м. Вінниця
09 грудня 2020 р. Справа № 120/2609/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі:
за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
до: Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (код ЄДРПОУ: 08199969, адреса: вул. Пироговська, 2, м. Одеса, 65044)
про: визнання протиправним та скасування рішення,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року у справі № 120/2609/20-а адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 06.03.2020 року № 112 "Про стягнення недоотриманих коштів та ризику недоотримання фінансів відповідно до висновків звіту про результати позапланового аудиту ВМКЦ Південного регіону від 29.01.2020 року № 520/2/4/аз".
19.11.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якому останній просить стягнути на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У судове засідання, призначене на 09.12.2020 року, представник позивача не прибув, поряд із цим подав клопотання про розгляд вищевказаної заяви за його відсутності.
Представник Військово-медичного клінічного центру Південного регіону у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Інших заяв та клопотань щодо розподілу судових витрат у даній справі від сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву представника позивача у порядку письмового провадження.
При цьому, згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення та дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.
Статтею 16 КАС України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною 1, 7 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 та постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 вказаного Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною третьою статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Як встановлено судом, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання професійної правничої допомоги від 07.05.2020 року, акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 17.06.2020 року та квитанцію від 08.05.2020 року № 0.0.1698858493.1 про оплату 5000,00 грн. за надання правничої допомоги згідно з вказаним договором.
За умовами договору про надання професійної правничої допомоги від 07.05.2020 року Адвокатське бюро, в особі адвоката Бездітного Івана Івановича, на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов'язання з надання наступної правничої допомоги:
- надання правової інформації, консультації та роз'яснення з правових питань щодо предмета спору;
- складання документів процесуального характеру: адвокатських запитів для отримання необхідної інформації та документів, позовної заяви щодо оскарження наказу про стягнення із грошового забезпечення полковника медичної служби ОСОБА_1 20 відсотків грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 6 вказаного договору гонорар складає 5000,00 грн. Вказана сума гонорару сплачується клієнтом за надання адвокатом Адвокатського бюро правничої допомоги, шляхом перерахування клієнтом грошових коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро на умовах передоплати.
Відповідно до акта приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 17.06.2020 року позивачу надано такі юридичні послуги, як: надання консультації протягом 2 годин у сумі 1000,00 грн.; підготовка та подання адвокатських запитів протягом 3 годин у сумі 1500,00 грн.; опрацювання відповідей на адвокатські запити протягом 1 години у сумі 500,00 грн.; підготовка адміністративного позову та клопотань протягом 3 годин у сумі 2000,00 грн. Загальна вартість послуг за договором про надання професійної правничої допомоги від 07.05.2020 року складає 5000,00 грн.
Доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є квитанція від 08.05.2020 року № 0.0.1698858493.1, згідно з якою позивач сплатив гонорар у розмірі 5000,00 грн.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати дійсно пов'язані саме з розглядом даної справи, підтверджені документально, є співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
З огляду на викладене, а також зважаючи на приписи частини першої статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 134, 139, 248, 252, 256, 294, 297 КАС України, суд
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Військово-медичного клінічного центру Південного регіону.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Військово-медичний клінічний центр Південного регіону (код ЄДРПОУ: 08199969, адреса: вул. Пироговська, 2, м. Одеса, 65044).
Рішення у повному обсязі виготовлене: 09.12.2020 року
Суддя Чернюк Алла Юріївна