Номер провадження 22-ц/821/1833/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/2763/19 Категорія: 310000000 Смоляр О. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
03 грудня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М., за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та повернення безпідставно набутого майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
У березні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом, в обґрунтування якого вказала, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі та 07.03.2017 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси шлюб між сторонами був розірваний. В жовтні 2017 року Соснівським районним судом м. Черкаси між сторонами затверджено мирову угоду, якою визнано спільно набутим майном подружжя: квартиру АДРЕСА_1 ; приватний будинок АДРЕСА_2 ; земельну ділянку з кадастровим номером 7124989200:02:004:0049 за адресою АДРЕСА_3 ; земельну ділянку з кадастровим номером 7124989200:02:004:0050 за адресою вул. Благовісіна (Енгельса до перейменування), с. Чорнявка Черкаського району Черкаської області; транспортний засіб «Daewoo Nubira» д.н.з. НОМЕР_1 та «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_2 .
Також судом визнано право власності на 7/20 частки квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , та право власності на 13/20 частки квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та сином сторін по справі ОСОБА_3 .
На даний час сторони не дійшли згоди з розподілу спільного майна, а тому позивач була змушена звернутись до суду з вказаним позовом за захистом своїх прав.
18.09.2019 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява, в мотивування якої вказав, що в період шлюбу із ОСОБА_2 були також придбані наступні автомобілі: «Daewoo Lanos», 1998 року випуску та «Daewoo Nubira», 1998 року випуску.
Вказує, що дані автомобілі є спільною сумісною власністю подружжя. Автомобіль «Daewoo Nubira» вже після розірвання шлюбу, 28.03.2018 року без його згоди був проданий відповідачем за зустрічним позовом, а тому він має право на грошову компенсацію від його ринкової вартості.
Вартість автомобіля «Daewoo Nubira» на час продажу становила 3800 доларів США, що становить в гривневому еквіваленті 94240 грн, тому має право на грошову компенсацію у розмірі 47120 грн.
Вартість автомобіля «Daewoo Lanos» на теперішній час дорівнює 3500 доларів США, що становить в гривневому еквіваленті 86800 грн, а тому він має право на компенсацію у розмірі 43400 грн.
Просив суд стягнути з позивача за первісним позовом грошову компенсацію за придбані під час шлюбу автомобілі марки «Daewoo Lanos» та «Daewoo Nubira» в сумі 90520 грн.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2020 року первісний позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_4 .
Визнано за ОСОБА_2 , 1/2 частку земельної ділянки площею 0,3372 га з кадастровим номером №7124989200:02:004:0048, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства розташованої у АДРЕСА_3 .
Визнано за ОСОБА_2 , 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2186 га з кадастровим номером №7124989200:02:004:0049, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства розташованої у АДРЕСА_3 .
Визнано за ОСОБА_2 , 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0532 га з кадастровим номером №7124989200:02:004:0050, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства розташованої у АДРЕСА_3 .
В задоволені решти вимог за первісним позовом та в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Судові витрати залишено за сторонами.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виходячи з презумпції спільності майна подружжя, позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частку житлового будинку та на Ѕ частку земельних ділянок, що розташовані в АДРЕСА_3 , є обґрунтованими.
Посилання сторони позивача за первісним позовом на те, що відповідач заволодів грошовими коштами в розмірі 82000 грн без достатньої правової підстави, що суперечить пункту 2 мирової угоди, укладеної між сторонами, суд першої інстанції відхилив, так як згідно розписки від 20.02.2018 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 15000 доларів США за продаж квартири за адресою АДРЕСА_5 . Дані кошти ОСОБА_2 віддала ОСОБА_1 добровільно.
Щодо компенсації вартості спільного майна подружжя,а саме Ѕ частки транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», то з наданої відповідачем за первісним позовом розписки, ОСОБА_2 дала свою згоду на продаж вищевказаного автомобіля та будь-яких матеріальних претензій відносно даного автомобіля до ОСОБА_1 не має, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відому у позові в цій частині.
В частині зустрічних позовних вимог, то суд дійшов висновку, що автомобіль марки «Daewoo Lanos», 1998 року випуску не було визнано спільно набути майном подружжя, згідно ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.10.2017 року та при цьому будь-яких доказів, що даний автомобіль був придбаний за час спільного проживання подружжя та є спільно набутим майном, суду не надано.
Тому суд першої інстанції не вбачав законних підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за вказаний автомобіль.
ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що автомобіль «Daewoo Nubira» перебував у власності відповідача за зустрічним позовом та був проданий останньою, а тому вказана позовна вимога також не підлягає до задоволення.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у зустрічних позовних вимогах, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом не дотримано норми матеріального права, просить змінити рішення суду, задовольнити його зустрічний позов частково, визнавши за сторонами у справі в рівних частках право власності на автомобіль «Daewoo Lanos», стягнути на його користь з ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 47120 грн за автомобіль «Daewoo Nubira» та понесені судові витрати на правничу допомогу.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що «Daewoo Lanos» є спільним майном подружжя, оскільки відповідно до витягу регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області від 27 серпня 2019 року за вих.№ 31/23/1-1690, даний автомобіль 07.10.2008 року був зареєстрований за ОСОБА_2 , тобто під час перебування сторін у шлюбі.
Щодо автомобіля «Daewoo Nubira», то відповідно до витягу регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області 27.08.2016 року даний автомобіль був зареєстрований за позивачем за первісним позовом, тобто придбаний під час перебування сторін у шлюбі, а проданий вже після розірвання шлюбу 28 березня 2018 року, а тому він має право на компенсації половини його вартості.
Звертає увагу, що судом не вирішено питання понесених ним судових витрат на адвоката.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що ціна зустрічного позову визначена за оголошеннями про продаж подібних автомобілів не є належним доказом ринкової вартості рухомого майна. Оголошення про продаж майна, не свідчить про продаж майна, а ціна в оголошенні не свідчить про його вартість. Позивач за зустрічним позовом не є спеціалістом у галузі товарної оцінки майна, судовим експертом товарознавцем, а самі по собі оголошення не є належним та допустимим доказом ринкової вартості транспортних засобів, відповідно не можуть стати основою для визначення ціни позову.
До зустрічної позовної заяви не додано жодного доказу про те, що вказані транспортні засоби сторонами придбавалися. Так, не надано жодного доказу, що вказані транспортні засоби були відчужені позивачем, що б могло б стати підставою для заявлення вимоги грошової компенсації. Витяг із державного реєстру МВС України про зареєстровані транспортні засоби за відповідачем не містить дати набуття права власності, не містить дати припинення права власності, більше того не зазначено інформації про номер шасі та державні номерні знаки, щоб можна було б ідентифікувати транспортний засіб.
Судова колегія, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Отже, перегляду в апеляційному порядку підлягає рішення суду першої інстанції лише в частині зустрічних позовних вимог.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі та рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.03.2017 року шлюб, зареєстрований сторонами 09.08.1997 року було розірвано.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.10.2017 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якою визнано спільно набутим майном подружжя:
- квартиру
АДРЕСА_6 , загальною площею 49,7 кв.м.;
- земельні ділянки з кадастровим номером 7124989200:02:004:0049, площею 2186 кв.м. та 7127989200:02:004:0050, площею 532 кв.м. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_3 ;
- транспортні засоби «Daewoo Nubira» д.н.з. НОМЕР_1 та «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_2 .
За ОСОБА_1 визнано право власності на 7/20 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 81,2 кв.м., за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 13/20 частки квартири.
19.02.2018 року ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_4 прийняв у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 . Вказана квартира продана за 880 054,00 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 19.02.2018 року.
Згідно розписки від 20.02.2018 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 15 000 доларів США від продажу вищевказаної квартири.
29.04.2017 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_5 автомобіль марки «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу №7141/2017/438388 від 29.04.2017 року.
Розпискою від 10.02.2018 року ОСОБА_2 дала свою згоду на продаж автомобіля марки «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_2 , матеріальних претензій стосовно даного автомобіля до ОСОБА_1 не має.
Судом також встановлено та не заперечується сторонами по справі, що в спільній сумісній власності подружжя перебуває земельна ділянка, площею 0,3372 га з кадастровим номером 7124989200:02:004:0048 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Вказана земельна ділянка була придбана за час спільного проживання подружжя в шлюбі, що не заперечується сторонами по справі.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою ОСОБА_1 оскаржив рішення суду в частині відмови суду у його позові, тому просив визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль «Daewoo Lanos» та стягнути грошову компенсацію за автомобіль «Daewoo Nubira», який був відчужений ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 60 CK України, майно, набуте, подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Згідно з положеннями статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України).
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
За системним тлумаченням частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов'язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - Постанова), спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Постановою роз'яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.
Якщо під час вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів за Вих. № 31/23/1-1690 від 27 серпня 2019 року за ОСОБА_2 27.08.2016 року був зареєстрований автомобіль «Daewoo Nubira», седан-В, 1998 року випуску, об'ємом двигуна 1600 см. куб., 28.03.2018 року даний автомобіль перереєстровано.
Даних про те, на підставі якого договору було відчужено автомобіль та кому, дана довідка не містить.
Відповідач за первісним позовом не надав суду доказів того, за яким договором було відчужено автомобіль, і якщо відчужено за оплатним договором, то за якою ціною автомобіль було реалізовано. Крім того, не надано до суду і висновку автотоварознавчої експертизи із визначенням ринкової ціни автомобіля.
Жодних клопотань сторони позивача за зустрічним позовом про витребування із Регіонального сервісного центру МВС у Черкаській області інформації про відчуження даного автомобіля не заявлено.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що оголошення про продаж подібних автомобілів не є належним доказом ринкової вартості автомобіля.
Отже, вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації Ѕ вартості автомобіля «Daewoo Nubira» задоволенню не підлягають у зв'язку із недоведеністю зазначених позовних вимог.
Щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя автомобіля «Daewoo Lanos», 1998 року випуску, який зареєстрований за ОСОБА_2 07.10.2008 року, то колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 175 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.
У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частини третя статті 206 ЦПК України, у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення).
Як було зазначено вище пунктом 1 ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.10.2017 року, якою затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнано спільно набутим майном подружжя, зокрема транспортні засоби «Daewoo Nubira» д.н.з. НОМЕР_1 та «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_2 .
Пунктом 3 даної ухвали суду визначено, що усе інше майно подружжя передбачене, пунктом 1 цієї угоди, окрім розподілено у пункті 2 цієї угоди, сторонами буде розподілено за домовленістю між ними. А у разі відсутності спільної домовленості між сторонами, щодо поділу цього майна, спір буде вирішено в судовому порядку у іншому провадження.
Пунктом 4 ухвали суду сторони стверджують, що усе інше, майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, яке не зазначено в цій мировій угоді поділено між ними в добровільному порядку, вони не мають і не матимуть в майбутньому будь-яких претензій одна до одної з приводу права власності на нього.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя закрито.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й колегія суддів, правильно виходив із того, що оскільки укладаючи мирову угоду у справі про поділ майна подружжя, у пункті 4 сторони дійшли добровільної згоди про способи і порядок поділу майна без будь-яких додаткових умов, і тим самим погодились, що кожен з них буде в подальшому самостійно виконувати взяті на себе зобов'язання.
У даній ухвалі міститься інформація про автомобіль «Daewoo Nubira» та «Chevrolet Lacetti», натомість відомостей про наявність у спільній сумісній власності подружжя автомобіля «Daewoo Lanos», 1998 року випуску у даній ухвалі не міститься.
Доказів про те, що даний автомобіль придбаний подружжям за спільні кошти, а тому є їх спільною сумісною власністю, до суду не надано.
Крім того, слід окремо звернути увагу, що ОСОБА_1 частково змінив позовні вимоги, оскільки звертаючись до суду із позовом просив суд визнати право власності за ОСОБА_2 на автомобіль «Daewoo Lanos» та стягнути грошову компенсацію половини його вартості, водночас в апеляційній скарзі просить даний автомобіль визнати спільною сумісною власністю подружжя.
Щодо вимог ОСОБА_1 в частині стягнення судових витрат понесених ним на правничу допомогу, то вони також задоволенню не підлягають у зв'язку з відмовою у задоволенні його позовних вимог, що передбачено пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України.
Таким чином, викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права судом першої інстанції застосовано правильно.
Відповідно до 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 грудня 2020 року.
Судді: