23 листопада 2020 року справа № 580/3928/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у залі суду адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Корсунь” до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,
17.09.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Корсунь” (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 1), Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області (далі - відповідач 2), в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову відповідача 2 від 25.08.20250 №159906 про застосування до позивача штрафу в сумі 34000,00 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідачем порушено порядок здійснення вагового контролю. Зокрема фактичного зважування транспортного засобу не відбувалось, а інформація щодо його маси отримана відповідачем із квитанції про зважування, яка не відповідає вимогам документа, оскільки не містить основних реквізитів та інформації про вимірювальне обладнання. Крім того зазначає, що транспортний засіб щодо якого на позивача накладний штраф переданий ним в оренду СТОВ “А.Ф. Злагода”. Тому просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 22.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами. Встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.
12.10.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що згідно з даними квитанції про зважування, наданої водієм під час перевірки, маса транспортного засобу має перевищення встановлених вагових параметрів. Крім того, у товарно-транспортній накладеній та подорожньому листі автомобільним перевізником визначено саме позивача.
02.11.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив з аналогічними позовній заяві доводами.
Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами (у письмовому провадженні).
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
На підставі направлення на рейдову перевірку від 16.07.2020 №010971 службовими особами управління Укртрансбезпеки у Черкаській області 20.07.2020 на 130 км. автомобільної дороги Н-16 здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF д.н.з. НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 , які відповідно до свідоцтв про реєстрацію серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 належать позивачу.
Вказаним транспортним засобом керував водій ОСОБА_1 (водійське посвідчення серії НОМЕР_5 , видане 05.03.2006). За наслідками перевірки складено акт від 20.07.2020 №236551 (далі - Акт перевірки).
Актом зафіксовано порушення п.22.5 Правил дорожнього руху, а саме: перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень (маса транспортного засобу становить 56,82 т. при допустимих 40 т.).
Також складно акт від 20.07.2020 №0017952 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому також зафіксоване вищевказане перевищення ваги транспортного засобу.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області прийняло спірну постанову від 25.08.20250 №159906 про застосування до позивача штрафу в сумі 34000,00 грн.
Для вирішення спору суд врахував, що спірні відносини регулюються Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879), Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207), а також іншими нормативно-правовими актами.
Надаючи оцінку спірному рішенню суд врахував, що ч.1 ст.48 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ “Про автомобільний транспорт” (далі-Закон №2344-ІІІ), передбачено обов'язок автомобільних перевізників, водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
На підставі абз.2 ч.2 ст.48 Закону №2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для автомобільного перевізника є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до п.3 Порядку №1007/1207 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.
На підставі п.4 наведеного Порядку посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:
визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю;
розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів;
здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422;
видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1);
складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю;
у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС;
у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2);
реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3);
при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку;
у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
З аналізу наведених норм вбачається, що посадові особи відповідача наділені повноваженнями організації здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та фіксації його результатів.
Згідно з п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2011 №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40т (для контейнеровозів - понад 44т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Габаритно-ваговий контроль згідно з підп.4 п.2 Порядку №879 - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до п.3 цього Порядку габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції
На підставі п.4 наведеного Порядку №879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
На підставі п.16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Документальний габаритно-ваговий контроль відповідно до підп.5-1 п.п.1 Порядку №879 - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Оцінюючи обставини здійснення габаритно-вагового контролю, складені за його результатами документи, суд врахував, що під час здійснення вищевказаної рейдової перевірки водій ОСОБА_1 надав службовим особам відповідача квитанцію про зважування від 20.07.2020 №014008, відповідно до якої повна маса (брутто) автомобіля (днз НОМЕР_1 ) становить 56,82 тон.
Доводи позивача, що вазона квитанція не є належним доказом маси транспортного засобу, суд не враховує, як обґрунтовані, оскільки вона містить інформацію щодо дати та часу зважування, транспортного засобу, вантажу, постачальника та замовника, а також підпис уповноваженої особи.
Крім того, наведена квитанція була надана водієм службовим особам відповідача під час здійснення рейдової перевірки.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми згідно зі ст.76 КАС України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що під час перевезення вантажу зазначеним транспортним засобом позивачем порушено п.22.5 Правил дорожнього руху України, якими передбачено максимальну масу транспортного засобу 40 тон. при фактичній - 56,82 тон.
Статтею 33 Закону України від 08.09.2005 №2862-IV "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень відповідно до ч.3 ст.48 Закону №2344-ІІІ обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Суд врахував, що доказів отримання відповідного дозволу на участь у дорожньому русі транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, на вищевказаний транспортний засіб суду не надано.
Частиною 1 ст.60 Закону № 2344-III передбачено, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників.
Суд звернув увагу, що фінансові санкції були застосовані до позивача, як юридичної особи, що здійснювала перевезення вантажу вищевказаним автомобілем з перевищенням вагових параметрів та без наявності відповідного дозволу.
Оцінюючи доводи позивача, що вищевказаний транспортний засіб переданий ним у позичку СТОВ “А.Ф. Злагода” на підставі договору від 15.07.2020, суд врахував таке.
Абз.18 ч.1 ст.1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до товарно-транспортної накладної від 20.07.2020 №66987 вантажовідправником зазначено позивача.
Крім того, доказів участі СТОВ “А.Ф. Злагода” у господарській операції з перевезення вантажу вищевказаним транспортним засобом суду не надано.
Оскільки транспортний засіб марки DAF д.н.з. НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 відповідно до свідоцтв про реєстрацію серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 належать позивачу, суд дійшов висновку, що саме позивач вважається перевізником.
Отже, відповідач довів належними та допустимими доказами, що саме позивач здійснював перевезення вантажу з порушенням вищевказаних вимог закону.
Відповідно до абз.16 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу карається штрафом у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки вагові параметри транспортного засобу перевищували допустимі більше, ніж на 20%, суд дійшов висновку, що спірний штраф застосований до позивача обґрунтовано.
Тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а сплачений судовий збір - поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Корсунь”.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя О.А. Рідзель