ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.12.2020Справа № 910/5169/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СХІД"
до Казенного підприємства "Укрспецзв'язок"
про стягнення 28 576,59 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Секретар судового засідання Холодна Н.С.
Представники сторін: без виклику.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява позивача до відповідача про стягнення 28 576,59 грн., з яких 24 508,15 грн. боргу, 3 411,82 грн. пені, 362,19 грн. 3% річних та 294,43 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів про постачання електричної енергії №№ 35-СТ від 13.02.2019 та № 88-НА від 26.02.2019.
Ухвалою суду від 21.04.2020 залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/5169/20 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
15.06.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував посилаючись на те, що додатковою угодою № 3 від 24.05.2019 сторонами було змінено строки договору та встановлено термін його дії до 31.05.2019, а тому послуги у червні 2019 року позивачем не надавалися.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд
Між відповідачем (далі - споживач) та позивачем (далі - постачальник) укладено договори про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 35-СТ від 13.02.2019, та № 88-НА від 26.02.2019 шляхом підписання відповідачем заявки-приєднання до умов публічного договору приєднання на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" з метою безперервного електрозабезпечення об'єктів споживача, за пунктом 2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Пунктом 2.2 договорів передбачено, що обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Споживачі можуть використовувати електричну енергію для професійної, господарської, підприємницької та іншої діяльності.
Умови надання універсальних послуг споживачу повинні передбачати зокрема, ціну на електроенергію для споживача, яка повинна бути економічно обґрунтованою, прозорою, недискримінаційною і формуватися постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором (пункт 3.1 договорів).
Пунктом 3.4 договорів встановлено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднання.
У розділі 5 договорів сторони погодили ціну, порядок обліку і оплати електричної енергії.
Так, пунктом 5.1 договорів передбачено, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до договорів.
При цьому, у комерційній пропозиції визначено, що постачання електричної енергії здійснюється за регульованими цінами (тарифами) на електроенергію, затверджених регулятором, які включають, в тому числі ціну (тариф) на послуги оператора системи розподілу електричної енергії.
Ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ. Сторони домовились про те, що ціна на електричну енергію встановлена Регулятором повинна бути обов'язкова для сторін з дати її введення в дію (пункт 5.5 договорів).
Пунктом 5.6 договорів передбачено, що інформація про діючу ціну на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування.
Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (пункт 5.7 договорів).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.8 договорів).
У пункті 5.9 договорів передбачено, що розрахунки споживача здійснюються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.
Оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу повинні містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами (пункт 5.10 договорів).
Порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до вказаної комерційної пропозиції, обраної споживачем (пункт 5.15 договорів).
Пунктом 8.1 договору передбачено, що постачальник має право звернутися до оператора системи з вимогою про відключення об'єкта споживача від електроживлення у випадку порушення споживачем строків оплати за спожиту електричну енергію за цим договором, у тому числі за графіком погашення заборгованості.
Припинення електропостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за спожиту електричну енергію за цим договором (пункт 8.2 договорів).
13.02.2019 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 35-СТ від 13.02.2019, в якій виклали преамбулу договору в новій редакції, а також змінили п.п. 2.1, 5.3, 13.2, 13.4 договору.
Згідно умов п. 5.3 договору сума договору становить 616389 грн. з ПДВ.
Термін дії договору встановлений з дати його підписання сторонами до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу у червні 2019 року (який є спірним періодом) електричну енергію вартістю 24 508,15 грн. (рахунки-фактури №№ 88-НА/70359/1 від 30.06.2019 на суму 1 668,00грн., 35-СТ/71342/1від 30.06.2019 на суму 22 840,15грн.), тоді як відповідач своїх зобов'язань по оплаті фактично отриманої та спожитої електричної енергії належним чином не виконав, у зв'язку з чим виник борг за спожиту електричну енергії в розмірі 24 508,15 грн.
Суду доведено, що договірні відносини з постачання електричної енергії продовжувались по точкам обліку відповідно №35-СТ від 13.02.2019 та №88 -НА від 26.02.2019.
На підтвердження обсягів фактичного споживання електричної енергії за точками обліку за червень 2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СХІД" (Позивачем) було направлено запит №01-51/2/421 від 25.03.2020 до ТОВ "ЛЕО".
Листом ТОВ "ЛЕО" від 01.04.2020 №01-24/2/610 обсяги споживання електричної енергії за точками обліку за червень 2019 підтверджено. Всього спожито електроенергії за точками 6 891 квт/год.
Судом прийнято до о уваги твердження Позивача, що у відповідності до п. 2 "Порядку забезпечення постачання електричної енергії захищеним споживачам" затвердженого постановою КМУ від 27.12.2018 №1209 ТОВ "ЕНЕРА СХІД" захищений споживач- споживач електричної енергії, до якого застосовується особливий режим відключення та/або обмеження електропостачання для запобігання виникненню надзвичайної ситуації технологенного характеру.
Згідно постанови КМУ від 04 березня 2015 №83 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", зазначено об'єкт в сфері телекомунікації та зв'язку Казенне підприємство "Укрспецзв'язок" та є захищеним споживачем.
У зв'язку з цим та у відповідності до "Порядку забезпечення постачання електричної енергії захищеним споживачам" затвердженого постановою КМУ від 27.12.2018 №1209 ТОВ "ЕНЕРА СХІД" не мало право припиняти постачання електричної енергії КП "Укрспецзвязок" у зв'язку з тим, що дане підприємство має стратегічне значення у сфері комунікацій та зв'язку.
Доводи відповідача про те, що додатковою угодою № 3 від 24.05.2019 сторонами було змінено строки договору та встановлено термін його дії до 31.05.2019, а тому послуги у червні 2019 року позивачем не надавалися суд оцінює критично.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Оппозит" № 77 від 03.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оппозит" і відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії із датою початку поставки електричної енергії з 01.07.2019. Враховуючи, що відповідачем всупереч ст. 74 ГПК України не надано суду доказів постачання йому електричної енергії у червні 2019 іншими постачальниками, то суд вважає доведеними обставини постачання позивачем відповідачу електричної енергії у червня 2019. Тому доводи відповідача з цього приводу необґрунтовані та доказами не підтверджені.
Зобов'язанням, згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право в кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 24 508,15 грн. доведений суду належним чином.
Строк оплати з умовами договору є таким, що настав.
Позивачем, на адресу Відповідача була направлена претензія № 5 від 27.01.2020 про погашення заборгованості.
Відповідь на претензію матеріали справи не містять.
Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 24 508,15 грн. основного боргу.
Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 362,19 грн. та інфляційних втрат в розмірі 294,43 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 262,19 грн. та 294,43 грн. інфляційних втрат.
Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3411,82 грн. пені.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 5.11 договорів у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення за цим договором. Споживач сплачує пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Оскільки заявлений до стягнення розмір пені є вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 411,82 грн. також підлягає задоволенню судом.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СХІД задовольнити повністю.
Стягнути з Казенного підприємства "Укрспецзв'язок" (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, 16/18, ідентифікаційний код 39908375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СХІД (92702, Луганська обл., м. Старобільськ, пл. Базарна, 32-А, ідентифікаційний код 42010964) 24 508 (двадцять чотири тисячі п'ятсот вісім) грн. 15 коп. основного боргу, 362 (триста шістдесят дві) грн. 19 коп. 3% річних, 294 (двісті дев'яносто чотири) грн. 43 коп. інфляційні втрати, 3 411 (три тисячі чотириста одинадцять) грн. 82 коп. пені, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 04.12.2020
Суддя І.І. Борисенко