єдиний унікальний номер справи: №753/9278/18
номер провадження №22-ц/824/12495/2020
07 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Білич І.М.
суддів Іванченка М.М., Коцюрби О.П.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року, ухваленого під головуванням судді Дарницького районного суду міста Києва Даниленко В.В.,
у справі № 753/9278/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, за результатами розгляду якого просила суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 7 000 гривень щомісячно, а також додаткові витрати, понесені на утримання дитини, в розмірі 9750 грн.
Посилаючись на те, що сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір'ю та перебуває на її повному утриманні. Відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Крім того, на момент подання позову син навчається у приватному економіко-технологічному коледжі ПВНЗ «Київський інститут бізнесу та технологій». За рік навчання в якому позивачем була внесена оплата в розмірі 19500 грн., половину з яких за правилами ст. 185 СК України підлягає стягненню з відповідача, як додаткові витрати на утримання дитини.
У подальшому позивач надала суду заяву про збільшення позовних вимог та просила стягнути з відповідача понесені на утримання неповнолітнього сина додаткові витрати в загальному розмірі 22 430 грн. 00 коп.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи від дня пред'явлення до суду позовної заяви, тобто з 19.05.2020 року, і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Вказуючи, що скрутний майновий стан відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат, а може враховуватись судом при визначенні розміру таких аліментів. Зазначаючи також, що стягнутий судом розмір аліментів не є достатнім для нормального фізичного, розумового, морального та соціального розвитку дитини, а відповідач, як працездатна особа, має можливість сплачувати аліменти у розмірі достатньому для забезпечення дитини усім необхідним для гідного життя. Посилаючись також на те, що відповідач не довів, що на його утриманні перебуває інша дитина.
Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу. Вказуючи на законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого рішення, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши рішення суду без змін.
Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки ( пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, судом при розгляді справи було встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на утриманні матері.
Крім того, встановлено, що згідно договору від 10 серпня 2017 року про надання освітніх послуг, укладеного між вищим навчальним закладом та фізичною особою ОСОБА_3 начається у приватному економіко-технологічному коледжі ПВН «Київський інститут бізнесу та технологій. Строк надання освітньої послуги з 01 вересня 2017 року по 25 червня 2021 рік. На виконання умов договору позивачкою проведена оплата за перший рік навчання у загальному розмірі 19 500 грн., а також у подальшому було додатково сплачено 25 360 грн.
Частково задовольняючи вимоги позивача щодо визначення розміру щомісячних аліментів на дитину, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, однак з урахуванням його майнового і сімейного стану та стану здоров'я має можливість надавати таку допомогу у розмірі 1 500 гривень щомісячно.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Визначаючи розмір аліментів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував, працевлаштованість відповідача з 2017 року у ТОВ «Профтехком»; і те, що його заробітна плата після вирахування податків та обов'язкових платежів складає 3359,26 грн. (а.с. 60), враховано також стан здоров'я платника аліментів ( виявлено хворобу, яка потребує тривалого та затратного лікування), а також сімейний стан ОСОБА_2 , який має ще одну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 57, 60)
Відтак, доводи апеляційної скарги в частині того, що відповідачем не доведено факт утримання іншої дитини, не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, оскільки в силу положень п. 3 ч. 1 ст. 182 СК України суд має враховувати саме наявність у платника аліментів інших дітей. Крім того, згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи (а.с. 149) ОСОБА_4 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , тобто за тією ж адресою, що й відповідач, що свідчить про їх пов'язаність спільним побутом.
За таких обставин, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. 182 СК України та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини саме в розмірі 1500 грн. щомісячно.
При цьому, визначений судом розмір аліментів перевищує мінімальний розмір аліментів на одну дитину (50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку).
Доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір аліментів не є достатнім для нормального фізичного, розумового, морального та соціального розвитку дитини, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи з урахуванням того, що скаржник не надає доказів, які б свідчили про можливість відповідача сплачувати аліменти у більшому розмірі.
Не можуть бути підставою для скасування судового рішення і доводи апеляційної скарги в частині того, що майновий стан відповідача не є підставою для відмови у стягненні додаткових витрат, а має впливати на розмір таких аліментів.
Так, за змістом ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Отже, виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Витрати ж на навчання дитини сторін, понесені позивачем до досягнення дитиною повноліття, охоплюються аліментами, стягнутими судом з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини, оскільки відповідні витрати не є додатковими в розумінні ст. 185 СК України, так як не стосуються розвитку певних здібностей та талантів дитини або її лікування.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України не застосовуються, а зазначені правовідносини регулюються ст. 199 цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2016 року по справі №6-1296цс15.
За таких обставин, на даний момент, враховуючи досягнення сином сторін повноліття, питання стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини, пов'язаних з оплатою його навчання, підлягають вирішенню шляхом пред'явлення окремого позову в порядку ст. 199 СК України.
Посилання суду першої інстанції як на одну з підстав відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на те, що позивач не узгоджувала з відповідачем можливість оплати навчання дитини, не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки не впливає на правильність вирішення спору по суті.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст. ст. 7, 369, 374, 375, 381 -384, 387 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя - доповідач:
Судді: