єдиний унікальний номер справи 367/7657/17
номер апеляційного провадження: 22-ц/824/10575/2020
07 грудня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Білич І.М.
суддів Іванченка М.М., Коцюрби О.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Ірпінського міського суду Київської області Шестопалової Я.В.
по цивільній справі № 367/7657/17 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У листопаді 2017 року приватне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» звернулося з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 . Обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг, підписала заяву №б/н від 07.06.2011р., згідно якої отрималакредит у розмірі 3300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач зобов'язуваласяповертати отриманий кредит, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами в строк, встановлений графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди. Свої зобов'язання позивач виконав. Оскільки відповідачем належним чином не виконувалися зобов'язання, встановлені кредитним договором, у неї виникла заборгованість, яка станом на 30.09.2017 року загалом становила 43290,70 грн., з яких: тіло кредиту - 3298,48 грн.; проценти за користування кредитом - 34036,40 грн.; пеня та комісія - 3418,17грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн, - штраф ( фіксована частина), 2037,65 штраф ( процентна складова).
Заочним рішенням Ірпінського районного суду Київської області 10 червня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у сумі 3298,48 гривень, а також судовий збір 1600,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з заочним рішенням, позивач ( АТ КБ «ПриватБанк») подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої ставив питання про скасування указаного рішення в частині відхилених позовних вимог про стягнення процентів, пені та штрафів та постановлення в цій частині нового рішення про задоволення позову.
Зазначаючи про безпідставність не взяття до уваги власноручно підписаної відповідачем довідки про умови кредитування, та за якою позичальник була повідомлена про розмір процентної ставки, порядок нарахування штрафних санкцій та інші істотні умови договору.
Скаржник послався також на те, що місцевий суд в порушення умов договору та норм права фактично звільнив відповідача від відповідальності у вигляді неустойки, чим порушив право позивача на її стягнення.
Також зазначав, що суд першої інстанції безпідставно застосував судову практику Великої Палати Верховного Суду( справа № 342/180/17 постанова від 03 липня 2019 року), оскільки в даній справі відповідач заперечень проти позову банку не подавав, розмір обчисленої позивачем заборгованості, в тому числі відсотків, не оспорював, факт укладення договору, отримання кредитних коштів, ознайомлення з Умовами та правилами, Тарифами не заперечував, а тому рішення суду ґрунтується на припущеннях.
Наказом Мінфіну від 21 травня 2018 року № 519 ( рішення єдиного акціонера Банку) було змінено тип банку на приватне та його найменування на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Банк є правонаступником всіх прав та обов'язків публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яке було правонаступником всіх прав та обов'язків закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «ПриватБанк»
Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.
Як слідує з матеріалів справи, звертаючись до суду з цим позовом, ПАТ «КБ «ПриватБанк» надав суду копію Анкети-заяви б/н від 07.06.2011 року про приєднання до «Умов і Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», підписану сторонами, відповідно до змісту якої слідує, що між АТ «КБ «ПриватБанк» та заявником ОСОБА_1 укладено кредитний картковий договір, за яким позичальник отримала у банку платіжну картку із встановленням кредитного ліміту у розмірі 3 300 грн.
Задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості за кредитним договором суд першої інстанції враховував, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті. При цьому враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк ( термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Враховуючи, що подана апеляційна скарга не містить у собі заперечень щодо рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, судом апеляційної інстанції рішення в цій частині не переглядається, виходячи з положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
Відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами та неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів погодження сторонами істотних умов кредитного договору, зокрема, розміру процентної ставки, нарахування штрафних санкцій ( пені, штрафів) за користування кредитом, що настають у разі неналежного виконання умов договору.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Частиною 1 ст. 207 ЦК України, редакція якої діяла на момент укладення договору, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав суду копію анкети-заяви, підписану відповідачем, про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» від 07 червня 2011 року, витяг з умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанк», витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також розрахунок заборгованості.
У анкеті-заяві, яка підписана ОСОБА_1 , не зазначена процентна ставка за користування кредитом, яку погодили сторони кредитного договору. Як і не зазначено який вид платіжної картки, виявила бажання отримати відповідач.
Відповідно до п. 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид зазначений у пам'ятці клієнта/ довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отримання картки, вказана у заяві.
Позивачем суду першої інстанції не була надана ні пам'ятка клієнта, ні довідка про умови кредитування, ні інші докази, з яких можна встановити, яку саме картку було отримано відповідачем.
У наданому позивачем витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» зазначені декілька видів тарифів, які містять різні умови та відсоткові ставки за користування кредитним коштами.
Колегія суддів вважає, що сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів про те, які умови кредитування, зокрема розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, досягнуто між сторонами на час укладення договору, не дозволяють перевірити правильність такого розрахунку та визначити розмір заборгованості.
Також матеріали справи не містять підтверджень того, що саме той витяг з Умов та правил, який доданий до позовної заяви, розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанку», а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків та неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції безпідставно застосував судову практику Великої Палати Верховного Суду ( справа № 342/180/17), оскільки в даній справі відповідач заперечень проти позову банку не подавав, розмір обчисленої позивачем заборгованості, в тому числі відсотків, не оспорював, факт укладення договору, отримання кредитних коштів, ознайомлення з Умовами та правилами, Тарифами не заперечував, на думку колегії суддів, не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи. Так як ні позовна заява, ні додатки до неї не містять ( містили) даних про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов кредитного договору, зокрема в частині розміру процентної ставки за користування кредитними коштами. Що в свою чергу, при отриманні відповідачем зазначених документів не створювало для останнього ( відповідача) обов'язку в установленому законом порядку оспорювати розміри та розрахунки наведені банком.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надана до апеляційної скарга виписка по рахунку відповідача, довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» не приймаються колегією суддів, як новий доказ у підтвердження позовних вимог, виходячи з того, що згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Звертаючись до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, позивач був обізнаний, що зобов'язаний надати всі наявні у нього докази разом із позовною заявою.
За правилами ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивачем у апеляційній скарзі не зазначено, з яких підстав ним не було надано суду першої інстанції виписки про рух коштів за карткою та довідки про умови кредитування відповідача, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для прийняття вказаного документу, як доказу.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст. 7,368, 374, 375, 381 -384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни відхилити.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
суддя-доповідач:
судді: