03 грудня 2020 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 760/17071/17
номер провадження: 22-ц/824/12860/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.М.,
за участю секретаря - Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року у складі судді Кушнір С.І., у справі за позовом акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2017 року акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - АТ«Укрсиббанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 06 травня 2005 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), перейменованого в подальшому на АТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 31-4KG/05-2005И, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 24 750 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,5% річних, на строк до 06 травня 2026 року. 10 листопада 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до умов якої змінено графік погашення кредиту. На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, 06 травня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_2 було укладено договір поруки 31-4KG/05-2005И, за умовами якого вона зобов'язалась відповідати перед банком за належне виконання позичальником кредитного договору.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору 18 липня 2017 року банк направив позичальнику та поручителю письмові вимоги про погашення заборгованості, однак вимоги банку залишені без задоволення. Позивач вказував, що станом на 29 серпня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 12 869,04 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом у 11 917,35 доларів США та заборгованість за відсотками у розмірі 951,69 доларів США. Крім того, ОСОБА_1 має заборгованість по пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 14 грн 82 коп. та пені за прострочення сплати процентів у розмірі 16 грн 85 коп.
Оскільки позичальник зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту не виконує, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, АТ «УкрСиббанк»просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором №31-4KG/05-20005И (№10108283001) від 06 травня 2005 року у розмірі 12 869,04 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту і процентів у розмірі 31 грн 67 коп.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року позов АТ«Укрсиббанк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ«Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором № 31-4KG/05-20005И від 06 травня 2005 року у розмірі 12 869,04 доларів США, що еквівалентно 305 253 грн 63 коп., та пеню у розмірі 31 грн 67 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову АТ «Укрсиббанк», посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги те, що в 2017 році у ОСОБА_1 була значна переплата за кредитом, що не визнається банком. Нарахований банком розмір заборгованості не підтверджений, а наданий банком розрахунок заборгованості не є належним доказом наявності боргу, оскільки він не підтверджений первинними бухгалтерськими документами та в ньому не зазначено статуту особи, яка його підписала.
Також судом першої інстанції не надано оцінки тому, що після направлення банком 18 липня 2017 року на адресу відповідачів досудової вимоги строк виконання зобов'язань кредитним договором настав у повному обсязі, оскільки банк змінив строк виконання основного зобов'язання у порядку ч.2 ст.1050 ЦК України. Тому ОСОБА_1 вважає, що банк безпідставно нараховував відсотки після 18 липня 2017 року.
Зазначає, що умови кредитного договору не містять необхідної, повної та достовірної інформації про продукцію, не містить ціни договору для позичальника як споживача кредитних послуг, позичальнику не надано усієї інформації, передбаченої Законом України «Про захист прав споживача» та постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Вказує, що кредитний договір не містить детальний розпис загальної вартості кредиту, графіку платежів щодо сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом.
Представник АТ «Укрсиббанк» - адвокат Гладиш Я.М. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Вказує, що наданий банком розрахунок заборгованості повністю відображає нарахування платежів по кредиту та періоди таких нарахувань. У розрахунку зазначено терміни, суми погашення та прострочення, та ставки, що є необхідними для правильного вирішення справи, вказаний в позовній заяві розмір заборгованості повністю співпадає із наведеним в розрахунку. Розрахунок заборгованості підписаний представником банку ОСОБА_3 , яка має повноваження щодо його підписання. Звертає увагу, що в додатках до позовної заяви було подано копію кредитного договору з копією додатку №1 до кредитного договору №31-4КС/05-20005И від 06 травня 2005 року, а саме, графік погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. Також в матеріалах справи знаходиться копія зміненого графіка погашення кредиту відповідно до укладеної додаткової угоди №1 до кредитного договору від 10 листопада 2009 року, зазначений графік також є невід'ємною частиною кредитного договору.
Вказує, що після направлення досудової вимоги від 18 липня 2017 року банк мав право нараховувати відсотки згідно діючих норм законодавства в період направлення позовної заяви до суду, а саме, станом на 31 серпня 2017 року. Також наголошує, що позичальник підтвердила згоду на укладення договору своїм підписом, що є повним дотриманням положень Закону України «Про захист прав споживачів». Застережень або зауважень з боку позичальника щодо не розуміння або незгоди з умовами договору під час його підписання, не надано. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач ОСОБА_2 не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості за кредитом та відсотками у розмірі 12 869,04 доларів США, а також за пенею у розмірі 31 грн 67 коп. Враховуючи, що відповідно до ст.ст.553, 554 ЦК України боржник і поручитель несуть солідарну відповідальність за неналежне виконання зобов'язання, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором.
Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 06 травня 2005 року АКІБ «УкрСиббанк», перейменованого в подальшому на АТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 31-4KG/05-2005И, за умовами якого АКІБ «УкрСиббанк» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 24 750 доларів США зі сплатою проценти за користування кредитом у розмірі 11,5% річних, на строк до 06 травня 2026 року.
Факт отримання зазначених кредитних коштів підтверджується заявою про видачу готівки від 06 травня 2005 року №100 (а.с. 41).
Згідно додатку №1 до кредитного договору, погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору.
Відповідно до п.1.3.1 погашення нарахованих відсотків згідно умов кредитного договору має відбуватися з 01 по 10 число (включно) кожного місяця.
Згідно з п. 7.1 кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісій, відповідач сплачує позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі 0,2% річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.
Встановлено, що у зв'язку зі зміною програмного забезпечення АКІБ «УкрСиббанк» було змінено реєстраційний номер договору в системі обліку банку на № НОМЕР_1 .
10 листопада 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк»і ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору від 06 травня 2005 року, відповідно до умов якої змінено графік погашення кредиту. Інші умови договору кредиту залишено без змін (а.с.17).
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Відповідно до п. 5.5 кредитного договору, у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього договору.
Відповідно до п. 11.1 кредитного договору, у випадку застосування будь-якого з п.п. 2.3, 5.3, 5.5., 5.6, 5.10, 7.4, 9.2 даного договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно п.1.2.2 даного договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язається достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін в повному обсязі. Така вимога направляється на адресу позичальника листом (цінний з описом та повідомленням про вручення) або доставляється кур'єром. В будь-якому випадку новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.
На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, 06 травня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк»і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 31-4KG/05-2005И, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язалась відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору (а.с.23-25).
10 листопада 2009 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 31-4KG/05-2005И, відповідно до умов якої поручитель погодилася на зміну основного зобов'язання, а саме графік погашення кредиту. В інших частинах умови договору поруки залишись незмінними (а.с. 26).
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором щодо щомісячного погашення кредиту та сплати процентів, 18 липня 2017 року АТ «УкрСиббанк» направило позичальнику та поручителю вимоги, у яких банк повідомив відповідачів про те, що станом на 16 липня 2017 року заборгованість позичальника за кредитним договором від 06 травня 2005 року становить 12 744 грн 07 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 11 917,35 доларів, а також прострочена заборгованість по відсотках у розмірі 826,72 доларів США. Також вказано, що банк визнає термін повернення кредиту таким, що настав та вимагає від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит з 32 календарного дня, з дати одержання позичальником цього повідомлення про дострокове повернення кредиту. При цьому, у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення, термін повернення кредиту вважається таким, що настав з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту. Повідомлено, що у випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту АТ «Укрсиббанк», вимагає виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором від 06 травня 2005 р. У випадку невиконання або несвоєчасного виконання цієї вимоги АТ «Укрсиббанк» повідомило про намір звернутися до суду з позовом (а.с.42-43, 45-46).
Вимога банку №23-1-2/1930 від 18 липня 2017 року була отримана відповідачем ОСОБА_1 , 26 липня 2017 року, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак залишилась не виконаною (а.с. 44).
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 29 серпня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 12 869,04 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 11 917,35 доларів США та заборгованість за відсотками у розмірі 951,69 доларів США., а також заборгованість по пені у розмірі 31 грн 67 коп., з яких: пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 14 грн 82 коп. та пеня за прострочення сплати процентів у розмірі 16 грн 85 коп. Вказаний розмір заборгованості підтверджується наданим представником позивача розрахунком заборгованості (а.с.27-40).
Відповідно до змісту ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями ч.1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до приписів ст.79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Колегія суддів вважає, що вказаний вище розрахунок заборгованості складений банком відповідно до умов кредитного договору, з урахуванням здійснених позичальником проплат, підписаний представником АТ КБ «УкрСиббанк» Бондар О.Б., скріплений печаткою банку та містить дані про всі складові кредитного договору, а відтак є належним та допустимим доказом по справі.
Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано належними та допустимими доказами вказаний вище розрахунок заборгованості за кредитним договором, а також не надано доказів щодо сплати відповідачем суми заборгованості або існування заборгованості у меншому розмірі.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості не містить обов'язкових реквізитів та не оформлений належним чином, є необґрунтованими.
Водночас, судом першої інстанції встановлено, що 26 червня 2019 року ОСОБА_1 зверталась до АТ «Укрсиббанк» із заявою, у якій просила врахувати важке матеріальне становище та, як виняток, списати 70% відсотків від суми залишку по кредиту - 12 869,04 доларів США, а решту 30% вона зобов'язується сплатити одним платежем (а.с. 116).
Наведене свідчить про те, що відповідач визнавала свою заборгованість по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за кредитним договором від 06 травня 2005 року у розмірі 12 869,04 доларів США.
Отже установивши, що ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором від 06 травня 2007 року належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 29 серпня 2017 року утворилась заборгованість у вказаному вище розмірі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «УкрСиббанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 06 травня 2005 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що у зв'язку з направленням банком 18 липня 2017 року на адресу відповідачів досудової вимоги строк виконання зобов'язань кредитним договором настав у повному обсязі, а тому ОСОБА_1 вважає, що банк безпідставно нараховував відсотки після 18 липня 2017 року, так строк виконання основного зобов'язання був змінений у порядку ч.2 ст.1050 ЦК України, що виключає можливість нарахування відсотків після цієї дати, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами кредитного договору.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Так, згідно з положеннями п.11.1 кредитного договору, в будь-якому випадку новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику
Оскілки 18 липня 2017 року АТ «Укрсиббанк» направило на адресу відповідачам досудові вимоги, то з урахуванням положень п.11.1 кредитного договору новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку вважається таким що настав 01 серпня 2017 року.
Із наданого банком розрахунку заборгованості видно, що нарахування щомісячних відсотків за користування кредитом банком здійснювалось до 31 липня 2017 року, тобто до настання нового строку повернення кредиту та плати за кредит.
Також апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що умови кредитного договору не містять необхідної, повної та достовірної інформації про продукцію, не містять ціни договору для позичальника як споживача кредитних послуг, позичальнику не надано усієї інформації, передбаченої Законом України «Про захист прав споживача» та постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», а також кредитний договір не містить детальний розпис загальної вартості кредиту, графіку платежів щодо сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом, виходячи з такого.
Відповідно до ч.5 ст.11, ст.18 Закону «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: установлюються обов'язкові для споживача умови, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надаються продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктом 1.2 постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» встановлено, що ці правила регулюють порядок надання банками споживачу повної необхідної, доступної достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту, з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту.
Відповідно до пункту 3.1 цієї постанови банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.
Зі змісту кредитного договору вбачається, що він відповідає положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», а саме, містить особу та місцезнаходження кредитодавця, мету, форму його забезпечення, предмет договору, плату за користування, строк погашення, порядок проведення розрахунку щодо повернення коштів, здійснення оплати за проценти, порядок нарахування процентів, право дострокового погашення, дата видачі кредиту тощо.
До того ж колегія суддів враховує, що у ст.204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не оскаржувала правомірність укладеного між нею та АТ «УкрСиббанк» кредитного договору № 31-4KG/05-20005И від 06 травня 2005 року, у тому числі, з підстав несправедливості його умов та не відповідності вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Тому цей договір в силу ст.204 ЦК України є правомірним та обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову АТ «Укрсиббанк» до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судового збору, з таких підстав.
Як зазначалося вище, на забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, 06 травня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк»і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 31-4KG/05-2005И, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язалась відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.
Пунктами 3.1, 3.2 договору поруки передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання повноваженими представниками сторін. Порука припиняється з припиненням всіх зобов'язань позичальника по вищезазначеному кредитному договору.. Порука припиняється з припиненням всіх зобов'язань позичальника по вищезазначеному кредитному договору.
Відповідно до ч.1 ст.553, ч.1 ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
У ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції статті на час виникнення спірних правовідносин) передбачені три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позов до поручителя.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч.4 ст.559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.
Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, чи встановлено договором строк її дії, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора.
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Керуючись положеннями ч.4 ст.559 ЦК України (у редакції статті на час виникнення спірних правовідносин) можна зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців (якщо інший строк не передбачений договором поруки) з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (провадження № 14-219цс19), а також у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 756/17806/14-ц (провадження № 61-47614св18).
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови кредитного договору, останній платіж по кредиту ОСОБА_1 здійснила 12 грудня 2016 року.
Із даним позовом до боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором АТ «УкрСиббанк» звернулось до суду 31 серпня 2017 року.
Тобто, банк звернувся з позовом до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором після спливу шести місяців з часу несплати боржником чергового платежу за договором.
За таких обставин колегія суддів вважає, що порука ОСОБА_2 за договором поруки № 31-4KG/05-2005И є припиненою внаслідок пропуску кредитором строку звернення з позовною заявою до поручителя на підставі ч.4 ст.559 ЦК України. Тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції, у порушення ст.ст.263, 264 ЦПК України у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, наведених вище обставин не враховував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договоромта стягнення судового збору не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судового збору.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року в частині задоволення позову акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договоромта стягнення судового збору - скасувати і ухвалити нове рішення в цій частині.
У задоволенні позову акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договоромта стягнення судового збору - відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: