10 грудня 2020 року справа № 580/5308/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу, -
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить:
- визнати дії щодо винесення постанови про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. від 11.11.2020 у виконавчому провадженні №60927602;
- скасувати постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. від 11.11.2020 у виконавчому провадженні №60927602.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржувана постанова винесена на підставі виконавчого листа №580/1077/19 від 20.12.2019, виданого Черкаським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 01.01.2018 здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. 10.12.2019 позивачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та нараховано доплату за перерахованою пенсією у сумі 30 780 грн. Позивач не наділений повноваженнями щодо самостійного розпорядження коштами фонду, а виконання рішення в частині виплати на момент набрання рішенням суду законної сили буде проведено після виділення коштів з Державного бюджету. Таким чином, позивач виконав рішення суду від 13.04.2020 у справі №580/896/20 добровільно до відкриття виконавчого провадження. З вказаних підстав вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Ухвалою суду від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Представник позивача в судове засідання не прибув. Позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте про причини неявки свого представника в судове засідання не суд не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте про причини неявки свого представника в судове засідання не суд не повідомив.
Згідно частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Дослідивши доводи позивача, викладені в позовній заяві, подані письмові докази, суд встановив наступне.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №580/5308/20, яке набрало законної сили 10.12.2019, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 01.01.2018 здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
На виконання рішення суду від 07.11.2019 у справі №580/5308/19 Черкаським окружним адміністративним судом 10.12.2019 був виданий виконавчий лист.
23.12.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області Лисенком Максимом Анатолійовичем винесено постанову ВП №60927602 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №580/1077/19, виданого Черкаським окружним адміністративним судом 20.12.2019.
Позивач листом №2967/08-02 від 13.01.2020 повідомив відповідача, що здійснив ОСОБА_1 19.12.2019 перерахунок пенсії та нарахував доплату за перерахованою пенсію у сумі 30 780 грн.
11.11.2020 начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гайдар Алексиною Володимирівною винесено постанову ВП №60927602 про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця у сумі 5100 грн.
Вважаючи, що відповідач протиправно виніс постанову про накладення штрафу, позивач звернувся до суду.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. (далі - Закон №1404).
Згідно частини 1 статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404 визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно пункту 16 частини 3 статті 18 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно частини 2 статті 63 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно частини 1 статті 75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Частиною 2 статті 75 Закону №1404 визначено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу вказаних норм вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 року по справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 року по справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 року по справі № 420/70/19 та відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Судом встановлено, що позивач на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №580/1077/19 здійснив 19.12.2019 ОСОБА_1 перерахунок пенсії та нарахував суму боргу 30 780 грн. Виконання рішення в частині виплати на момент набрання рішенням суду законної сили буде проведено після виділення коштів з Державного бюджету.
Приймаючи постанову про накладення штрафу, відповідач виходив з того, що позивач не виплатив ОСОБА_1 перераховану пенсію у сумі 30 780 грн. без поважних причин.
Суд зазначає, що згідно статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-Х11 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно частини першої статті 73 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV кошти Пенсійного фонду використовуються на:
1) виплату пенсій, передбачених цим Законом;
2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом;
3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду;
4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій;
5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Відтак, виплата пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ, здійснюється виключно за рахунок цільових коштів Державного бюджету і використання коштів Пенсійного фонду для таких виплат забороняється.
Таким чином, відсутність цільових коштів Державного бюджету на виплату заборгованості за перерахованими пенсіями, призначеними відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ, є поважною причиною невиплати позивачем заборгованості за перерахованою пенсією.
Проте, позивач не навів доводів та не надав доказів, які б свідчили про відсутність коштів Державного бюджету, передбачених на виконання в 2020 році бюджетної програми з погашення заборгованості за перерахованими пенсіями за рахунок коштів Державного бюджету.
Враховуючи, що позивач не надав доказів поважності причин неможливості виконання рішення суду ні державному виконавцю, ні до суду, оскаржувана постанова про накладення штрафу ВП №60927602 від 11.11.2020 є законною та скасуванню не підлягає.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 241-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу ВП №60927602 від 11.11.2020 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня підписання рішення.
Головуючий суддя А.В. Руденко