід стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1681,60 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 29 ЦК України, ст.ст. 19, 21, 24, 56, 104, 105, 110, 112, 141, 155, 160, 161 СК України, суд,
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який зареєстровано 27 листопада 2003 року у виконкомі Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, актовий запис №25 - розірвати.
Визначити місце проживання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. судових витрат за надання правової допомоги.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Відомості про учасників справи :
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителька АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Третя особа: Орган опіки та піклування Тячівської районної державна адміністрації, адреса місцезнаходження м.Тячів, вул.Незалежності, 30, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053832.
Повний текст рішення складено 11 грудня 2020 року.
Суддя: М.Д.Стецюк