єдиний унікальний номер справи: №761/14988/20
номер провадження №22-ц/824/10871/2020
17 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Білич І.М.
суддів Коцюрби О.П., Іванченка М.М.
при секретарі Кемському В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 року, постановлену під головуванням судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А.,
по цивільній справі № 761/14988/20 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинського Олексія Валерійовича щодо винесення постанови про арешт коштів боржника.
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії держаного виконавця, в якій просив:
визнати неправомірними дії державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинського О.В. відносно виконання постанови №473099, виданої 14.12.2019 УПП у м. Києві про стягнення із нього на користь держави боргу у розмірі 811 грн.;
зобов'язати державного виконавця зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Універсал Банк» на ім'я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати;
визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 07.04.2020 року в межах виконавчого провадження №61741693, якою накладено арешт на грошові кошти, а саме: заробітну плату, що міститься на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Універсал Банк» на ім'я ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи вимоги скарги тим, що державний виконавець приймаючи рішення щодо накладення арешту на грошові кошти на указаному рахунку, відкритому у банківській установі на ім'я скаржника не врахував, що цільовим призначенням відповідного рахунку є отримання заробітної плати, а тому накладення арешту на такі кошти порушує право заявника на отримання заробітної плати в цілому та позбавляє останнього джерела існування.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 рокускаргу задоволено частково.
Визнано дії державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинського О.В. щодо винесення постанови від 07.04.2020 року про арешт коштів боржника за виконавчим провадженням №61741693 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку №НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Універсал Банк», - неправомірними.
Постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної року про арешт коштів боржника за виконавчим провадженням № 61741693 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку № № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Універсал Банк» скасовано.
У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено.
Не погодившись з ухвалою, Шевченківський РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив ухвалу скасувати.
Посилаючись на те, що державний виконавець діяв у межах наданих йому законом повноважень, а матеріали справи не містять відомостей в підтвердження спеціального режиму використання рахунку НОМЕР_1 та/або відомостей про те, що на грошові кошти, розміщені на указаному рахунку, звернення стягнення заборонено законом. Вказуючи, що державним виконавцем накладено арешт на рахунок боржника лише в межах суми 811 грн., що жодним чином не обмежує права ОСОБА_1 у праві користування іншою частиною заробітної плати.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, у судове засідання не з'явилися.
Представник заінтересованої особи до початку розгляду порви подав заяву про можливість розгляду справи за його відсутності.
Інші учасники, поважності причин своєї неявки суду не повідомили.
Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися, у силу вимог ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконанні у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження ВП №61741693 з примусового виконання постанови №473099, виданої 14.12.2019 року УПП у м. Києві, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу у розмірі 510 грн.
Постановою державного виконавця Ліщинського О.В. від 07.04.2020 року прийнято рішення про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 811 грн.
Згідно довідки, виданої ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» від 22.05.2020 року, ОСОБА_1 з 23.09.2019 року працює в даному товаристві на посаді інвестиційного інспектора. Заробітну плату отримує на картковий рахунок відкритий в AT «Універсал Банк» для виплати заробітної плати відповідно до договору №40.17.20000020 від 12.02.2020 року про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб для здійснення організацією розрахунків з ними щодо виплати заробітної плати та інших платежів, укладеного між ТОВ «Фрідом Фінанс Україна» та АТ «Універсал Банк».
Вважаючи, що на указаний зарплатний рахунок не міг бути накладений арешт, боржник оскаржив постанову державного виконавця від 07.04.2020 року в судовому порядку.
Задовольняючи частково вимоги скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції погодився з доводами скаржника щодо особливого режиму використання рахунку № НОМЕР_1 , у зв'язку з тим, що його цільовим призначенням є нарахування заробітної плати ОСОБА_1 .
Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді скарги не було взято до уваги положення ст. 447 ЦПК України, за якою сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Тобто зазначеними нормами ЦПК України передбачено можливість оскарження дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у цивільній справі.
Разом з тим відповідно до п.3 ч. 2 ст. 19 КАС України у редакції чинній на час звернення з цією скаргою до суду та вирішення судом питання про відкриття провадження у справі, компетенція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень. Отже, і механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначених ст. 382 цього Кодексу, не підлягає застосуванню до цих правовідносин ( щодо накладення адміністративного стягнення).
Тобто згідно з наведеними нормами ЦПК України та КАС України право на звернення зі скаргою на дії державного виконавця в порядку судового контролю пов'язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами цивільного та адміністративного судочинства відповідно, та його примусовим виконанням.
Як вбачається зі скарги, оскаржувані дії державного виконавця стосуються примусового виконання судового рішення про накладення адміністративного стягнення.
Такі справи (про накладення адміністративного стягнення) розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Проте цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.
Водночас відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін « суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посаду чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 287 КАС України у редакції, що діяла під час звернення до суду ОСОБА_1 , передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця як окремої категорії адміністративного спору. У частині першій цієї статті зазначено, що учасники виконавчого провадження ( крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їх права, свободи чи інтереси, а також якщо заявником не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Оскільки у справі, яка розглядається, ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця у зв'язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, то скарга не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки оскаржується постанова державного виконавця про арешт коштів ( майна) боржника, постановлена на виконання судового рішення, прийнятого за правилами КУпАП ( постанови Управління патрульної поліції у м. Києві від 14.12.2019 року про накладення адміністративного стягнення (штрафу)).
Тобто, в даному випадку відсутня обставина ухвалення судового рішення за правилами цивільного судочинства, що виключає можливість оскарження дій державного виконавця в порядку ст. 447 ЦПК України ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року по справі № 757/62025/17-ц )
За таких обставин, слід дійти висновку про те, що скарга ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 4 ст. 377 ЦПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 цього Кодексу, суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 року підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та ч. 1 ст. 377 ЦПК України.
При цьому, колегія суддів роз'яснює ОСОБА_1 , що розгляд його скарги здійснюється за правилами адміністративної юрисдикції, у зв'язку з чим він має право протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до Київського апеляційного суду з заявою про направлення справи до суду першої інстанції за встановленою юрисдикцією.
У випадку неподання відповідної заяви у встановлений законом строк, справа буде повернута до Шевченківського районного суду м. Києва на зберігання.
Керуючись ст.ст. 255, 256, 368, 372, 374, 377, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 року скасувати.
Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинського Олексія Валерійовича щодо винесення постанови про арешт коштів боржника - закрити.
Повідомивши ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Запропонувавши ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до Київського апеляційного суду з заявою щодо направлення справи до суду першої інстанції за встановленою юрисдикцією. Роз'яснивши, що у випадку неподання такої заяви у встановлений законом строк справа буде повернута до Шевченківського районного суду м. Києва на зберігання.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 грудня 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді: