07 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 914/1257/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 (головуючий суддя Скрипчук О.С., судді Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) та рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2020 (суддя Козак І.Б.) у справі № 914/1257/18
за позовом Єврейської релігійної ортодоксальної громади "Турей Загав" ("Золота Роза")
до 1) Львівської міської ради, 2) Виконавчого комітету Львівської міської ради,
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Львівської обласної державної адміністрації,
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,
за участю третьої особи-3, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Об'єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу,
за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки",
за участю третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерства культури України,
за участю третьої особи-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України,
про 1) визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 40 від 01.02.2008 "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській,7"; 2) визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2013 № 814 "Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Арсенальській, 7"; 3) визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності № Г-02694 від 01.02.2008, виданого Виконавчим комітетом Львівської міської ради, згідно з рішенням виконавчого комітету № 40 від 01.02.2008 "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській, 7"; 4) скасування реєстрації права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул. Арсенальській, 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м. (реєстраційний № 22128512), проведену 14.02.2008; 5) скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул. Арсенальській, 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м. (реєстраційний № 22128512) за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, внесеного 14.02.2008 з усіма змінами і доповненнями,
та за позовом третьої особи-3, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Об'єднання комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу
позивач: Єврейська релігійна ортодоксальна громада "Турей Загав" ("Золота Роза")
відповідачі: 1) Львівська міська рада, 2) Виконавчий комітет Львівської міської ради,
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Львівської обласної державної адміністрації,
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,
за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки",
за участю третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерства культури України,
за участю третьої особи-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кабінету Міністрів України,
про: 1) визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 40 від 01.02.2008 "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській, 7"; 2) визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2013 № 814 "Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Арсенальській,7"; 3) визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності № Г-02694 від 01.02.2008, виданого Виконавчим комітетом Львівської міської ради, згідно з рішенням виконавчого комітету № 40 від 01.02.2008 "Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення на вул. Арсенальській, 7"; 4) скасування реєстрації права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул. Арсенальській, 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м. (реєстраційний № 22128512), проведену 14.02.2008; 5) скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення IV; 6-12 на вул. Арсенальській, 7 у м. Львові загальною площею 143,9 кв.м. (реєстраційний № 22128512) за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, внесеного 14.02.2008 з усіма змінами і доповненнями,
10.11.2020 Львівська міська рада надіслала безпосередньо на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2020 у справі № 914/1257/18.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Приписами пункту 4 та 6 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
З вступної та прохальної частини касаційної скарги убачається, що вона подається на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2020 у справі № 914/1257/18.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень по справі № 914/1257/18, таке судове рішення, як рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2020, що оскаржується Львівською міською радою по даній справі, Господарським судом Львівської області не приймалось.
У зв'язку з цим, скаржнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу з зазначенням судового рішення Господарського суду Львівської області, яке є предметом касаційного оскарження.
Окрім цього, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
У доводах даної касаційної скарги зазначено про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також визначено підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, скаржник у касаційній скарзі, зокрема, зазначає, що апеляційний суд, застосувавши преюдицію, не взяв до уваги правові висновки щодо питання преюдиційності фактів, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 та у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16.
Проте, скаржником у цій частині не зазначено самих правових висновків щодо застосування норми права (ст. 75 ГПК України) у подібних правовідносинах сформульованих у вищенаведених постановах Верховного Суду, що порушує правило, встановлене пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах.
Лише посилання скаржника на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу касаційного оскарження судового рішення, без зазначення правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що не були враховані в оскаржуваному судовому рішенні, не є належним виконанням приписів пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу.
Поряд з цим, скаржник також у касаційній скарзі посилається на приписи пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Однак, в цій частині у поданій касаційній скарзі не визначено відповідної підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме частиною 2 цієї статті.
Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України враховуючи вищевикладені недоліки.
Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути вищенаведені недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції.
При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи.
Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", які набрали чинності з 15.12.2017.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлено у розмірі 1762,00 грн.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Разом з тим, згідно з частиною 5 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.
Оскільки кожна позовна заява є самостійним, окремим об'єктом справляння судового збору, то за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви.
У разі оскарження в касаційному порядку судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду первісного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет, якщо сторона не згодна з таким рішенням у цілому, судовий збір має сплачуватися з урахуванням результатів розгляду кожної окремої відповідної позовної заяви.
Львівська міська рада в прохальній частині касаційної скарги, просить суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28.01.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 914/1257/18 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто судові рішення у даній справі оскаржуються повністю.
Приписами частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги наявність первісного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на час подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 35 240,00 грн (за первісний позов (1762, 00 грн х 5 вимог немайнового характеру = 8 810,00 грн х 200% = 17 620,00 грн) та за позов третьої особи (1762, 00 грн х 5 вимог немайнового характеру = 8 810,00 грн х 200% = 17 620,00 грн)).
Скаржником на підтвердження сплати судового збору до матеріалів касаційної скарги додано платіжне доручення № 597 від 22.10.2020 про сплату судового збору в розмірі 8 969,00 грн, тобто судовий збір сплачено не в повному розмірі.
Таким чином, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід доплатити судовий збір в розмірі 26 271,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Підсумовуючи вище викладене, cуд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції:
1) касаційну скаргу в новій редакції з урахуванням вищенаведених недоліків;
2) докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції з додатками іншим учасникам справи;
3) документ на підтвердження сплати (доплати) судового збору в розмірі 26 271,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 6 Закону України "Про судовий збір", суд
1. Касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2020 у справі № 914/1257/18 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.
3. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.
4. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Суховий В.Г.