16 листопада 2020 рокум. Ужгород№ 260/684/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я.М.
при секретарі судового засідання - Попович М.М.
за участю:
позивач: не з'явився,
представник відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати рішення №072350002957 від 14.01.2020 року та від 04.02.2020 року «Про відмову у призначенні пенсії по віку відповідно до п. і ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу наступні періоди його роботи: з 25.07.1977 року по 19.04.1978 року та з 22.06.1980 р. по 22.01.2002 р. в 3AT «Тересв'янський ДОК».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням періодів його роботи: з 25.07.1977 року по 19.04.1978 року та з 22.06.1980 р. по 22.01.2002 р. в 3AT «Тересв'янський ДОК» починаючи з часу набуття ним права на пенсію.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач безпідставно відмовив у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в ЗАТ «Тересв'янський ДОК» з 25.07.1977 року по 19.04.1978 року та з 22.06.1980 року по 22.01.2002 року.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
31 липня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначив, що 12.12.2019 року та 27.01.2020р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявами про призначення пенсії по віку. Проаналізувавши подані документи управлінням було відмовлено в призначенні пенсії рішенням № 072350002957 від 14.01.2020р. та від 04.02.2020р. Причиною відмови слугувала відсутність необхідного страхового стажу роботи, який склав всього 4 роки 3 місяці 21 день. До страхового стажу не враховано періоди роботи в ЗАТ «Тересвянський ДОК» з 25.07.1977р. по 19.04.1978р. та з 22.06.1980р. по 22.01.2002р. в зв'язку з тим, що довідка видана архівним відділом Тячівської Райдержадміністрації за №07-04/44 від 22.01.2020р. не підтверджує вищезазначених періодів роботи. При зверненні за пенсією позивач надав трудову книжку нового взірця НОМЕР_1 від 19.12.2001р. із записами за період роботи починаючи з 25.07.1977 року, що викликає сумнів, щодо достовірності внесених записів про період роботи. Крім цього, відповідач зазначає, що всі записи у трудовій книжці посвідчені підписом і відбитком печатки, однак і підпис і печатка не чіткі, розмиті їх належність не можливо ідентифікувати. зауважити, що у трудовій книжці позивача містяться записи про періоди роботи за 1999-2002 роки, але згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, що містяться в системі персоніфікованого обліку, відсутні будь-які відомості за 1999-2002 роки про періоди роботи в ЗАТ «Тересв'янський ДОК» ОСОБА_1 , тому відповідно, відсутні підстави зарахувати дані періоди до страхового стажу. У довідці виданій архівним відділом Тячівської Райдержадміністрації за №07-04/44 від 22.01.2020р. зазначено, що в архівному фонді ЗАТ «Тересв'янський ДОК» є відомості про те, що гр. ОСОБА_1 , 1959 р.н. працював на підприємстві: «Прийнятий на роботу столяром «збірного цеху» з 25 липня 1977 р. (наказ № 399-к від 25.07.1977р.». Також у довідці зазначено: «Підтвердити нарахування заробітної плати за 1977-1978 роки не має можливості так, як книги нарахування заробітної плати робітникам збірного цеху на зберігання за вказаний період до архіву не поступили. Підтвердити звільнення з роботи 19.04.1978р. та прийом на роботу 22.06.1980 року не має можливості, тому що книги наказу по особовому складу за вказані періоди на зберігання до архівного відділу не поступили. Книга нарахування заробітної плати робітникам «збірного цеху» за 1980 р. №1 є, але гр. ОСОБА_1 , 1959 р.н. відсутній. Книга №2 до архіву не поступила. Книги нарахування заробітної плати робітникам «збірного цеху» за 1981-1982р. №1, 2 є, але гр. ОСОБА_1 , 1959 р.н. відсутній. Підтвердити нарахування заробітної плати за 1983-1986 роки не має можливості, тому що книги нарахування заробітної плати робітникам «збірного цеху» на зберігання за вказаний період до архіву не поступили. Книга нарахування заробітної плати робітникам «збірного цеху» за 1987рік до архіву поступила, але гр. ОСОБА_1 , 1959 р.н. відсутній. Підтвердити нарахування заробітної плати за 1988-1990 роки не має можливості, тому що книги нарахування заробітної плати робітникам «збірного цеху» на зберігання за вказаний період до архіву не поступили. Книга нарахування заробітної плати робітникам «збірного цеху» за 1991 рік є №2, але гр. ОСОБА_1 , 1959 р.н. відсутній. Книга №1 до архіву не поступила. Підтвердити нарахування заробітної плати за 1992-1998 роки не має можливості, тому що книга нарахування заробітної плати робітникам «збірного цеху» на зберігання за вказаний період до архіву не поступили. Наказ під №2-к від 22.01.2002 року до архіву поступив, але гр. ОСОБА_1 , 1959 р.н. відсутній. У вказаному наказі під порядковим № 24 рахується ОСОБА_2 , 1959 р.н. Т2393 вантажник складу готової продукції звільнений з роботи 22.01.2002 р. мешк. с.Криве.»
Відповідач переконаний, що оскільки записи в трудовій книжці позивача не підтверджені первинними документами, містять сумнівну інформацію, а тому не може бути зараховані до трудового стажу періоди роботи гр. ОСОБА_1 в ЗАТ «Тересв'янський ДОК» з 25.07.1977р. по 19.04.1978р. та з 22.06.1980р. по 22.01.2002р.
Ухвалою суду від 24 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, проте представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі за наявними у справі матеріалами. Позовні вимоги підтримала та просила задовольнити такі у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляд справи без його участі, у задоволенні позову просив відмовити повністю.
На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
12 грудня 2019 року та 27 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявами про призначення пенсії по віком.
Суд зазначає, що станом на дату звернення до пенсійного органу позивач досягнув 60 років.
Рішенням Відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №072350002957 від 14.01.2020 року та від 04.02.2020 року позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком за відсутності необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку (а.с.105).
Згідно вказаного рішення тривалість страхового стажу згідно даних документів, підтверджуючих стаж, складає 4 роки 3 місяці 21 день. Роботу в ЗАТ «Тересв'янський ДОК» з 25.07.1977р. по 19.04.1978р. та з 22.06.1980р. по 22.01.2002р. до страхового стажу не враховано, у зв'язку з тим, що довідка видана архівним відділом Тячівської Райдержадміністрації за №07-04/44 від 22.01.2020 року не підтверджує вищезазначених періодів роботи.
Позивач вважає рішення відповідача протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд враховує такі обставини.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).
Стаття 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визнає за громадянами України право на отримання пенсії за віком.
Згідно ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Про те що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника і саме вона підтверджує стаж роботи працівника визначено і ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 25.07.1977 р. по 19.04.1978 p. та з 22.06.1980 р. по 22.01.2002 р. працював в ЗАТ «Тересв'янський ДОК», і саме ці періоди є спірними та такими, які позивач просить відповідно врахувати для призначення йому пенсії по віку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, (далі - Закон № 1058- ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно паспортних даних позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і станом на день звернення до відповідача із заявою щодо призначення пенсії по віку останньому виповнилось повних 60 років.
Однак, відповідачем позивачу було відмовлено у призначенні пенсії по віку, оскільки наявний у нього страховий стаж становить 4 роки 3 місяці 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
З такими висновками відповідача суд не погоджується та відповідно відхиляє такі з огляду на наступне.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
У відповідності до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637, визначено, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком № 637.
Як вбачається із записів наявних в трудовій книжці ОСОБА_1 , такий з 25.07.1977 року по 19.04.1978 року та з 22.06.1980 року по 22.01.2002 року працював в ЗАТ «Тересв'янський ДОК».
Суд вказує на те, що записи у трудовій книжці позивача скріплені печетками підприємств, дефектів не мають та чітко містять відомості щодо роботи позивача в ЗАТ «Тересв'янський ДОК» у спірні періоди. А надавати уточнюючі довідки для підтвердження трудового стажу необхідно лише в разі коли відсутні відомості в трудовій книжці.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
За таких обставин, відповідач безпідставно не врахував до загального стажу роботи позивача увесь період його роботи в ЗАТ «Тересв'янський ДОК».
В даному випадку відповідачем не дотримано норм чинного законодавства, щодо врахування спірних періодів до трудового стажу для призначення пенсії по віку, а відтак відповідач в даному випадку діяв не в межах та не в спосіб встановлений чинним законодавством щодо визначення трудового стажу, який дає право позивачу на призначення відповідної пенсії.
Разом з тим, ухвалою суду від 22 липня 2020 року було витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області оригінал відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 для огляду в судовому засіданні.
Серед наданих відповідачем документів, наявний Акт №1 опиту свідків особи, що звернулася за встановленням стажу, відповідно до якого свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили головному спеціалісту Тячівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру), що ОСОБА_1 1959 р.н. дійсно працював в АТ «Тересв'янський ДОК» за період з 25.07.1977 року по 19.04.1978 року та з 22.06.1980 року по 22.01.2002 року.
Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Пенсійний орган повинен використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права на призначення йому пенсії за віком, у зв'язку з неможливістю пенсійного органу встановити відповідний стаж за наявності оригіналів трудової книжки яка є основним документом необхідним для його підтвердження.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні правові позиції щодо наявності трудового стажу, який підтверджується трудовою книжкою наявні в Постановах ВС КАС від 06.03.2019 року у справі №242/3019/17, від 21.03.2019 року у справі №227/4564/16-а, від 14.04.2018 у справі №164/1993/14-а, від 28.08.2018 року у справі№175/4336/16-а та від 25.09.2018 року у справі №242/65/17.
Отже, у зв'язку із не врахуванням відповідачем оскаржуваних періодів роботи ОСОБА_1 до загального трудового стажу для призначення пенсії за віком, останнім порушено право позивача на призначення пенсії, оскільки в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
На підставі вказаного суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним, а тому з метою захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з врахуванням висновків суду.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання позивача призначити ОСОБА_1 пенсії за віком, то такі задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вирішення питань що призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про призначення йому пенсії за віком, не підлягають до задоволення оскільки в разі задоволення таких суд фактично перебере на себе повноваження відповідача щодо призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Слід також зазначити, що законодавець передбачив обов'язок суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього, тому втручання у повноваження вказаного органу виходить за межі завдань адміністративного судочинства, виходячи з предмету даного позову.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 826/20369/14 (постанова від 13.11.2018 р.).
Крім того, судом при розгляді даної адміністративної справи також враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зважаючи на обставини викладені в даному судовому рішенні та факти, встановлені в ході судового розгляду даної справи, які підтверджені належними та допустимими доказами, суд достеменно встановив, що у позивача наявний достатній трудовий стаж для призначення пенсії за віком.
В той же час в межах наданих суду повноважень, з метою недопущення підміни органу, якому надано повноваження щодо призначення, перерахунку пенсії та з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 14.01.2020 року та 04.02.2020 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням до трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи, які викладенні у даному рішенні суду.
З урахуванням вищенаведеного, суд також приходить до висновку, що відповідач при виконанні судового рішення не матиме можливості відхилитися від його висновків в частині наявності у позивача відповідного трудового стажу.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваних рішень. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення даного адміністративного позову в даному випадку в силу вимог ст. 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді слати судового збору в сумі 420,40 грн., відповідно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 № 072350002957 від 14.01.2020 року та від 04.02.2020 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії від 14.01.2020 року та 04.02.2020 року з врахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення суду.
4. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у вигляді слати судового збору в сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок), відповідно до задоволеної частини позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді Калинич Я.М. з 23 листопада 2020 року по 04 грудня 2020 року у відпустці, повний текст рішення виготовлено та підписано 07 грудня 2020 року.
СуддяЯ. М. Калинич