вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.11.2020м. ДніпроСправа № 904/4611/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Савенко О.О.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ", м.Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м.Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості в розмірі 103248,69 грн.
Представники:
від позивача: Романенко П.В.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" про стягнення заборгованості в розмірі 103248,69 грн., з яких: 98442,24 грн. - основний борг, 879,852 грн. - 3% річних, 3926,93 грн. - пеня, а також суми сплаченого судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 5767-ПУ-УМТС-Т від 18.01.2018 р. та специфікації від 25.02.2020 р. в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою господарського суду від 27.08.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 21.09.2020р.
У судове засідання від 21.09.2020р. прибув представник позивача, підримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином( арк. справи 45 т.1). Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника позивача, враховуючи першу неявку у судове засідання відповідача, господарський суд дійшов висновку про доцільність відкладення підготовчого засідання на іншу дату.
02.10.2020р. надійшов відзив на позовну заяву від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ". В поданому відзиві відповідач зазначає, що пунктом 5.4 Договору № 5767-ПУ-УМТС-Т від 18.01.2018р. сторони передбачили, що розрахунки за отриману продукцію здійснюються на підставі отриманого Покупцем рахунку та при умові надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, але позивач до позовної заяви не залучає доказів виконання ним умов, встановлених п.5.4. Договору в частині одержання Відповідачем рахунків та належного оформлення позивачем податкової накладної. В зв'язку з чим, відповідач вважає, що ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» не порушило свого зобов'язання по оплаті за продукцію, звернення ТОВ «ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ» до господарського суду про примусове стягнення заборгованості є передчасним.
21.10.20р. до суду від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення №1744920 від 30.09.2020 р. на суму 98442,24 грн..
22.10.2020р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ" надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначає, що умови Договору та положення закону не пов'язують виникнення обов'язку оплати продукції та початок перебігу строку оплати із наданням рахунка та податкової накладної. Позивач вказує на те, що ним до позовної заяви була додана засвідчена копія рахунка-фактури № ТОВ-000190 від 27.02.2020 на оплату товару, а також була додана засвідчена копія видаткової накладної № ТОВ-000215 від 27.02.2020 на поставку товару, в якій зазначена підстава замовлення - рахунок - фактура № ТОВ-000190 від 27.02.2020. Видаткова накладна підписана представником покупця (Відповідача), тобто останній підтвердив її відповідність, отже був ознайомлений з рахунком-фактурою № ТОВ-000190 від 27.02.2020 р., підписання покупцем видаткової накладної, в якій є посилання на рахунок, як доказ отримання рахунка покупцем неодноразово визнавалося вищими судовими інстанціями в Україні. Крім того, до позовної заяви була додана засвідчена копія товарно-транспортної накладної № 000215 від 27.02.2020, підписаної покупцем (Відповідачем) з відбитком складського штампу. В цій товарно-транспортній накладні зазначені «супровідні документи на вантаж», серед яких - рахунок-фактура № ТОВ-000190 від 27.02.2020 р.. Позивач також зазначає, що представник Відповідача підписав товарно-транспорту накладну та видаткову накладну на поставку продукції. В обох цих документах вказаний рахунок як товаросупровідний документ. Накладні підписані представником Відповідача без жодних зауважень, на них немає відміток або застережень про відсутність якихось товаросупровідних документів. Отже товар був переданий у відповідності до Договору - тобто разом із товаросупровідними документами. Також позивачем долучено до відповіді на відзив копію податкової накладної та зазначено, що згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця. Отже, позивач вважає, що встановлений законом доказ порушення продавцем обов'язку скласти і надати податкову накладну - це відповідна скарга, подана покупцем до органів ДПС, але відповідач не повідомляв про подання такої скарги, до відзиву не додано доказів подання скарги. Позивач зазначає, що відповідно до п.4.3 Договору поставки ненадання податкової накладної наділяє покупця правом: - вимагати відшкодування суми неотриманого податкового кредиту; - затримати оплату продукції на суму ПДВ за видатковою накладною. Причому згідно з абзацом 7 п.4.3 Договору про застосування оперативно-господарської санкції у вигляді зупинення оплати товару покупець зобов'язаний повідомити постачальника не пізніше 10 днів до дати настання строку оплати. Як зазначає позивач відповідач не надав доказів того, що він застосував оперативно-господарську санкцію, в т.ч. не надав доказів повідомлення ним про це позивача у вказаний строк. Отже оперативно-господарська санкція не була застосована, оплата товару на суму ПДВ не була Відповідачем затримана, відтак перебіг строку оплати не зупинився.
В судововому засіданні від 22.10.2020р. були присутні представник позивача, представник відповідача не з'явився.
Ухвалою суду від 22.10.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.11.2020 о 14:30год..
В призначене на 17.11.2020 р. судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
При цьому суд зазначає, що учасники судового провадження, мають в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що наголошував Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України".
Окрім цього, згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень.Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Таким чином суд зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись із прийнятими по даній справі судовими рішеннями на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
У судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд,
18.01.2018 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки № 5767-ПУ-УМТС-Т та специфікації від 25.02.2020 р.
Предметом укладеного договору, згідно п.1.1 є зобов'язання Постачальника (позивача) в порядку та на умовах передбачених Договором поставити та передати у власність Покупця (відповідача) продукцію та /або обладнання виробничо-технічного призначення (Продукції) в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в даному Договорі та Специфікаціях, які є невід'ємними частинами до даного Договору.
25.02.2020 р. між Сторонами Договору складено специфікацію до Договору поставки № 5767-ПУ-УМТС-Т від 18.01.2018 р. (а.с.31).
27.02.2020 р. ТОВ «Дніпроавтозапчастини» поставило, а ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» прийняло за видатковою накладною № ТОВ-000215 від 27.02.2020 (рахунок-фактура № ТОВ-000190 від 27.02.2020, наряд на отримання ТМЦ № 029 від 26.02.2020) продукцію на суму 98 442,24 грн. з ПДВ (а.с.32-36).
Відповідно до п.5.4 Договору розрахунки за поставлену Постачальником продукцію за цим договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку та при умові надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної ,а також документів, передбачених розділом 4 даного Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.
Позивач зазначає, що станом на момент звернення до суду з цим позовом відповідач свої грошові зобов'язання за договором поставки щодо оплати заборгованість перед позивачем по сплаті вартості поставленої продукції в сумі 98442,24 грн. не виконав, у зв'язку із чим і виник спір.
Суд, розглянувши заявлені вимоги, зазначає наступне.
Згідно ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплати за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший термін оплати товару.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вже було зазначено згідно з п.5.4 Договору розрахунки за поставлену Постачальником продукцію за цим договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку та при умові надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного Договору.
Як встановлено матеріалами справи, 27.02.2020 р. позивачем складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну зі зобов'язанням з податку на додану вартість за операцією з поставки продукції відповідачу.
Таким чином, строк виконання зобов'язання оплати за поставлену продукцію, є таким, що настав 04.05.2020 р.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем, після відкриття провадження в даній справі, здійснено повну оплату суми основного боргу на загальну суму 98442,24 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1744920 від 30.09.2020 р. на суму 98442,24 грн. та визнається також позивачем, про що зазначено його представником у судовому засіданні.
Згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку про необхідність закриття провадження в частині стягнення основного боргу на суму 98442,24 грн.. із-за відсутності предмету спору.
Позивач у поданій позовній заяві також просив стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 3926,93 грн. за період з 05.05.2020 р. по 21.08.2020 р..
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п.6.7 Договору в разі несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості несвоєчасно оплаченої продукції.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення пені за допомогою системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок пені виконаний позивачем арифметично вірно, у зв'язку із чим, позовна вимога про стягнення пені в розмірі 3926,93 грн. за період з 05.05.2020 р. по 21.08.2020 р. підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 879,52 грн. 3% річних за період з 05.05.2020 р. по 21.08.2020 р..
Згідно з положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд, перерахувавши згідно системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних наданий позивачем, встановив, що він є обґрунтованим, а отже стягненню з відповідача підлягає 3% річних за період з 05.05.2020 р. по 21.08.2020 р.з 09.01.2020 р. по 13.04.2020 р. в розмірі 879,52 грн..
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції'з вернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з'ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2102 грн. судового збору.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6800 грн., суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат є:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 вказаної вище статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вже зазначено вище, згідно п.1 ч.2 ст.126 ГПК України розподілу судових витрат підлягає розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо.
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Романенко Петром Валерійовичем укладено договір про надання послуг правової допомоги №132 від 19.08.2020 р..
Предметом укладеного договору, згідно з п.1.1. договору є надання послуг професійної правової (правничої) допомоги у справі про стягнення з ПрАТ «ДТ1 Павлоградвугілля» (код ЄДРПОУ 00178353) заборгованості по Договору поставки № 5767-П УМТС-Т від 18.01.2018р., правовий аналіз документів, надання усних та письмових консультацій; складання позовної заяви, інших процесуальних документів позивача, представництво Замовника у господарських судах по зазначеній справі без виїзду за межі міста Дніпра.
Розділом 3.1. Договору визначено, що вартість правової допомоги за цим Договором становить:
3.1.1. правовий аналіз документів, складання позовної заяви, надання консультацій з підготовки та оформлення пакету документів, що разом з позовною заявою подається до суду - 4000,00 грн.;
3.1.2. представництво Замовника у судових засіданнях господарського суду, без виїзду за межі міста Дніпра - 800,00 грн. за участь в одному судовому засіданні;
3.1.3. складання процесуальних документів по справі - 800,00 грн. за 1 годину роботи Виконавця.
21.08.2020 р. між позивачем та ФОП Романенко П.В. складено Акт здавання - приймання послуг, згідно з яким позивач прийняв надані послуги з надання правової (правничої допомоги) на суму 4000 грн..
12.10.2020 р. між позивачем та ФОП Романенко П.В. складено Акт здавання - приймання послуг, згідно з яким позивач прийняв надані послуги з надання правової (правничої допомоги) на суму 800 грн..
30.10.2020 р. між позивачем та ФОП Романенко П.В. складено Акт здавання - приймання послуг, згідно з яким позивач прийняв надані послуги з надання правової (правничої допомоги) на суму 2000 грн..
Згідно з наявними в матеріалах справи доказами, послуги з надання правової (правничої допомоги) надавались адвокатом Романенко П.В., який має свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №1652 видане 20.11.2006 р.(а.с.42).
Позивач, платіжними дорученнями №10717 від 20.08.2020 р. на суму 4000 грн., №11041 від 19.10.2020 р. на суму 800 грн., №11194 від 06.11.2020 р. на суму 2000 грн. оплатив надані адвокатом послуги.
Судом здійснено детальний та ретельний аналіз наданих адвокатом послуг, що наведений у акті приймання-передачі наданих послуг, та встановлено, що обсяг наданих послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вартість послуг є адекватною, доказів на їх завищення суду не надано.
В той же час, слід зауважити, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 вказаного Кодексу), тобто, коли у сторони виникло зобов'язання за умовами договору з оплати адвокатських послуг. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Враховуючи, що у даній справі відповідачем не доведено неспівмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу, суд, в силу приписів ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6800 грн., яка заявлена до стягнення позивачем.
Керуючись статями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Закрити провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 98442,24 грн. за відсутності предмета спору.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (код ЄДРПОУ 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ" (код ЄДРПОУ 36641388) 3% річних в розмірі 879,52 грн., пеню в розмірі 3926,93 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6800 грн., а також судовий збір в сумі 2102 грн..
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.11.2020
Суддя С.П. Панна