Справа № 291/129/20
2/291/175/20
Ружинський районний суд Житомирської області
04 грудня 2020 року
Ружинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді Митюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання Шахрай Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Ружині в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до Дочірнього підприємства «Ружин-молоко»
про зобов'язання провести нарахування та виплату компенсації за невикористану відпустку,-
30.01.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача і просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористані відпустки за період: 2006, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 роки.
21.07.2020 року позивачем було подано уточнення до позовної заяви в якій він просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористані відпустки за період: з 01.09.2006 року по 31.08.2007 року, з 01.09.2007 року по 31.08.2008 року, з 01.09.2008 року по 31.08.2009 року, з 01.09.2009 року по 31.08.2010 року, з 01.09.2010 року по 31.08.2011 року, з 01.09.2011 року по 31.08.2012 року, з 01.09.2012 року по 31.08.2013 року, з 01.09.2013 року по 31.08.2014 року, з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року, з 01.09.2015 року по 31.08.2016 року в сумі 40891,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що починаючи з 01.09.2006 року по 03.10.2019 року працював на посадах регіонального менеджера та головного інженера у ДП «Ружин-молоко», що підтверджується наказами дирекції підприємства за відповідні роки. зокрема: наказ №217 від 19.09.06 року, № 39 від 29.01.2008 року, наказ № 358 від 01.12.2008 року та наказ № 293 від 03.10.2019. Дані обставини підтверджуються відповідними записами в Трудовій книжці позивача.
Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер 25019940 від 27.12.2019 року, повне найменування відповідача по справі: Дочірнє підприємство «Ружин - молоко», код ЄДРПОУ: 31826107, ідентифікаційний код : 31826107, місцезнаходження юридичної особи: 13601, Житомирська область, Ружинський район, селище міського типу Ружин, вулиця Київська . будинок 68.
При звільненні з підприємства 03.10.2019 року, за згодою сторін у відповідності до ст. 36 п. 1 КЗпП України, йому була виплачена нарахована заробітна плата за відпрацьований період поточного року. Однак, компенсація за невикористані відпустки за всі роки праці на підприємстві, йому була виплачена лише за останні три роки до звільнення. До цього дирекція підприємства запевняла, що компенсація за невикористані відпустки за всі попередні роки праці на підприємстві буде виплачена при звільнені.
Згідно Довідок від 19.12.2019 року № РМ -00000094. виданих дирекцією Дочірнього підприємства «Ружин-молоко» за період його роботи па підприємстві та індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування від 02.12.2019 року, виданого Сквирським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, включно, з 2007 по 2019 рік, відомості про використання ним у зазначені роки щорічних відпусток за відпрацьований період, відсутні.
Всього на підприємстві ДП «Ружин - молоко», з урахуванням записів у Трудовій книжці, позивач відпрацював повних 13 років та 9 місяців.
Однак, компенсацію за невикористанні в цей період відпустки, підприємство при звільненні, виплатило лише за 2017, 2018 та 2019 роки. За решту відпрацьованих позивачем на підприємстві років, а саме: за 2007, 2008. 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 роки, компенсація за невикористані відпустки не виплачувалась.
Так, постановою ВР України ч. 1 введено в дію ЗУ «Про відпустки» з 1 січня 1997 року, статті 7,8 і частину 1 ст.10 з 1 січня 1998 року; ч. 2 збережено відпустки раніше встановленої загальної тривалості за працівниками: зайнятими на роботах із шкідливими та важкими умовами праці до введення в дію ЗУ «Про відпустки» в повному обсязі (до 1 січня 1998 року), які користувалися відпусткою більшої загальної тривалості, ніж визначена відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України, на весь час їх роботи на даному підприємстві, в установі, організації на посадах, професіях, роботах, що дало їм право на цю відпустку, та за наявності умов, за якими вона надавалася.
Позивач не використав 240 днів відпустки за 10 років з 01.09.2006 року по 31.08.2016 року, тому йому повинні виплатити середню зарплату, як компенсацію за ці дні відпустки у день звільнення 03.10.2019 р., проте не виплатили, компенсація за невикористаних 240 днів відпустки складає 40891,20 грн.
У судовому засіданні представник позивача та позивач підтримав позов, та суду пояснив, що ОСОБА_1 користувався відпусткою тривалістю 24 дні, що передбачено законом, За період роботи з 2006 по 2019 роки позивач не використовував право на щорічну відпустку. При звільненні ОСОБА_1 було виплачено компенсацію за невикористані відпустки за 2016 - 2019 роки, а повинні були виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки за період роботи з 01.09.2006 року по 31.08.2016 рік, тобто за 240 днів, розмір якої складає 40891,20 грн. Представник позивача та позивач просили позов задовольнити в повному обсязі. В подальшому в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяву в якій просять справу розглянути у їх відсутність, позовні вимоги підтримують.
Відповідач у судове засідання не з'явився, просив розгляд справи проводити у його відсутність, та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні, подавши відзив на позовну заяву та зазначив, що ОСОБА_1 згідно наказу «Про прийом на роботу» №217 від 19.09.2006 р. прийнятий на роботу на посаду регіонального менеджера, 03.10.2019 року наказом № 293 позивача звільнено з посади менеджера за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України. В день звільнення проведено повний розрахунок та виплачені усі суми належні позивачу від ДП «Ружин-молоко» на день звільнення, в тому числі компенсація за невикористані дні відпустки за період з 01.09.2016 по 03.10.2019 року. Тобто усі суми які підлягали до виплати були здійснені позивачу у строки передбачені чинним законодавством, будь яких письмових вимог про проведення з ним додаткових розрахунків від звільненого працівника у період з 03 жовтня 2019 року від позивача не надходило. На підприємстві забезпечено всі умови для відпочинку працівників. Черговість надання відпусток визначається графіками і доводиться до відома всіх працівників. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. В період роботи на підприємстві від ОСОБА_1 не надходило заяв ні письмового ні усного характеру про те, що його конституційне право на відпочинок , під час роботи на підприємстві, якимось чином порушувалось.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» працівник має право на заміну грошовою компенсацією частини щорічної відпустки та основною умовою для отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки є фактичне використання працівником в обов'язковому порядку 24 календарних днів щорічної відпустки. Якщо працівник відмовляється використати надане йому Конституцією України та Законом України «Про відпустки» право на відпочинок (щорічну відпустку), то зважаючи на те, що роботодавець несе відповідальність за ненадання відпустки, він має право в межах, установлених графіком надання відпусток, без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки.
Відповідно до ст. 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов'язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця. За їх невиконання працівник може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Статтею 233 Кодексу законів про працю України, передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь - яким строком. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано, заяви про поновлення строку також.
Тому просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 2статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що починаючи з 01.09.2006 року по 03.10.2019 року ОСОБА_1 працював на посадах регіонального менеджера та головного інженера у ДП «Ружин-молоко», що підтверджується наказами дирекції підприємства за відповідні роки. зокрема: наказ №217 від 19.09.06 року, № 39 від 29.01.2008 року, наказ № 358 від 01.12.2008 року та наказ № 293 від 03.10.2019. Дані обставини підтверджуються відповідними записами в Трудовій книжці позивача.(а.с.11) Відповідно до наказу по ДП «Ружин-молоко» № 217 від 19.06 2006 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду регіонального менеджера з 01.09.2006 року(а.с.65).
Відповідно до наказу по ДП «Ружин-молоко» від 03.10.2019 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з проведення остаточного розрахунку і виплати компенсації за не використану відпустку 74 календарних дні за відпрацьований період з 01.09.2016 по 03.10.2019 року (а.с.64).
Згідно Довідок від 19.12.2019 року № РМ -00000094. виданих дирекцією Дочірнього підприємства «Ружин-молоко» за період моєї роботи па підприємстві та індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування від 02.12.2019 року, виданого Сквирським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, форми ОК-5, включно, з 2007 по 2019 рік, відомості про використання ним у зазначені роки щорічних відпусток за відпрацьований період, відсутні (а.с.17-19).
Відповідно до вимог частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України(ст.1 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР)
Згідно ст.2, ч.1 ст.6 вказаного Закону право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи(ч.1 ст.83 Кодексу законів про працю України, ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки»)
Згідно ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз'яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
З урахуванням цих норм, зокрема, пункту 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно до пунктів 5,7,8 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно з пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Вирішуючи позовні вимоги, суд враховує те, що право особи на відпочинок закріплено в Конституції України і це право гарантується державою, шляхом встановлення відповідальності за його порушення.
Суд вважає, що ДП «Ружин-молоко», як роботодавець мало роз'яснити позивачу право на відпустку та здійснювати контроль за забезпеченням вказаного права з метою недопущення порушення трудового законодавства.
У зв'язку із наведеним, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення на його користь компенсації за невикористану відпустку обґрунтованими.
Щодо посилання відповідача на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, суд відзначає наступне.
Так, в постановах від 25 січня 2018 року по справі справа № 483/69/16-ц, від 30 травня 2018 року по справі № 757/35747/14-ц та від 10 липня 2019 року по справі № 522/14280/15-ц Верховний Суд, проаналізувавши ст.2 ЗУ «Про оплату праці», зробив висновок про те, що компенсація за невикористану відпустку входить до структури заробітної плати, тому звернення до суду за захистом такого права не обмежено будь-яким строком.
Отже, доводи відповідача про те, що компенсація за невикористану відпустку не є заробітною платою є необґрунтованими.
Згідно Закону України Про відпустки та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати:
періоди відпустки, за які не виплачувалася компенсація з 01.09.2006 року по 31.08.2007 року, з 01.09.2007 року по 31.08.2008 року, з 01.09.2008 року по 31.08.2009 року, з 01.09.2009 року по 31.08.2010 року, з 01.09.2010 року по 31.08.2011 року, з 01.09.2011 року по 31.08.2012 року, з 01.09.2012 року по 31.08.2013 року, з 01.09.2013 року по 31.08.2014 року, з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року, з 01.09.2015 року по 31.08.2016 року терміном 24 календарних дні щорічно.
Середньоденна заробітна плата за один календарний день згідно довідок про заробітну плату ДП «Ружин молоко» становить 170,38 грн . Компенсація за 240 к. д. невикористаної відпустки становить:240x170,38= 40 891,20 грн.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе позов задовільнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 40891, 20грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 2102 грн. (Дві тисячі сто дві гривні).
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Ружин-молоко» про зобов'язання провести нарахування та виплату компенсації за невикористану відпустку задовільнити повністю
Стягнути з Дочірнього підприємства «Ружин - молоко»(Код ЄДРПОУ 31826107, ідентифікаційний код 31826107, вул.. Київська, 68 смт Ружин , Житомирської області ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , зареєстрований , АДРЕСА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період: : з 01.09.2006 року по 31.08.2007 року, з 01.09.2007 року по 31.08.2008 року, з 01.09.2008 року по 31.08.2009 року, з 01.09.2009 року по 31.08.2010 року, з 01.09.2010 року по 31.08.2011 року, з 01.09.2011 року по 31.08.2012 року, з 01.09.2012 року по 31.08.2013 року, з 01.09.2013 року по 31.08.2014 року, з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року, з 01.09.2015 року по 31.08.2016 року в сумі 40891,20 грн. (сорок тисяч вісімсот дев'яносто одну гривню 20 копійок).
Стягнути з Дочірнього підприємства «Ружин - молоко»(Код ЄДРПОУ 31826107, ідентифікаційний код 31826107, вул.. Київська, 68 смт Ружин , Житомирської області на користь держави судовий збір в сумі 2102 грн. (Дві тисячі сто дві гривні).
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 .
Відповідач: Дочірнє підприємство «Ружин - молоко», код ЄДРПОУ 31826107, місце розташування: 13600, вул. Київська, 68 смт Ружин , Житомирської області.
Суддя О. В. Митюк.