23 травня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Матолича С.В., Кравченко О.О., при секретарі Мельник І.М., за участі представника скаржника Бондаля В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу касаційну скаргу Солочинської сільської ради Закарпатської області на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 30 травня 2006 р. по справі за позовом прокурора Свалявського району Закарпатської області до Сорочинської сільської ради Закарпатської області про визнання рішення незаконним, -
У грудні 2005 р. прокурор Свалявського району Закарпатської області звернувся до суду із позовом до Солочинської сільської ради Закарпатської області про визнання рішення Солочинської сільської ради від 1.09.2005 р. «Про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки» незаконним.
Постановою Свалявського районного суду від 10 лютого 2006 р. в позові прокурора відмовлено
В обґрунтування прийнятого рішення районний суд послався на те, що сільська рада, приймаючи рішення про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки, діяла в межах наданих їй законом компетенції з дотриманням норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.
Постановою судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 30 травня 2006 р. постанова районного суду від 10 лютого 2006 р. скасована, позов прокурора задоволений.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районна рада, приймаючи рішення, яке є предметом спору, не дотрималась вимог «Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб» та ст. 20 Земельного кодексу України.
На постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 30 травня 2006 р. Солочинська сільська рада подала касаційну скаргу, в якій просить вказану постанову скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції, яке постановлене відповідно до норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності їх дослідження, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 ст. 17 КАС України спори юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів і розглядаються за правилами КАС України.
Згідно п.7 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже в розумінні ст.ст. 3, 20 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа відноситься до адміністративної юрисдикції, обґрунтовано розглянута судами першої та другої інстанції за нормами КАС України і інстанційно підсудна Вищому адміністративному суду, як суду касаційної інстанції.
Відповідно до ст.. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам не підсудні спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
Статті 6 та 19 Конституції України зобов'язують органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із матеріалів справи, гр. ОСОБА_1 який є власником земельних ділянок площею 0,2902 га та 0,1744 га в АДРЕСА_1 звернувся до сільської ради із заявою про зміну цільового призначення належних йому земельних ділянок.
Рішенням Солочинської сільської ради від 01 вересня 2005 р. «Про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки» гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту зміни цільового призначення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення до земель житлової забудови.
Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як випливає із п.2 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. № 502 (далі - Порядок) зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.
Сільська, селищна, міська рада розглядає проекті матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту (крім земель, визначених пунктом 11 цього Порядку)
Пункт 11 Порядку регламентує, що зміна цільового призначення особливо цінних земель, розташованих в межах населеного пункту, проводиться після погодження із Верховною Радою України за рішенням сільської, селищної, міської ради.
Таким чином, рішення про зміну цільового призначення землі щодо земель, розташованих в межах населеного пункту, приймається сільською, селищною, міською радою.
В даному випадку сільська рада, приймаючи рішення про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,2902 га та 0,1744 га, яка належить гр-ну ОСОБА_1 на праві приватної власності, діяла в межах повноважень, визначених законом.
В матеріалах справи відсутні докази того, що вказані земельні ділянки відносяться до особливо цінних земель.
Таким чином, судом першої інстанції повно та всебічно досліджені матеріали справи, вірно встановлений характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини. При цьому порушень норм процесуального права судом не допущено.
Суд апеляційної інстанції необґрунтовано вказав на наявність порушення п. 6 Порядку при вирішенні питання про зміну цільового призначення землі, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, прийняттю рішення сільської ради про зміну цільового призначення землі передували всі узгодження, передбачені п.6 Порядку, а саме наявні узгодження із органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органам, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, проведена державна землевпорядна експертиза. Наявність інших узгоджень вказана норма законодавства не передбачає.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи дійшла думки, що суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову районного суду, яка ухвалена відповідно до закону.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 226, 230 КАС України , колегія суддів -
Касаційну скаргу Солочинської сільської ради Закарпатської області задовольнити.
Постанову судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 30 травня 2006 р. скасувати.
Постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 лютого 2006 р. залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає крім як з підстав, у строки та порядку, передбаченими ст.ст.237 - 239 КАС України.
Головуючий /підпис/ В.В.Харченко
Судді /підпис/ С.В. Матолич
/підпис/ Л.Я. Гончар
/підпис/ Н.В. Васильченко
/підпис/ О.О.Кравченко
З оригіналом вірно
суддя Н.В.Васильченко