13.11.2020 Справа №607/25039/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Грицай К.М.
за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,
учасників справи: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представників відповідачів Клима А.А., Стукало М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Державної казначейської служби України, Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 300 000,00 грн.
Позов мотивовано тим, що 21 січня 2019 року старшим оперуповноваженим сектору протидії корупції Управління захисту економіки в Тернопільській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України капітаном поліції Войнаровським Зіновієм Богдановичем та старшим оперуповноваженим в ОВС Управління захисту економіки в Тернопільській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України майором поліції Сасанчиним Володимиром Івановичем складено щодо ОСОБА_1 22 протоколи про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією. 01 березня 2019 року наказом начальника Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 № 186/8 «Про відсторонення ОСОБА_1 », відсторонено ОСОБА_1 , заступника начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, від виконання службових повноважень з першого робочого дня після листка непрацездатності до закінчення розгляду справи судом та наказано не проводити нарахування заробітної плати ОСОБА_1 , заступнику начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, на період відсторонення від службових повноважень до закінчення розгляду справи судом. Надалі, вказані протоколи були розглянуті у судовому порядку та провадження у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 були закриті на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Таким чином, відносно ОСОБА_1 було незаконно складено 22 протоколи про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією та останнього незаконно відсторонено від виконання службових повноважень.
Враховуючи вищенаведені обставини, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у дискредитації позивача, як державного службовця, оскільки вищевказані дії негативно вплинули на його ділову репутацію; поставило під сумнів його честь і гідність, як людини і як державного службовця; очорнило та принизило його серед близьких та знайомих; викликало недовіру та підірвало його авторитет, як в очах колег (підлеглих), так і в очах сусідів та знайомих; викликало нездоровий інтерес суспільства до його особи; вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки заробітна плата була для нього єдиним джерелом доходу; вимагало від нього зусиль та часу (сім місяців) для захисту порушених права та інтересів в судах першої та апеляційної інстанцій, тобто завдало ОСОБА_1 моральної шкоди. Крім того, складання протоколів про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, відсторонення від виконання службових повноважень, серйозно підірвало фізичний та психічний стан здоров'я позивача, завдало йому моральних страждань та душевних переживань, негативно вплинуло на його самопочуття та душевний спокій, він постійно перебував у стані розпачу, втратив спокійний сон, з'явилися дратівливість, хвилювання, неврівноваженість, у зв'язку з чим він змушений був вживати медичні препарати та лікуватись у медичних закладах. Також, вказані обставини, які набули резонансу та обговорювались всюди, привели батьків позивача у стан шоку, що завдало їм моральних та фізичних страждань, зокрема, в батька ОСОБА_1 стався гострий інфаркт, він переніс дві операції на серце та змушений проходити тривалу медичну реабілітацію. Враховуючи наведене просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 11 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 24 січня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 26 травня 2020 року залучено до участі у справі співвідповідача Національну поліцію України.
Ухвалою суду від 11 серпня 2020 року залучено до участі у справі співвідповідача Департамент захисту економіки Національної поліції України.
Представник відповідача Державної казначейської служби України 18 лютого 2020 року подав відзив на позовну заяву у якому просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю позовних вимог. Крім того, вказує на те, що адміністративні справи відносно ОСОБА_1 закрито та до нього ніяких заходів примусу із сторони держави не застосовувалось. Витрати на погашення штрафу позивач не поніс, оскільки, судове рішення про накладення на нього адміністративного стягнення не набрало законної сили. Психологічна експертиза, яка могла визначити обсяг негативних наслідків, їх характер, глибину переживань, які виникли після таких життєвих подій, а також інтенсивність та тривалість душевних страждань не проводилась, що як наслідок не дає змоги встановити факт завдання моральних збитків і встановити взаємозв'язок між подіями.
16 липня 2020 року від представника відповідача Національної поліції України надійшов відзив на позовну заяву у якому заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки він безпідставний, необґрунтований та заявлений до неналежного відповідача. До адміністративної відповідальності позивач не притягувався, а тому відсутні обставини застосування до останнього адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, або незаконного арешту. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами винних дій відповідачів для наявності підстав застосування ст. ст. 1176, 1167 ЦК України.
Крім того, згідно письмових пояснень від 11 листопада 2020 року, вказав, що враховуючи відсутність Договору на представництво позивача саме у справі № 607/25039/19, відсутність будь-якого обґрунтування суми гонорару, невідповідність реальним обставинам акту обсягу наданої правової допомоги та відсутність доказів сплати 10000,00 грн. позивачем, вважає вимоги про сплату позивачу витрат на правову допомогу такими, що не підлягають до задоволення.
Представником відповідача Департаменту захисту економіки Національної поліції України 20 жовтня 2020 року подано відзив на позовну заяву у якому заперечує щодо задоволення позову, вважає його безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності та до нього не були застосовані адміністративні стягнення, останній не поніс ніяких витрат, а тому у нього відсутнє право на відшкодування шкоди. Таким чином, позивачем не доведено наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, які наведені у позовній заяві.
Також, позивач вказав, що внаслідок його відсторонення від роботи йому не нараховувалась заробітна плата та його та його родину було позбавлено будь-якого доходу, що завдало йому моральних страждань та душевних переживань.
Представник відповідача Національної поліції України Стукало М.С. у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Також, пояснила, що не доведена вина відповідача у відстороненні позивача від роботи, крім того, заробітна плата за час відсторонення від роботи позивачу була виплачена.
Представник відповідача Державної казначейської служби України Клим А.А. у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача Департаменту захисту економіки Національної поліції України у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подавши суду заяву про розгляд справи за відсутності представника.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
21 січня 2019 року старшим оперуповноваженим сектору протидії корупції Управління захисту економіки в Тернопільській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України капітаном поліції Войнаровським Зіновієм Богдановичем та старшим оперуповноваженим в ОВС Управління захисту економіки в Тернопільській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України майором поліції Сасанчиним Володимиром Івановичем складені щодо ОСОБА_1 наступні протоколи про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією:
Протокол № 21 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_4 ;
Протокол № 22 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_4 ;
Протокол № 23 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_4 ;
Протокол № 24 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_4 ;
Протокол № 25 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_4 ;
Протокол № 26 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_4 ;
Протокол № 27 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_4 ;
Протокол № 28 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_4 ;
Протокол № 29 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_4 ;
Протокол № 30 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_4 ;
Протокол № 31 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_4 ;
Протокол № 32 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_4 ;
Протокол № 33 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_5 ;
Протокол № 34 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_5 ;
Протокол № 35 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_5 ;
Протокол № 36 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_5 ;
Протокол № 37 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_5 ;
Протокол № 38 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_5 ;
Протокол № 39 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_5 ;
Протокол № 40 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, складений ОСОБА_5 ;
Протокол № 41 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_5 ;
Протокол № 42 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП, складений ОСОБА_5
01 березня 2019 року наказом начальника Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Кольцова Е.С. № 186/8 «Про відсторонення ОСОБА_1 », відсторонено ОСОБА_1 , заступника начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, від виконання службових повноважень з першого робочого дня після листка непрацездатності до закінчення розгляду справи судом та наказано Управлінню фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області не проводити нарахування заробітної плати ОСОБА_1 , заступнику начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, на період відсторонення від службових повноважень до закінчення розгляду справи судом.
Згідно листка непрацездатності серії АВС № 923694, який виданий КНП «Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер», ОСОБА_1 перебував на денному стаціонарі з 07 лютого 2019 року до 15 лютого 2019 року.
Крім того, з 18 лютого 2019 року до 08 березня 2019 року ОСОБА_1 перебував на денному стаціонарі, що підтверджується листком непрацездатності серії АДР № 176387, який виданий КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2019 року у справі №3/607/737/2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн. та стягнуто в користь держави 384,20 грн. судового збору.
Провадження у справі стосовно ОСОБА_1 в частині вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, щодо не повідомлення ним при виконанні обов'язків начальника Тернопільського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області свого керівника про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час видачі ним подань за №№42796, 42799, 42793, 42796, 42794, 42795, 42798, 42792 від 19 жовтня 2018 року, а також за №45186 від 05 листопада 2018 року щодо виплат винагороди собі особисто, як заступнику начальника зазначеного відділу ДВС, за реалізацію виконавчих проваджень №55781189 в сумі 108,15 грн., №56053164 в сумі 214,16 грн, №56481736 в сумі 25,5 грн, № НОМЕР_1 в сумі 25,5 грн., № НОМЕР_2 в сумі 25,5 грн., № НОМЕР_3 в сумі 27,26 грн., №28312218 в сумі 133,97 грн., №44755598 в сумі 510,91 грн., №54130663 в сумі 25,50 грн., а також вчинення дій пов'язаних із їх видачею, закрито, з підстав, передбачених п.1 ст.247 КУпАП.
23 серпня 2019 року постановою Тернопільського апеляційного суду у справі №607/2225/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та 2 ст. 172-7 КУпАП скасовано; провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Судом встановлено, що з 06 травня 2019 року до 21 травня 2019 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності серії АВС № 923935, який виданий КНП «Тернопільським обласним клінічним шкірно-венерологічним диспансером».
З 03 травня 2019 року до 21 травня 2019 року ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні та з 28 травня 2019 року до 10 червня 2019 року ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку із гострим інфарктом міокарда, що підтверджується листком випискою і, який виданий КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня №2».
Наказом начальника Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Кольцова Е.С. № 1076/8 про скасування наказу від 01.03.2019 року № 186/8 «Про відсторонення ОСОБА_1 » від 11 вересня 2019 року, скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області № 186/8 від 01.03.2019 року «Про відсторонення ОСОБА_1 ».
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, тобто така шкода відшкодовується на загальних підставах, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173,1174 ЦК України).
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність»(2135-12), «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» (3341-12) та іншими актами законодавства.
Проте, підстав для застосування у даній справі положень статті 1 вищевказаного Закону судом не встановлено.
Також, статтею 2 цього Закону, передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п'ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначав, що працівниками Управління захисту економіки в Тернопільській області відповідача Департаменту захисту економіки Національної поліції України протиправно складено 22 протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1, ч. 2 ст. 172-6 КУпАП відносно нього, чим завдали йому суттєвих моральних страждань, що призвело до порушення його нормальних життєвих та професійних зв'язків; позивача незаконно відсторонено від виконання службових повноважень та на нього незаконно судом першої інстанції накладено штраф.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За загальним правилом, підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, позивачем не надано, а судом не здобуто доказів того, що дії працівників управління захисту економіки у Тернопільській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України по складенню протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності були незаконними, що могло б бути, передбаченою ст. 1174 ЦК України підставою для відшкодування йому, заподіяної такими діями, шкоди.
Крім того, суд встановив, що до позивача не було застосовано судом жодного, передбаченого КУпАП, адміністративного стягнення, тому твердження позивача про незаконне накладення на нього штрафу є безпідставним.
Складені працівниками управління захисту економіки у Тернопільській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України протоколи про адміністративне правопорушення не є актами, які встановлюють, змінюють чи скасовують норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов'язки для позивача.
Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником управління захисту економіки у Тернопільській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, та відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований.
Складення співробітниками управління захисту економіки у Тернопільській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, які не потягнули за собою притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки викладені в них факти не знайшли свого підтвердження, безпосередньо не свідчить про неправомірність дій співробітників управління захисту економіки у Тернопільській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України при їх складанні.
Суд встановив, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій співробітників управління захисту економіки у Тернопільській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом.
При цьому сам факт закриття справи про адміністративні правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права, який згідно вимог ст. 263 ЦПК України, повинні застосовувати суди, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.10.2020 року у справі № 312/262/18, провадження № 61-14401св19, який є останньою правовою позицією ВС у відповідних правовідносинах .
Також, суд відкидає як безпідставні доводи позивача щодо завдання йому моральної шкоди внаслідок незаконного відсторонення його від виконання службових обов'язків згідно наказу начальника Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Кольцова Е.С., оскільки позивач в судовому засіданні не встановлено незаконності такого наказу.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено незаконності рішень, дій чи бездіяльності працівників поліції, якими йому було заподіяно моральну шкоду, що є підставою для її відшкодування, отже відсутні правові підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. 16, 23, 1166, 1167, 1173-1176 Цивільного кодексу України, ст. 1, 2, 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року № 266/94-ВР, ст. 4-5, 10, 81, 89, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач - Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул.Бастіонна, 6, м. Київ, ЄДРПОУ 37567646.
Відповідач - Національна поліція України, місцезнаходження: вул. Ак.Богомольця, 10, м. Київ, ЄДРПОУ 40108578.
Відповідач - Департамент захисту економіки Національної поліції України, місцезнаходження: вул. Ак.Богомольця, 10, м. Київ, ЄДРПОУ 40111732.
Повне судове рішення складене 23 листопада 2020 року.
Головуючий суддяК. М. Грицай