Справа №760/5831/20 Головуючий в суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3469/2020 Доповідач у суді 2-ї інстанції ОСОБА_2
Категорія ч. 2 ст. 186 КК України
07 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря: ОСОБА_5 ,
з участю прокурора: ОСОБА_6 ,
захисника : ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 06 серпня 2020 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тбілісі, Республіка Грузія, громадянина Республіки Грузії, з середньою освітою, розлученого, маючого малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів), працюючого неофіційно, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Відповідно до вироку суду, обвинувачений ОСОБА_8 12 лютого 2020 року, приблизно о 0.50 год., перебуваючи по вул. Ползунова, 2 у м. Києві, побачив раніше незнайому ОСОБА_9 , яка тримала сумку. Реалізуючи умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_9 , рукою наніс останній удар в обличчя, чим застосував до потерпілої насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, шляхом ривка намагався вирвати сумку з рук потерпілої, від чого ОСОБА_9 впала на землю, утримуючи свою сумку. ОСОБА_8 рукою наніс ОСОБА_9 один удар в обличчя, потягнув за сумку, протягнувши таким чином потерпілу, яка продовжувала утримувати сумку, по землі, після чого, вирвав сумку з рук ОСОБА_9 , відкрито заволодівши майном останньої, а саме, сумкою, вартістю 500 грн., у якій знаходились: зарядний пристрій «Apple», вартістю 800 грн.; косметичка, вартістю 300 грн.; сонцезахисні окуляри, вартістю 200 грн.; гаманець, вартістю 200 грн.; ікона і чохол, які матеріальної цінності для потерпілої не становлять. Заволодівши майном потерпілої, ОСОБА_8 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 2 000 грн.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просить вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 06 серпня 2020 року змінити, призначити ОСОБА_8 покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки із застосуванням ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що у вироку суду зазначено, що обвинувачений ОСОБА_8 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України визнав частково, однак, вказане не відповідає дійсності, так як ОСОБА_8 визнав себе винуватим у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення в повному обсязі. У вчиненому щиро покаявся та дав з цього приводу свідчення.
Крім того, сторона захисту зазначає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі за відсутності обставин, що обтяжують покарання, і наявності обставин, що пом'якшують покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, за своїм розміром є явно несправедливим через суворість.
Сторона захисту вважає, що призначаючи покарання суд першої інстанції належним чином не врахував те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності жодного разу не притягувався. На території України перебуває легально, має малолітню дитину 2005 року народження та має місце фактичного проживання на території України.
З урахуванням наведеного, сторона захисту вважає, що суд першої інстанції мав можливість та законні підстави призначити покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі строком на 4 роки із застосуванням ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, яке на думку сторони захисту було б достатнім та необхідним для досягнення основної мети покарання.
Заслухавши доповідача, захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги та просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і є обґрунтованим.
Наведеним у вироку доказам суд дав належну оцінку та правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 186 КК України.
Вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, доведена зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами і не оспорюється в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про пом'якшення його підзахисному призначеного покарання не заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 дотримався зазначених норм кримінального закону.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який раніше не судимий, на обліках лікарів нарколога і психіатра не перебуває та позицію потерпілої щодо покарання для обвинуваченого.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , судом не встановлено.
Колегія суддів, зважаючи на конкретні обставини справи, з урахуванням матеріалів кримінального провадження і даних про особу обвинуваченого ОСОБА_8 погоджується із висновком суду першої інстанції про призначення останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України. Свої висновки в цій частині, суд першої інстанції достатньо обґрунтував і з якими колегія суддів погоджується в повному обсязі, вважаючи обране обвинуваченому ОСОБА_8 покарання необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Посилання сторони захисту на те, що призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції належним чином не врахував, що останній раніше не судимий, до кримінальної відповідальності жодного разу не притягувався, на території України перебуває легально, має малолітню дитину 2005 року народження та має місце фактичного проживання на території України - не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Так, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що обвинувачений ОСОБА_8 має право на проживання на території України, зареєстрований в Україні в установленому порядку та має малолітню дитину. Суду першої інстанції ОСОБА_8 пояснив, що мав посвідку на право проживання на території України, яку знищив у 2019 році. Відтак, посилатися на сумнівні дані при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, в тому числі і з застосуванням ст.75 КК України, у суду першої інстанції не було жодних законних підстав.
Всі інші обставини, на які посилається сторона захисту в своїй апеляційній скарзі, судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 були врахованв, а тому доводи сторони захисту про пом'якшення останньому призначеного покарання - не заслуговують на увагу, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від призначеного покарання з випробуванням, як вказано в апеляційній скарзі сторони захисту, колегія судів не вбачає, з урахуванням обставин справи, відсутності пом'якшуючих покарання обставин, ставлення обвинуваченого до вчиненого та враховуючи відомості про особу останнього.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 06 серпня 2020 року, яким ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, обвинуваченим - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4