Справа №759/2533/20 Головуючий в суді І інстанції - Дячук С.І.
Провадження № 33/824/1690 /2020 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П.
19 листопада 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Александрова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Александрова Д.О. на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2020 року,
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він, 01 лютого 2020 року близько 17 години 10 хвилин, керуючи в м. Київ по вул. Кільцева дорога, 1 автомобілем «МЕРСЕДЕС» номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці - підвищена жвавість мови та рухів), на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
У апеляційній скарзі захисника Александрова Д.О. указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи з'ясовані неповно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Указав, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, був тверезим та просив спочатку працівників поліції пояснити законні підстави їх вимог, а потім доставити його до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан сп'яніння в чому йому було відмовлено, та внаслідок конфлікту складено протокол. Вважав, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Так, захисник указав на відсутність у справі відеозапису, де було зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, крім того зазначив, що акт проходження огляду на стан сп'яніння та направлення на огляд не були складені, а у поясненнях свідків відсутні дані з приводу того, які ознаки сп'яніння були виявлені у водія ОСОБА_1 працівниками поліції і від якого огляду він відмовився. Крім того, на думку апелянта, ознаки наркотичного сп'яніння, які були виявлені у ОСОБА_1 працівниками поліції, не підпадають під перелік тих, які указані в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735. За наведених обставин просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Вислухавши пояснення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника, які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили апеляційну скаргу задовольнити;
вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволенняз огляду на таке.
Відповідно до оскаржуваної постанови у вину ОСОБА_1 поставлено вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Між тим, ці висновки судді зроблені на підставі неповно досліджених доказів і погодитись із ними неможливо.
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає, у тому числі, у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Однак, під час апеляційного розгляду не встановлено беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 01 лютого 2020 року близько 17 години 10 хвилин, керуючи в м. Київ по вул. Кільцева дорога, 1 автомобілем «МЕРСЕДЕС» номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння відмовився.
Так, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що після зупинки його автомобіля працівниками поліції він намагався з'ясувати підстави зупинки. Натомість працівники поліції почали наполягати на тому, що в нього наявні ознаки наркотичного сп'яніння та йому необхідно пройти огляд на стан сп'яніння. У зв'язку з цим між ними виник конфлікт. На всі його намагання з'ясувати порядок проходження огляду працівники поліції вимагали в нього сказати лише чи згоден він чи ні. В подальшому він просив доставити його до лікаря для проходження огляду, однак працівники поліції йому відмовили та склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення.
Із оглянутого відеозапису із нагрудної камери поліцейського вбачається, що вказаний відеозапис не містить об'єктивних даних, з яких можна встановити, що ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в протоколі вказав, що йому поліцейські відмовили у проходженні огляду у лікаря.
З метою повного та об'єктивного з'ясування обставин справи апеляційним судом неодноразово викликались свідки, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , але зазначені особи до суду не з'явились.
Також до суду апеляційної інстанції були викликані працівники поліції, що складали протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , однак вони до суду також не з'явились, про причини неявки не повідомили.
При цьому, відповідно до вимог ст. 251 ч. 2 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини,висловленої у рішенні Суду «Карелін проти Російської Федерації», збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд.
Враховуючи положення ч.2 ст. 62 Конституції України, якою передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові місцевого суду, апеляційний суд приходить до висновку, що наявними у справі доказами не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника Александрова Д.О. задовольнити.
Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2020 року щодоОСОБА_1 скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КупАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Свінціцька