ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2020Справа № 910/11216/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Зінчук С.В.. розглянувши
матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Чернявського Георгія Юрійовича ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (пр-т Павла Тичини, буд. 1В, м. Київ, 02152) про внесення змін до договорів в частині графіку платежів,
Представники сторін:
від позивача : Іванцова З.А.;
від відповідача: Іванюк В.І. ;
31.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Чернявського Георгія Юрійовича ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (пр-т Павла Тичини, буд. 1В, м. Київ, 02152) про внесення змін до договорів в частині графіку платежів та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
В період часу з 03.08.2020 до 05.08.2020 включно суддя Демидов В.О. перебував у відпустці.
Відповідно до заявлених позовних вимог просить суд внести зміни до договорів лізингу № 00013935 від 31.05.2017, № 00013842 від 19.05.2017, № 00016078 від 26.04.2018, № 00016524 від 19.07.2018 в частині графіку платежів та погодити їх у редакції, яка наведена позивачем у прохальній частині позову, посилаючись на те, що у зв'язку з скрутним матеріальним становищем, яке виникло як в державі в цілому, так і у ОСОБА_1 особисто через світову пандемію короновірусної хвороби, у Чернявського Г.Ю. виникли труднощі з виконання зобов'язань по вищевказаним договорам у строки, встановлені Графіками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця Чернявського Георгія Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» про внесення змін до договорів в частині графіку платежів, щодо позовних вимог про внесення змін до договорів лізингу № 00013935 від 31.05.2017, № 00013842 від 19.05.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 позовну заяву в частині внесення змін до договорів лізингу № 00016078 від 26.04.2018, № 00016524 від 19.07.2018 залишено без руху.
До позовної заяви позивачем також подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 заяву позивача фізичної особи-підприємця Чернявського Георгія Юрійовича про забезпечення позову в частині накладення арешту на транспортні засоби марки: Wolkswagen Polo, шасі № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 (договір лізингу № 00013842 від 19.05.2017), Wolkswagen Polo, шасі № НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 (договір лізингу № 00013935 від 31.05.2017), та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» відчуження та розпорядження даними транспортними засобами до вирішення спору по суті повернуто заявнику без розгляду. Відмовлено у задоволенні заяви позивача фізичної особи-підприємця Чернявського Георгія Юрійовича про забезпечення позову в частині накладення арешту на транспортні засоби марки: Wolkswagen Polo, шасі № НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 (договір лізингу № 00016078 від 26.04.2018), Wolkswagen Polo, шасі № НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_8 (договір лізингу № 00016524 від 19.07.2018), та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» відчуження та розпорядження даними транспортними засобами до вирішення спору по суті.
11.08.2020 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Крім того, 11.08.2020 до суду від представника позивача Іванцової З.А. надійшло клопотання про повернення судового збору, в якому представник просить суд повернути позивачу судовий збір у розмірі 2102,00 грн за подачу позовної заяви по справі № 910/11216/20 про внесення змін до договору лізингу № 00013935 від 31.05.2017 (квитанція про сплату № 60182) та судовий збір у розмірі 2102,00 грн за подачу позовної заяви по справі № 910/11216/20 про внесення змін до договору лізингу № 00013842 від 19.05.2017 (квитанція про сплату № 60193).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.09.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2020 клопотання представника позивача фізичної особи-підприємця Чернявського Г.Ю. - Іванцової З.А. про повернення судового збору задоволено. Повернуто фізичному особі-підприємцю Чернявському Г.Ю. з Державного бюджету України: судовий збір у розмірі 2102,00 грн, сплачений відповідно до квитанції про сплату № 60182 від 30.07.2020; судовий збір у розмірі 2102,00 грн, сплачений відповідно до квитанції про сплату № 60193 від 30.07.2020.
09.09.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що у позивача відсутнє право власності на автомобілі, які є об'єктами лізингу за договорами лізингу №№ 00016078 та 00016524; позивачем не надано допустимих доказів того, що він зазнав впливу форс-мажорних обставин, якими він вказує карантин, впроваджений у зв'язку із пандемією короно вірусу Covid-19. Враховуючи, що карантин установлено з 12.03.2020, а лист (заява) б/н, якою позивач звернувся до відповідача з проханням надати «кредитні канікули» датовано 14.07.2020, тобто через 124 дні після запровадження карантину; при цьому зазначений лист (заява) б/н від 14.07.2020 не є повідомленням про форс-мажорні обставини у розумінні п. 17.1 Загальних умов договорів лізингу №№ 00016078 та 00016524, та зважаючи на лист відповідача від 17.07.2020 про неможливість відтермінування по сплаті платежів, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
16.09.2020 позивач подав відповідь на відзив, в якому вказував, що підставою заперечень відповідача щодо позовних вимог є направлення ним нагадувань про несплату рахунків та власне рахунків на оплату позивачу, а також нездійснення такої оплати позивачем, проте позивач не отримував вказаних нагадувань та рахунків. Також зазначав, що на підставі договорів фінансового лізингу позивача допущено до користування майном відповідача, в той же час, в силу ч. 1 ст. 9 Закону України «Про фінансовий лізинг» захист права позивача на предмети лізингу забезпечуються нарівні із захистом прав власника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 01.10.2020.
01.10.2020 відповідач подав до суду заперечення, в яких посилався на те, що з квітня 2020 року позивач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договорами лізингу №№ 00016078 та 00016524, а саме неодноразово порушував строки оплат, у зв'язку з чим відповідач направив на його адресу вимогу про сплату заборгованості, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договорів №№ 00016078 та 00016524 ,а також рахунки на оплату. Відповідно до інформації з офіційного сайту Укрпошти, поштові відправлення не були отримані адресатом у зв'язку з чим повернуті відправнику.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О. підготовче засідання 01.10.2020 не відбулося, відкладено підготовче засідання у справі на 15.10.2020.
У зв'язку із перебуванням судді Демидова В.О. у відпустці підготовче засідання 15.10.2020 не відбулося, відкладено підготовче засідання у справі на 30.10.2020.
30.10.2020 відповідач подав до суду заперечення, аналогічні за змістом з запереченнями від 01.10.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.11.2020.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О. судове засідання 12.11.2020 не відбулося. Ухвалою від 16.10.2020 розгляд справи призначено на 26.11.2020
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 клопотання представника позивача фізичної особи-підприємця Чернявського Г.Ю. - Іванцової З.А. про участь у судовому засіданні по справі № 910/11216/20 в режимі відеоконференції, задоволено. Ухвалено провести судове засідання з розгляду справи призначене на 26.11.2020 о 12:45 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Microsoft Teams. за поштовою адресою для реєстрації в Microsoft Teams - ivantsova.a.zoe@gmail.com. Повідомлено позивачу облікові записи Microsoft Teams судді Демидова В.О. - demydov_judge@ki.arbitr.gov.ua, секретаря судового засідання Юрковської В.О. -.v@ki.arbitr.gov.ua.
У судове засідання 26.11.2020 з'явились представники позивача та відповідача, надали пояснення по справі.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
В судовому засіданні 26.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
26.04.2018 між ФОП Чернявський Г.Ю. та ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» укладено договір про фінансовий лізинг №00016078, разом з додатками до нього, серед яких Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу та Графік покриття витрат та виплат лізингових платежів. Об'єктом лізингу є транспортний засіб типу: VW Polo sedan Life 1.6 MPI, шасі № НОМЕР_5 , двигун № НОМЕР_9 .
На виконання умов укладеного договору лізингу, відповідач уклав з ТОВ «Автомобільний дім» договір купівлі-продажу №3253 від 26.04.2018, а також уклав Договір добровільного страхування фінансових ризиків при викраденні або знищенні цього транспортного засобу, отримав Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/8785770.
19.07.2018 між ФОП Чернявський Г.Ю. та ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» укладено договір фінансового лізингу №00016524, разом з додатками до нього, серед яких Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу та Графік покриття витрат та виплат лізингових платежів. Об'єктом лізингу є транспортний засіб типу: VW Polo sedan Life 1.6 MPI, шасі № НОМЕР_7 , двигун № НОМЕР_10 .
На виконання умов укладеного договору лізингу, відповідач уклав з ТОВ «Автомобільний дім» договір купівлі-продажу №3297 від 19.07.2018, а також уклав Договір добровільного страхування фінансових ризиків при викраденні або знищенні цього транспортного засобу, отримав Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6145055.
Вказані автомобілі передані позивачу, що підтверджується актами прийому-передачі від 15.05.2018 за договором №00016078 та 30.07.2018 за договором №00016524.
15.07.2019 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору лізингу №00016524, відповідно до якої сторони відкоригували лізингові платежі та підписали новий Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів.
Звертаючись до суду з цим позовом, ФОП Чернявський Г.Ю. посилався на те, що у зв'язку з скрутним матеріальним становищем, яке виникло як в державі в цілому, так і у Чернявського Г.Ю. особисто через світову пандемію короновірусної хвороби, у Чернявського Г.Ю. виникли труднощі з виконання зобов'язань по вищевказаним договорам у строки, встановлені Графіками.
14.07.2020 він звертався до відповідача з заявою щодо перенесення оплат за договорами лізингу та надати «кредитні канікули», проте отримав відмову.
Вказував, що на час звернення з позовом до суду він виплатив близько 65% вартості автомобілів за договорами фінансового лізингу №00016078 та №00016524.
Посилаючись на те, що істотні зміни обставин існували та існують з 12.03.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211) по 31.08.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641), станом на теперішній час у нього надзвичайно скрутне фінансове становище, проте він бажає надалі здійснювати виплати по договорам, тому вважає, що є необхідність внести зміни до договору в частині графіку платежів, а саме: за договором лізингу №00016078 від 26.04.2018, оплати по п.23-28 додатку до договору «Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування)» перенести на кінець здійснення виплат з наступною зміною нумерації пунктів та місяців здійснення платежів, тобто після 15.04.2023; за договором лізингу №00016524 від 19.07.2018, оплати по п.20-25 додатку до договору «Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування)» перенести на кінець здійснення виплат з наступною зміною нумерації пунктів та місяців здійснення платежів, тобто після 15.07.2023.
Відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем не надано допустимих доказів того, що він зазнав впливу форс-мажорних обставин, якими він вказує карантин, впроваджений у зв'язку із пандемією короно вірусу Covid-19. Враховуючи, що карантин установлено з 12.03.2020, а лист (заява) б/н, якою позивач звернувся до відповідача з проханням надати «кредитні канікули» датовано 14.07.2020, тобто через 124 дні після запровадження карантину; при цьому зазначений лист (заява) б/н від 14.07.2020 не є повідомленням про форс-мажорні обставини у розумінні п. 17.1 Загальних умов договорів лізингу №№ 00016078 та 00016524, та зважаючи на лист відповідача від 17.07.2020 про неможливість відтермінування по сплаті платежів, відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Також зазначав, що з квітня 2020 року позивач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договорами лізингу №№ 00016078 та 00016524, а саме неодноразово порушував строки оплат, у зв'язку з чим відповідач направив на його адресу вимогу про сплату заборгованості, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договорів №№ 00016078 та 00016524 ,а також рахунки на оплату, які залишилися без виконання.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав.
Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04. 2005, заява № 38722/02).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 1 статі 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майно, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Приписами частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Розділом 17 додатку до договорів про фінансовий лізинг «Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу» визначено, якщо внаслідок форс-мажорних обставин будь-яка сторона не може виконувати або затримує виконання будь-яких своїх зобов'язань за цим контрактом та негайно інформує про це іншу сторону, зазначаючи обставини, що становлять форс-мажор, разом із тими доказами, які можливо надати, а також приблизний строк, протягом якого виконання своїх зобов'язань за цим Контрактом такою стороною буде унеможливлене або відстрочене. Сторона, яка зазнала впливу таких Форс-мажорних обставин, звільняється від відповідальності перед іншою стороною за невиконання або відстрочення виконання своїх зобов'язань за цим Контрактом. Сторона, що не зазнала впливу Форс-мажорних обставин, може припинити цей Контракт не раніше, ніж через 30 днів після надання іншій стороні відповідного повідомлення, проте таке повідомлення про припинення Контракту вважається недійсним, якщо сторона, що зазнала впливу форс-мажорних обставин, у повному обсязі поновлює виконання своїх зобов'язань до завершення вищезгаданого строку припинення шляхом надання повідомлення.
Для цілей цього пункту форс-мажорна обставина визначає будь-які непередбачувані на момент укладення цього контракту обставини, що знаходяться поза сферою контролю сторін, включаючи, без жодних обмежень вищезазначених загальних положень, страйки, заворушення, війни, пожежі, вибухи, повені, землетруси, а також інші природні стихійні лиха. Сторона, що зазнала дії форс-мажорної обставини зобов'язується надати іншій стороні підтвердження компетентного органу про факт настання та період дії відповідної форс-мажорної обставини (п. 17.2 додатку до договорів про фінансовий лізинг «Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу»).
Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що пандемія коронавірусної інфекції в Україні та введення в Україні постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 карантину та відповідних карантинних обмежень належить до обставин, які мають ознаки форс-мажору, що є підставою для зміни графіку платежів за договорами лізингу №00016078 від 26.04.2018 та №00016524 від 19.07.2018.
Згідно ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Однак позивачем не було надано документу, який би підтверджував наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), а саме документу (сертифікату) Торгово-промислової палати України (ТПП України).
Суд зазначає, що введення карантину не дає автоматичного права будь-якому суб'єкту підприємницької діяльності не виконувати свої договірні зобов'язання та не звільняє від відповідальності за таке невиконання перед контрагентами.
Кожен суб'єкт господарювання зобов'язаний окремо звертатися до ТПП України та доводити (обґрунтовувати) чи дійсно саме ця обставина (введення карантину) призвела до унеможливлення для заявника виконання конкретних договірних зобов'язань і чи не було інших (альтернативних) шляхів виконання зобов'язань.
При цьому, пункт 17.2 додатку до договорів про фінансовий лізинг «Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу» передбачає, що сторона, що зазнала дії форс-мажорної обставини зобов'язується надати іншій стороні підтвердження компетентного органу про факт настання та період дії відповідної форс-мажорної обставини.
Крім того, пункт 17.1 додатку до договорів про фінансовий лізинг «Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу» передбачає негайне інформування іншої сторони про неможливість виконання своїх зобов'язань через обставини, що становлять форс-мажор, проте позивач звернувся до відповідача лише 14.07.2020, тобто через 124 дні після запровадження карантину, без надання відповідних документів на підтвердження своїх доводів.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судовий збір покладається на позивача у зв'язку з відмовою у позові у повному обсязі (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі викладеного, керуючись ст. 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2020.
Суддя В.О.Демидов