25 листопада 2020 р. Справа № 440/644/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бершова Г.Є.
суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 (суддя С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 15.06.20) по справі № 440/644/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп"
до Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" (надалі - позивач, ТОВ "Укрпродснекгруп"), звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №000309501 від 11.11.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для винесення оскаржуваного рішення є акт від 11.10.2019 №1242/16-31-05-01-10/36333544 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Укрпродснекгруп". Позивач вважає, що висновки акту перевірки від 11.10.2019 №1242/16-31-05-01-10/36333544 є помилковими, а оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки цех по виробництву рослинної олії, що належить промисловому підприємству - ТОВ "Укрпродснекгруп", не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки згідно п.п. "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, тому відсутнє заниження податкового зобов'язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
25.11.2020 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через запровадження на підприємстві режиму карантину.
З цього приводу колегія суддів зазначає таке.
Так, станом на 15 липня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів дозволяється перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
Будь-якої інформації про те, які саме карантинні обмеження перешкоджають позивачу прибути у судове засідання, в заяві не наведено.
Окрім того, на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та відповідно до пункта 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України наказом від 08 квітня 2020 року №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.
Таким чином, учасники справи не позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
При цьому, суд приймає до уваги вимоги процесуального закону щодо дотримання строків розгляду справ та те, що у даній справі участь сторін у судовому засіданні не визнавалась обов'язковою.
Відповідно до положень статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи відновлення транспортного зв'язку на час проведення засідання, технічну можливість за бажанням сторін здійснювати проведення судового засідання у режимі відеоконференцзв'язку, колегія суддів вважає, що правові підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" (ідентифікаційний код 36333544) зареєстроване як юридична особа 14.04.2009 та взяте на облік як платник податків в Полтавській ОДПІ ГУ Міндоходів (Диканське відділення) з 15.04.2009, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 1 а.с. 10-17, том 2 а.с. 1-7/.
Станом на 01.01.2016, 01.01.2017, 01.01.2018 та 01.01.2019 ТОВ "Укрпродснекгруп" мало право на здійснення таких видів діяльності, як, зокрема, 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів, 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів /том 2 а.с. 1-29/.
ТОВ "Укрпродснекгруп" є власником нежитлової будівлі, що розташована за адресою: Полтавська область, Диканський район, с. Чернечий Яр, вул. Братів Марченків, 40-а-3, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 33077238, сформованим 03.02.2015 /том 1 а.с. 52-54/.
Посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Укрпродснекгруп", за результатами якої складено акт від 11.10.2019 №1242/16-31-05-01-10/36333544 /том 1 а.с. 70-104/.
Відповідно до висновків акту перевірки від 11.10.2019 №1242/16-31-05-01-10/36333544 перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п. 266.2.1 п. 266.2, п.п. 266.3.3 п. 266.3, п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов'язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 139374,29 грн., у т.ч. за ІІ-ІV квартал 2016 року - 19465,97 грн., 2017 рік - 30136,00 грн., 2018 рік - 70122,71 грн. та І квартал 2019 року - 19649,61 грн. /а.с. 104/.
Висновки перевірки ґрунтуються на тому, що ТОВ "Укрпродснекгруп" не задекларовано цех по виробництву рослинної олії, який є об'єктом оподаткування, оскільки не задіяний в процесі виробництва та не є виробничим корпусом (цехом). Перевіркою встановлено, що позивач не використовує об'єкт нерухомого майна за призначенням, а здає в оренду (вид діяльності-надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна, клас 68.20 за ДК 009:2010), тому позивач є власником об'єкта нерухомості та не підпадає від вимоги п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.
11.11.2019 ГУ ДПС у Полтавській області на підставі акту перевірки від 11.10.2019 №1242/16-31-05-01-10/36333544 прийнято податкове повідомлення-рішення №000309501, яким ТОВ "Укрпродснекгруп" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" на загальну суму 149885 грн. 40 коп., у тому числі: за податковим зобов'язанням в сумі 119908 грн. 32 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 29977 грн. 08 коп. /том 1 а.с. 7/.
Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 11.11.2019 №000309501, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що контролюючий орган при визначенні позивачу податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, за наявності підстав для нарахування позивачу, як власнику нежитлової нерухомості, що є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податкового зобов'язання за 2017, 2018 роки, за І квартал 2019 року.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10 статті 10 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до місцевих податків належить податок на майно.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Згідно з п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішенням Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області від 29.01.2016 затверджено для юридичних осіб податок на об'єкти нежитлової нерухомості у розмірі 1% розміру мінімальної заробітної плати з 01.01.2016 за 1 кв.м бази оподаткування /том 1 а.с. 117/.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень.
Рішенням Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області від 07.07.2016 встановлено на території Великобудищанської сільської ради податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на календарний рік за 1 кв.м загальної площі об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, для юридичних осіб: нежитлова нерухомість - для об'єктів нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, ставка податку становить 0,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року /том 1 зворот а.с. 116/.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.
Рішенням Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області від 06.06.2017 затверджено для юридичних осіб податок на об'єкти нежитлової нерухомості у розмірі 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року з 01.01.2018 за 1 кв.м бази оподаткування /том 1 а.с. 116/.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.
Рішенням Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області від 30.08.2018 установлено на території Великобудищанської сільської ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для юридичних осіб на 1 кв.м. у розмірі 1% розміру мінімальної заробітної плати /том 1 а.с. 113-114/.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Колегія суддів зазначає, що підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).
Підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Колегія суддів зазначає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Таким чином, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, який в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин.
Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Укрпродснекгруп" є власником нежитлової будівлі, до складу якої входить, у тому числі, цех по виробництву рослинної олії загальною площею 1883,5 кв.м /том 1 а.с. 52-54/.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням.
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року №530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що протягом 2016-2018 років приміщення, що знаходиться за адресою Полтавська область, Диканський район, с. Чернечий Яр, вул. Братів Марченків, 40-а-3 площею 1883,5 кв.м. було передано позивачем (орендодавцем) ТОВ "Снекторггруп" (орендареві) за договором оренди нежитлового приміщення №01/02/14-ОНП від 01.02.2014 /том 1 а.с. 108-111/, за умовами якого приміщення надається для ведення господарської діяльності орендаря /пункт 1.5 договору/.
01.01.2019 укладено договір оренди нерухомого майна між позивачем (орендодавець), ТОВ "Снекторггруп" (орендар) та ПАТ "Креді агріколь банк" (банк), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає за плату в тимчасове користування нерухоме майно, на яке встановлено обтяження на користь банку, та яке передане в іпотеку банку в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, а саме: літ. О-1 цех по виробництву рослинної олії загальною площею 1883,5 кв.м., що є складовою частиною нежитлових будівель з реєстраційним номером 564835353210, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Диканський район, с. Чернечий Яр, вул. Братів Марченків, будинок 40-а-3, що належить орендодавцю на праві власності /том 1 а.с. 106-107/.
Таким чином, цех по виробництву рослинної олії площею 1883,5 кв.м, що входить до складу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Полтавська область, Диканський район, с. Чернечий Яр, вул. Братів Марченків, будинок 40-а-3, власником якої у перевіряємому періоді є позивач, не використовувався позивачем за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), натомість, використовувався для передачі в оренду третій особі (вид діяльності-надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, клас 68.20 за ДК 009:2010).
Зважаючи на викладене, суд не приймає доводи позивача щодо розповсюдження на нього пільги, встановленої пунктом є п.п. 266.2.2 п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що розрахунок контролюючим органом суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідає вимогам законодавства та наведений у акті перевірки від 11.10.2019 №1242/16-31-05-01-10/36333544 /том 1 а.с. 101-102/.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що орендар ТОВ "Снекторггруп" використовував вказану нежитлову будівлю для промислового виробництва, оскільки такі доводи не спростовують факт не використання позивачем вказаного приміщення для власного промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), а також не підтверджені належними та допустимими доказами. Так, надані до суду копії документів стосуються діяльності ТОВ "Снекторггруп" за період ІІІ квартал 2019 року - І, ІІ квартали 2020 року /том 1 а.с. 201-218/, тоді як порушення норм, що зафіксоване в акті 11.10.2019 №1242/16-31-05-01-10/36333544, виявлено за період: ІІ-ІV квартал 2016 року, 2017, 2018 роки, І квартал 2019 року.
Відповідно до п.п. 53.3.2 п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України).
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган при визначенні позивачу податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, за наявності підстав для нарахування позивачу, як власнику нежитлової нерухомості, що є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податкового зобов'язання за 2017, 2018 роки, за І квартал 2019 року, а отже, податкове повідомлення-рішення від 11.11.2019 №000309501 прийняте ГУ ДПС у Полтавській області на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, та обґрунтовано.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 по справі № 440/644/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г.Є. Бершов
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко
Постанова складена в повному обсязі 07.12.20.