м. Вінниця
08 грудня 2020 р. Справа № 120/4966/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови застосування адміністративно-господарського штрафу
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування штрафу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 01.09.2020 начальником Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №198472, якою постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. Зазначає, що перевірочний автомобіль належить позивачу, однак на момент здійснення перевірки автомобіль був позичений ОСОБА_2 . Таким чином, відповідачем не вірно визначено особу перевізника, та, як наслідок в ході розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт суб'єктом справляння адміністративно-господарського штрафу відповідачем визначено власника автомобіля, а не автомобільного перевізника. Оскільки, позивач не є суб'єктом господарювання, який здійснює діяльність у сфері автомобільного транспорту, то постанова про накладення на позивача штрафу є протиправною та необґрунтованою.
Ухвалою суду від 18.09.2020. відмовлено ОСОБА_1 в забезпеченні позову.
Ухвалою суду від 23.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов та витребувано додаткові докази.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, у встановлений судом строк відзив на позов не надходив.
17.11.2020 на адресу суду від відповідача надійшли витребувані судом документи.
Ухвалою суду від 19.11.2020 витребувано у ОСОБА_1 належні докази на підтвердження передачі 26.07.2020 у позику ОСОБА_2 транспортного засобу VOLVO FH 12.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 (договір, угода, інше).
26.11.2020 на адресу суду від позивача надійшли витребувані судом документи, а саме Договір позички від 20.07.2020 та Акт прийому-передачі транспортних засобів від 20.07.2020.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.
Між ОСОБА_1 (позичкодавець) та ОСОБА_2 (користувач) 20.07.2020 укладено договір позички транспортного засобу, відповідно до умов якого, серед іншого:
- п. 1 позикодавець передає, а користувач приймає в тимчасове безоплатне користування строком на 1 місяць автомобіль - VOLVO FH 12.460, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позичкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та причеп KOGEL SNCO 24 реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 (далі транспортні засоби).
- п. 2 позикодавець зобов'язується в двох денний строк з моменту підписання цього договору передати транспортні засоби користувачеві.
26.07.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області на пункті габаритно-вагового контролю, розташований на відрізку дороги Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський, 158 км. а/д М-21. проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки VOVLVO FH 12.460 НОМЕР_2 з причіпом KOGEL SNCO 24 НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , за кермом якого перебував водій ОСОБА_2 , про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 223534 від 26.07.2020.
Даним актом встановлено порушення пункту 22.5 ПДР та вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких передбачено статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутній дозвіл на рух дорогами України з перевищенням вагових обмежень.
За результатами здійснення габаритно-вагового контролю автомобіля марки VOVLVO FH 12.460 НОМЕР_2 з причіпом KOGEL SNCO 24 НОМЕР_1 , встановлено навантаження на осі, тонн: 1) 7,490; 2) 11,76; 3) 8,180; 4) 8,090; 5) 8,210 та зафіксовано перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів на строєну вісь, фактична маса 43,73т при допустимих 40 т, яке відображено в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 033382 від 26.07.2020.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті начальником Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 198472 від 01.09.2020, якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.
Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою, звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 року (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Абзацом 14, 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за:
- перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
- перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
За змістом статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.
Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).
Підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Положеннями пункту 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Пунктами 16-18 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Згідно з пунктом 4 Правил №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
В ході проходження габаритно-вагового контролю посадові особи Укртрансбезпеки встановили, що фактична маса транспортного засобу склала 43,73 т. при допустимих 40 т., перевищення вагових норм на строєну вісь склало 24,48 т. - при допустимих 22 т.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Таким чином, в даному випадку під час здійснення вантажного перевезення було перевищено, як максимально допустиму загальну масу транспортного засобу, так і перевищено вагові параметри на строєну вісь.
Оскільки, навантаження на строєну вісь склало 24,48 т. при допустимому 22 т., що складає перевищення параметрів від нормативу на 11,05%, суд дійшов висновку, що відповідачем вірно визначену розмір адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.
Що ж до посилань позивача на відсутність у перевізника обов'язку отримувати дозвіл на перевезення подільного вантажу, то суд зазначає, що урахуванням ч. 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевезення такого вантажу може здійснюватися на підставі документа про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, тому доводи про те, що чинним законодавством не передбачено оформлення дозволів на перевезення подільного вантажу, є необґрунтованими та не звільняють позивача від обов'язку здійснити плату за проїзд великовагового транспортного засобу.
При цьому, згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху визначення вантажу як подільного передбачає організацію перевезення такого вантажу з дотриманням встановлених законом вимог щодо допустимого навантаження на строєні осі - 22 т.
Щодо доводів позивача про те, що під час здійснення перевезення вантажу його транспортний засіб використовувався ТОВ "Транспортні потоки", а тому він не може нести відповідальність за результати господарської діяльності останнього, суд зазначає наступне.
Так, за визначеннями наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки VOLVO FH 12.460 державний номерний знак НОМЕР_4 та причепу KOGEL SNCO 24, номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №309 від 26.07.2020 року, перевезення вантажу здійснювалось належним позивачу транспортним засобом, однак, в графі: автомобільний перевізник зазначено - ТОВ "Транспортние потоки".
Разом з тим, як зазначає позивач, він як власник автомобіля VOLVO FH 12.460 номерний знак НОМЕР_2 та причепу KOGEL SNCO 24 НОМЕР_1 , за договором позички від 20.07.2020 року передав вказаний транспортний засіб разом з причепом в тимчасове безоплатне користування ОСОБА_2 ..
Згідно акту прийому-передачі транспортного засобу від 17.07.2020 позивач передав ОСОБА_2 транспортний засіб VOLVO FH 12.460, державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом KOGEL SNCO 24 НОМЕР_1 .
Позивач вказує, що під час здійснення перевезень вантажу його транспортний засіб використовувався іншою особою.
Суд зауважує, що статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Натомість, водієм транспортного засобу не було надано представнику Управління доказів позики транспортного засобу під час здійснення відповідних заходів контролю, а пред'явлено лише основні реєстраційні документи транспортного засобу, видані на ім'я ОСОБА_1 , власника транспортного засобу.
Разом з тим, ОСОБА_2 , як користувач транспортного засобу згідно договору позики, заперечень щодо визначення ОСОБА_1 суб'єктом, що перевіряється в акті №033382 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрі не висловив.
Більше того, товарно-транспортна накладна № 309 від 26.07.2020, яка, як зазначає позивач, є обов'язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, під час здійснення заходу контролю представнику Управління надана також не була, принаймі Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №033382 не містить посилань на таку ТТН, що виключало можливість останнього встановити суб'єкта, який в даному випадку виступає перевізником.
При цьому, позивачем не спростовується та матеріалами справи підтверджується, що зазначені документи, під час заходу контролю представнику Управління не надавалися, хоча водії повинні мати і пред'являти такі документи.
Суд вважає, що надання договору позики та товарно-транспортної накладної № 309 від 26.07.2020 під час розгляду справи у суді не змінює суті перевищення транспортним засобом позивача нормативно вагових параметрів, а їх надання згодом не має правових наслідків для визнання неправомірності винесення Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Аналізуючи вищевикладене та враховуючи, що ОСОБА_2 не надав представнику Управління документів які містили відомості про перевізника та свідчили про позику транспортного засобу позивача, в даному випадку, саме позивач як власник транспортного засобу має нести відповідальність за перевищення нормативно вагових параметрів, оскільки саме його транспортний засіб завдає шкоди автомобільним дорогам внаслідок такого перевищення.
Суд вважає за необхідне зазначити, якщо позивач, відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України, вважає, що порушення мало місце перевізником, відмінним від нього, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач: Управління Укртрансбезпеки у Вінинцькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845)
Рішення в повному обсязі складено: 08.12.2020.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна