вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.11.2020м. ДніпроСправа № 904/1873/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Савенко О.О.
за позовом Заступника прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області (м. Нікополь, Дніпропетровська область) в інтересах держави в особі Державної служби з безпеки на транспорті (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" (с. Виводове, Томаківський район, Дніпропетровська область)
про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі 13262,82 грн.
Представники:
від позивача: Зайкова Л.М.
від відповідача: не з'явився
Заступник прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної служби з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" про стягнення платиза за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 13262,82 грн. та суми сплаченого судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевірки транспортного засобу відповідача виявлено перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових обмежень, а саме: при нормативно допустимій масі 40 тонн, фактична маса склала 54,96 тонн. За результатами перевірки посадовими особами Управління 10.07.2018р. складено акт № 089160 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт № 0013733 від 10.07.2018р. про перевищення транспортним засобом відповідача нормативних вагових параметрів та довідку № 0010733 від 10.07.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю. На підставі вказаних документів управлінням Укртрансбезпеки в Запорізькій області, 10.07.2018 здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який становить 430,65 євро.
Ухвалою суду від 24.05.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання по суті на 11.06.2019р.
10.06.2019 від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з тим, що прокурор є неналежним позивачем.
Ухвалою суду від 11.06.2019р. розгляд судового засідання відкладено до 20.06.2019р.
20.06.2019 від представника Відповідач надійшла заява про перехід до розгляду в порядку загального позовного провадження.
20.06.2019 від відповідача надійшов відзив, у якому він проти позову заперечує, посилаючись на невідповідність фактичного місця проведення контрольного заходу місцю визначеному в направленні на рейдову перевірку № 003209, а також те, що контрольний захід було проведено поза межами, визначеного в направленні строку. Крім того, ваги, які використовувались для зважування не могли використовуватися при здійсненні контрольного заходу, оскільки уповноважені особи Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області не мали відповідних сертифікатів та свідоцтва на ту вимірювальну техніку, якою фактично здійснювався контрольний захід.
Ухвалою суду від 20.06.2019р. розгляд судового засідання відкладено до 11.07.2019 р.
25.06.2019 від Позивача надійшла відповідь на відзив вказані доводи є безпідставними, надуманими та направленими лише на ухилення Відповідача від сплати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, виходячи із наступного. Відповідно до п. 12 «Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті» затвердженого постановою КМУ №1567 від 08.11.2006 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. У матеріалах справи наявний щотижневий графік проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області № 18522/25/18-18 від 05.07.2018 у період з 09.07.2018 по 15.07.2018, який затверджений начальником Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, а також графік щоденної роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю у Запорізькій області на липень місяць 2018 року. Відповідно у направлені на рейдову перевірку №003209 від 09.07.2018 чітко вказано, що перевірки здійснюється: «на підставі графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області № 18522/25/18-18 від 05.07.2018». Щодо доводів Відповідача про наявність виправлення, дати проведення контрольного заходу зазначаю, що у направлені на рейдову перевірку дійсно міститься вказане виправлення, водночас міститься також і відмітка «виправленому вірити», що засвідчено підписом відповідної посадової особи та печаткою, але у вказаному направлені на рейдову перевірку №003209 від 09.07.2018 в лівому верхньому кутку надрукована дата « 09.07.2018 року», що свідчить про технічну помилку, про що зазначено у кінці вказаного направлення. Не можна погодитись і з доводами Відповідача про те, що на вимогу водія, який здійснював управління транспортним засобом не було пред'явлено свідоцтво про повірку ваг, оскільки в акті 0013733 від 10.07.2018 зазначено, що водій з актом ознайомлений від підпису та пояснень відмовився. Відповідно до вказаної форми, у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не повинна зазначатись вимірювальна техніка, якою здійснювався контрольний захід. Крім того, доказами того, що саме вказаною технікою здійснювався контрольний захід свідчить відповідність номеру вимірювального приладу (ваги ЕSІТ АS №09-224)) у чеку зважування № 14318 від 10.07.2018, свідоцтву про державну метрологічну атестацію №34-1191 від 08.09.2009, свідоцтву про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та Сертифікату перевірки типу виданого 27.11.2017 року. Щодо доводів Відповідача про відсутність методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, повідомляю наступне. Дійсно на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю. Але оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, органом Укртрансбезпеки правомірно складено спірний розрахунок плати за проїзд. Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п.19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою. Вказані правові висновки викладені зокрема у постановах Верховного суду у справах № 804/5296/17 від 21.09.2018, №820/1420/17 від 02.08.2018 року. Щодо не обмеження руху автомобіля згідно ст. 265-2 КУпАП, зазначення 475 км. а/д Н-08, замість 474 км. а/д Н-08, повідомляю, що процедурні порушення з боку співробітників Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, в тому числі щодо відсутності факту подальшого зупинення транспортного засобу з метою внесення плати за проїзд або часткового розвантаження автомобіля та внесення плати за фактично пройдену частину маршруту, не є підставою звільнення Відповідача від відповідальності за порушення кількох нормативів вагових параметрів під час руху великовагового транспортного засобу, що належить останньому. Вказаний правовий висновок викладений зокрема у рішенні Верховного суду у справі № 804/5296/17 від 21.09.2018 року.
27.06.2019 від Відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.
Ухвалою суду від 11.07.2019, судом вирішено розглядати справу № 904/1873/19 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче провадження на 20.08.2019.
Ухвалою суду від 01.07.2019 задоволено клопотання Відповідача про проведення судового засідання в режимі відео конференції.
10.07.2019 від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копії постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 по справі № 808/3630/17; копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2019 по справі № 904/5874/18; копії постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 по справі № 925/6/19; копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 по справі №912/2385/18.
Ухвалою суду від 20.08.2019 відкладено підготовче засідання на 29.08.2019.
28.08.2019 від прокурора надійшли пояснення, в яких він надав пояснення стосовно представництва прокурором інтересів державі в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.
28.08.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив у яких він вказав, що направлення на рейдову перевірку №003209 складено з порушенням вимог діючих нормативно - правових актів, тому є незаконним. Проведений габаритно-ваговий контроль здійснено в іншому місці ніж зазначено в направлені (передбачене графіком місце дислокації - 474 км а/д Н-08, фактичне місце проведення І перевірки - 475 км а/д Н-08), після виявлення факту перевищення вагового нормативного параметра автомобіля ТОВ "СЛАВУТИЧ" подальший рух автомобіля не був обмежений згідно зі ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в порушення п. 4 п. 4 Порядку № 1007/1207 посадовими особами Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю не було видано водію довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Зазначає також, що відсутня методика якою визначається процес зважування вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу. Отже, на думку відповідача, дії уповноважених осіб Укртрансбезпеки є свавільними, протиправними та незаконними, що свідчить про незаконність прийнятих на підставі такого заходу актів та дає підстави відмови у задоволенні позовних вимог. Окрім вказаного відповідач стверджує, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття позовної заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне , виконання службових обов'язків тощо). Одночасно відповідач вважає необхідним зазначити, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах.
29.08.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 10.09.2019.
10.09.2019 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копію постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.08.2018 по справі № 802/1873/17-а.
Ухвалою суду від 10.09.2019 зупинено провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 587/430/16-ц питання щодо неоднакового застосування ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».
25.09.2019 від прокурора надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №904/1873/19.
Ухвалою суду від 18.10.2019 поновлено провадження у справі , призначено до розгляду на 07.11.2019.
Ухвалою суду від 07.11.2019 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 28.11.2019.
Ухвалою господарського суду від 28.11.2019 провадження по справі №904/1873/19 було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 912/2385/18 питання щодо неоднакового застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Ухвалою господарського суду від 23.07.2020 провадження по справі поновлено, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.09.2020.
У судове засідання від 17.09.2020 з'явився прокурор. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце проведення судового засідання по справі повідомлений належним чингом ( арк. справи 112 том 2). Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення прокурора, господарський суд дійшов висновку про доцільність відкладення розгляду справи по суті на іншу дату в межах розумних строків.
Ухвалою господарського суду від 17.09.2020 відкладено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.10.2020 о 12:30 год.
12.10.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВУТИЧ" надійшло клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 19.10.2020 в задоволенні клопотання ТОВ "Славутич" про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
19.10.2020 від Дніпропетровської обласної прокуратури надішли пояснення.
У судове засідання 19.10.2020 з'явився представник позивача, прокурор Зайкова Л.М. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце проведення судового засідання по справі повідомлений належним чином (арк. справи 112 том 2). Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення прокурора, господарський суд дійшов висновку про доцільність відладення розгляду справи по суті на іншу дату в межах розумних строків.
Ухвалою від 19.10.2020 відкладено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.11.2020 о 14:00 год.
19.11.2020 від відповідача надійшло клопотання в якому він просить призначене на 19.11.2020 судове засідання проводити без його участі, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
В призначене на 19.11.2020 судове засідання з'явився прокурор, представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до судового засіданні подав клопотання про проведення судового засідання без його участі.
У судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд-
10.07.2018 при проведенні рейдової перевірки на 475 кілометрі автомобільної дороги Н-08 державними інспекторами Управління було проведено зважування автомобіля (тягача) марки КРАЗ модель 6511 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортних засобів належить на праві власності ТОВ «Славутич».
Відповідно до товарно-транспортної накладної № ИА0710-01 від 10.07.2018 автомобільним перевізником визначено ТОВ «Славутич». Згідно з ТТН та посвідченням водія, зазначеним транспортним засобом керував ОСОБА_1 ..
Під час перевірки транспортного засобу виявлено перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових обмежень, а саме: при нормативно допустимій масі 40 тонн, фактична маса склала 54,96 тонн. Вказане підтверджується чеком (довідка про зважування) про зважування транспортного засобу № 14318 від 10.07.2018.
За результатами перевірки посадовими особами Управління 10.07.2018 складено акт № 089160 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт № 0013733 від 10.07.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку № 0010733 від 10.07.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
На підставі вказаних документів управлінням Укртрансбезпеки в Запорізькій області 10.07.2018 здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до якого:
- пройдена відстань - 145 км., навантаження на строєну вісь 21,14 т, та 5,14 т, плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, склала 430,65 євро.
Станом на 10.07.2018 за офіційним курсом гривні до євро, встановленого Національним банком України, плата становила 13 262,82 грн.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № І306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів -.25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні -24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
За приписами п. 30 Порядку 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється, за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:
П=(Рзм + Рнв +Рг) х В х К, де:
П - розмір плати за проїзд;
Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду;
Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду;
Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду;
В - відстань перевезення, кілометрів;
К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру до 10% - К=2, від 10% до 40 % - К=3, більш ніж 40% - К=5 ).
У зв'язку з тим, що перевищення параметру від нормативу становить 14,96 тонн тобто 37,4 % то коефіцієнт збільшення плати за проїзд становить К 3 (від 10% до 40%).
Отже, згідно з вказаною формою плата за проїзд має становити 0,99x145x3 = 430,65.
Відповідно до товарно-транспортної накладної № ИА0710-01 від 10.07.2018 пунктом навантаження є Дніпропетровська область, смт. Партизанське, вул. Заводська, 16, пунктом розвантаження є Дніпропетровська область, с. Долинське, Томаківський район, тобто 145 кілометрів.
Таким чином, управлінням Укртрансбезпеки в Запорізькій області при здійсненні розрахунку відстані взято до уваги відомості товарно-транспортної накладної № ИА0710-01 від 10.07.2018 та розраховано плату за проїзд за всю відстань маршруту, у тому числі, які перевізник ТОВ «Славутич» мало намір проїхати.
З метою усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт управлінням Укртрансбезпеки в Запорізькій області направлено ТОВ «Славутич» лист № 3806/25-18 від 27.07.2018 (а.с.18) про необхідність сплати плати за проїзд в сумі 430,65 Євро. Зазначеним листом перевізника ТОВ «Славутич» також повідомлено про необхідність сплати протягом 30 календарних днів коштів за проїзд великоваговим транспортним засобом з перевищенням нормативних параметрів без відповідного дозволу, про що повідомити Управління Укртрансбезпеки в Запорізькій області, який отримано ТОВ «Славутич» 06.08.2018.
Відповідач на вказаний лист відповіді не надав, заборгованість не погасив.
Як встановлено матеріалами справи, Управління Укртрансбезпеки в Запорізькій області листом №4947/25-18 від 13.09.2018 р. звернулось до Прокуратури Дніпропетровської області з проханням розглянути можливість щодо представництва інтересів держави, в особі Укртрансбезпеки в суді з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з ТОВ "СЛАВУТИЧ" у сумі - 430, 65 євро.
В зазначеному листі Управління Укртрансбезпеки в Запорізькій області посилається на те, що ані Конституцією України, ані законами України Укртрансбезпеку не наділено правом звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів. Також у якості обґрунтування підстав звернення до прокуратури зазначає, що діяльність Укртрансбезпеки фінансується за рахунок Державного бюджету України, коштів, виділених для сплати судового збору за подання відповідних позовних заяв, станом на теперішній час не вистачає.
Відповідач, протягом здійснення розгляду даної справи наполягав на тому, що прокурор у даній справі є неналежним позивачем. Суд, з'ясувавши підстави для звернення прокурора до суду із даним позовом, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ст. 24 Закону № 1697-VII право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
За частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, зЛясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх субЛєктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-УП дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ТОВ «Славутич" про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри, яких перевищують нормативні у сумі 13 262,82 грн. наголошував, що у даному випадку має місце нездійснення уповноваженим органом (позивачем) заходів щодо стягнення вказаних коштів в судовому порядку. Незвернення уповноваженого органу до суду з позовною заявою, оформленою відповідно до вимог чинного законодавства, у визначений законом строк з моменту встановлення обставини, що є підставою для такого звернення, унеможливлює у подальшому вжиття цивільно-правових заходів для відновлення порушених інтересів держави у спірних правовідносинах та стягнення до бюджету матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Пунктом 6 ч. З ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти, отримані до вказаного фонду Державного бюджету України спрямовуються відповідно на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування.
Несплата коштів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування, метою якої є забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг.
Ураховуючи, що вказані інтереси залишилися не захищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, а відповідна заява прокурора є єдиним ефективним засобом захисту цих інтересів, оскільки лише прокуратура є тим суб'єктом, що має процесуальну можливість звернутися до господарського суду Дніпропетровської області з позовом у спірних правовідносинах.
Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області будучи достеменно обізнаними про наявність порушень інтересів держави, маючи відповідні повноваження, визначені підпунктами 2, 15, 27 пункту 5 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, протягом тривалого часу не вжила належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача розрахованої шкоди, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Також, в матеріалах справи наявні листи місцевої прокуратури № 99-5601 вих 18 від 11.12.2018 (а.с.31), № 107-1368 вих19 від 18.03.2018(а.с. ЗЗ) на адресу Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, а також до Державної служби України з безпеки на транспорті №107-1909 вих-19 від 15.04.2019 щодо вжитих заходів цивільно-правового характеру з метою захисту державних інтересів.
Разом з цим, з листів Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області № 6907/26-18 від 26.12.2018 (а.с.32) та № 25/27/23-19 від 02.04.2019 Державної служби України з безпеки на транспорті №2735/05/15-19 від 22.04.2019 (а.с.36-37) вбачається, що уповноважений орган будучи обізнаними про наявність порушень інтересів держави, належні та ефективні заходи цивільно-правового характеру не вжив.
Відповідно до листа Державної служби України з безпеки на транспорті №2735/05/15-19 від 22.04.2019 Укртрансбезпеку, на їх думку, не наділено правом звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.
Також, до пред'явлення позову, Нікопольською місцевою прокуратурою листом від 25.04.2019 за № 107-2038вих-19 (а.с.38) повідомлено Державну службу України з безпеки на транспорті про встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у спірних правовідносинах.
Отже, саме неподання Укртрансбезпекою позову до суду свідчить про неналежне здійснення вказаним органом своїх повноважень.
Аналогічної правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду під час розгляду 15.10.2019 справи №903/129/18. Зокрема, у постанові зазначено, що незалежно від причин неспроможності самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення сільською радою до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Таким чином, господарський суд доходить висновку, що участь прокурора у даній справі є виправданою, не порушує справедливого балансу та є необхідною для захисту інтересів держави.
Розглянувши заявлені позовні вимоги, суд зазначає наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон № 2344-ІV, відповідно до частини 12 статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частиною 2 статті 29 Закону № 3353-ХІІ передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.
Відповідно до пункту 31.1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь « 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі -18 т, строєні -24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Окрім цього, пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, перевищення осьового навантаження автомобіля відповідача склало 14,96т тобто 37,4%, відтак позивачем правомірно застосовано трьохкратний розмір плати за проїзд.
Відповідно до п.п. 15, 27 Положення здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю здійснює Укртрансбезпека, відповідно до покладених на неї завдань.
Відповідно до п. 12 «Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті» затвердженого постановою КМУ №1567 від 08.11.2006 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
У матеріалах справи наявний щотижневий графік проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області № 18522/25/18-18 від 05.07.2018 у період з 09.07.2018 по 15.07.2018, який затверджений начальником Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, а також графік щоденної роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю у Запорізькій області на липень місяць 2018 року (а.с.25-26).
Відповідно у направленні на рейдову перевірку №003209 від 09.07.2018 вказано, що перевірки здійснюється: «на підставі графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області № 18522/25/18-18 від 05.07.2018».
Порядком здійснення контролю на автомобільному транспорті» затвердженого постановою КМУ №1567 від 08.11.2006 затверджено зокрема і форму акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
В матеріалах справи наявний акт № 089160 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт № 0013733 від 10.07.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку № 0010733 від 10.07.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Вказані акти за формою та змістом відповідають встановленим законодавством вимогам.
Відповідно до вказаної форми, у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не повинна зазначатись вимірювальна техніка, якою здійснювався контрольний захід.
Матеріалами справи також підтверджується, що техніка, якою здійснювався контрольний захід є відповідною вимогам законодавства, яке регулює використання засобів вимірювальної техніки, про що свідчить відповідність номеру вимірювального приладу (ваги ЕSІТ АS №09-224) у чеку зважування № 14318 від 10.07.2018, свідоцтво про державну метрологічну атестацію №34-1191 від 08.09.2009, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та сертифікат перевірки типу виданого 27.11.2017 року (а.с.20 «зворотня сторона», а.с.23-24).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції» звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Ст.13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з'ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в розмірі 1921 грн..
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» (53552, Дніпропетровська область, Томаківській район, с. Виводове, вул. Надії Кулик, б.47, ЄДРПОУ 30847304) на користь Державного бюджету України (отримувач УК в Олександрівському районі м. Зап./Олекс./22160100, ЄДРПОУ 38025440, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку МФО 899998 р/р 31211216008003) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 13262,82 грн..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» (53552, Дніпропетровська область, Томаківській район, с. Виводове, вул. Надії Кулик, б.47, ЄДРПОУ 30847304) на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у сумі 1 921 грн. (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету -2800).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду
Повне рішення складено 30.11.2020
Суддя С.П. Панна