ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
02 листопада 2020 року 11:06 № 640/15134/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 )
до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул.
Вавілових, 10)
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-
за участю сторін:
представника позивача - Добродуб О.Я.,
представника відповідача - Бабченко О.П.,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (надалі по тексту - відповідач), у якому просить суд: скасувати постанову про накладення штрафу від 22 червня 2020 року №11/28-01/12, винесену головним управлінням Держпраці у Київській області в особі заступника начальника С. Стахановського.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що при приведенні перевірки відповідачем порушено порядок її проведення, адже про початок такої перевірки ФОП ОСОБА_1 повідомлена не була, копії службового посвідчення та направлення на перевірку їй не вручалися. Також позивач стверджує, що в розумінні Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» ФОП ОСОБА_1 є розповсюджувачем сонцезахисних окулярів, а не особою, яка вводиться на ринок та, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» не повинна нести відповідальність.
В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.
У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Держпраці у Київській області повідомив, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є правомірною, оскільки під час розгляду справи ФОП ОСОБА_1 надано декларацію про відповідність, однак пояснень та доказів усунення не нанесеного знаку відповідності технічним регламентам на сонцезахисних окулярах в кількості 28 окулярів надано не було.
Крім того, представник відповідача просив врахувати, що позивачем не оскаржуються в судовому порядку дії відповідача щодо направлення на проведення перевірки та акт перевірки характеристик продукції, яким було встановлено порушення, відтак направлення, акт та протокол вважаються узгодженими.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що у період з 09 червня 2020 року по 12 червня 2020 року Головним управлінням Держпраці у Київській області на підставі наказу від 25 травня 2020 року №1380 та направлення на проведення перевірки від 09 червня 2020 року №11/28/02 проведено виїзну перевірку характеристик продукції ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (засоби індивідуального захисту), за результатами якої складено акт перевірки характеристик продукції №11/28-01/03 від 12 червня 2020 року.
За результатами перевірки встановлено, що на час перевірки відсутня декларація про відповідність за запитом не надано, а також не нанесений знак відповідності технічним регламентам, що є порушенням пункту 51 Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою КМУ від 27 серпня 2008 року №761. Згідно додатку до акта перевірки (інформація щодо ідентифікації продукції, що є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам) на окуляри захисні не нанесений знак відповідності.
У зв'язку з виявленими порушеннями складено протокол про виявлене порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 12 червня 2020 року №11/28-01/11.
Листом від 15 червня 2020 року №11/3/20/8523 Головне управління Держпраці у Київській області повідомило ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи щодо винесення постанови про накладення штрафних санкцій.
За результатами розгляду справи Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято постанову про накладення штрафу від 22 серпня 2020 року №11/28-01-12, на підставі якої за порушення вимог пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», тобто введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен артикул продукції (28 артикулів) у сумі 1 428 000,00 грн.
Незгода позивача із вказаною постановою про накладення штрафу зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції згідно преамбули встановлює Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02 грудня 2010 року №2735-VI (надалі - Закон №2735-VI, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 1 Закону №2735-VI державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.
Згідно з абзацом 6 частини 1 статті 1 Закону №2735-VI орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону.
Відповідно до підпункту 21 пункту 4 Положення Про Державну службу України з питань праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності.
Згідно з абзацом 7 частини 1 статті 1 Закону №2735-VI у разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» повноваження також через свої територіальні органи, термін "орган ринкового нагляду" позначає також його територіальні органи.
З метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду відповідно до пункту 4 частини 1 статті 11 Закону №2735-VI в межах сфер їх відповідальності проводять перевірки характеристик продукції.
Органи ринкового нагляду відповідно до частини 3 статті 23 Закону №2735-VI проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.
Перевірки характеристик продукції відповідно до частини 5 статті 23 Закону №2735-VI проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки.
Відповідно до частини 6 статті 23 Закону №2735-VI перевірки характеристик продукції проводяться у торговельних та складських приміщеннях суб'єктів господарювання.
Відповідно до частини 1 статті 23-1 Закону №2735-VI для здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції орган ринкового нагляду видає наказ, який має містити предмет перевірки.
Згідно частини 2 статті 23-1 Закону №2735-VI на підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником органу ринкового нагляду або його заступником із зазначенням його прізвища, імені та по батькові і засвідчується печаткою відповідного органу.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що предметом перевірки позивача були засоби індивідуального захисту.
Відповідно до абзацу 9 частини 1 статті 1 Закону №2735-VI сфера відповідальності органу ринкового нагляду - перелік видів продукції, затверджений відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України, щодо яких відповідний орган ринкового нагляду здійснює ринковий нагляд.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року №1069 «Про затвердження переліку видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий контроль» відповідач здійснює державний ринковий нагляд за засобами індивідуального захисту.
Відповідно до Технічного регламенту засобів індивідуального захисту затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року №761 під засобом індивідуального захисту (далі - засіб захисту) слід розуміти спорядження, що призначається для носіння користувачем та/або забезпечення його захисту від однієї або кількох видів небезпеки для життя чи здоров'я.
Відповідно до пункту 2 вказаного регламенту сонцезахисні окуляри відносяться до першої категорії засобів захисту, що мають конструкцію простої складності і призначаються для захисту від сонячного світла.
Судом встановлено, що за наслідками перевірки відповідачем складено акт перевірки у якому зафіксовано не нанесення на сонцезахисних окулярах знаку відповідності технічним регламентам.
При цьому, позивач допустив представника відповідача до проведення перевірки, а відтак погодився з правомірністю її проведення, що, на думку суду, не потребує додаткового спростування в межах розгляду даної справи.
Наказ на проведення перевірки не є предметом оскарження у даній справі, оскільки вимоги про визнання його протиправним позивачем не заявлено.
Позивачем також не заперечується виявлене при перевірці порушення щодо не нанесення на сонцезахисних окулярах знаку відповідності технічним регламентам.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 44 Закону №2735-VI до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі:
- введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 та частиною третьою статті 29 цього Закону), - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом періоду від одного року до трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 3 статті 29 Закону №2735-VI визначає, що орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо усунення формальної невідповідності, якщо цей орган встановить будь-яку таку невідповідність:
- не було нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено відповідним технічним регламентом.
Отже виявлене відповідачем порушення у позивача стосовно не нанесення на сонцезахисних окулярах знаку відповідності технічним регламентам є формальною невідповідністю і усунення такого порушення відбувається через вимогу органу ринкового нагляду вжити протягом визначеного строку заходів щодо усунення формальної невідповідності.
Вчинене позивачем порушення визначене чітко частиною 3 статті 29 Закону №2735-VI та є виключенням для застосування відповідальності відповідно до пункту 2 частини 2 статті 44 Закону №2735-VI де зазначено «(крім випадків, передбачених статтею 28 та частиною 3 статті 29 цього Закону)».
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Оскільки виявлене відповідачем порушення у позивача стосовно не нанесення на сонцезахисних окулярах знаку відповідності технічним регламентам є формальною невідповідністю, суд дійшов висновку, що відповідач передчасно та безпідставно виніс постанову про накладення на позивача адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу.
Відповідач виявивши формальну невідповідність (позивачем не було нанесено на сонцезахисних окулярах знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено відповідним технічним регламентом) мав відповідно до частини 3 статті 29 №2735-VI невідкладно вимагати від позивача вжити протягом визначеного строку заходів щодо усунення формальної невідповідності.
І лише у випадку не вжиття позивачем протягом визначеного строку заходів щодо усунення формальної невідповідності відповідач міг би застосувати до позивача згідно пункту 3 частини 4 статті 44 Закону №2735-VI адміністративно-господарську санкцію у вигляді штрафу в разі «невиконання або неповного виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо усунення формальної невідповідності, визначених частиною третьою статті 29 цього Закону, - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, та у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів.
Доказів того, що відповідачем приймалося щодо позивача рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, яке у визначений строк позивачем не виконано і за що передбачена відповідальність пункту 3 частини 4 статті 44 Закону №2735-VI відповідачем не надано.
Додатково суд зазначає, що вимогами частини 2 статті 1 Закону №2735-VI визначено, що термін «введення в обіг», «розповсюдження», «розповсюджувач» вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності»
Так, частиною 1 статті 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15 січня 2015 року №124-VIII передбачено, що введення в обіг - надання продукції на ринку України в перший раз; розповсюдження - надання продукції на ринку після введення її в обіг; розповсюджувач - будь-яка інша, ніж виробник або імпортер, фізична чи юридична особа в ланцюгу постачання продукції, яка надає продукцію на ринку.
Процедури оцінки відповідності вимогам технічних регламентів застосовуються виробниками, а у випадках, в яких згідно з відповідними технічними регламентами обов'язки виробників покладаються на імпортерів, розповсюджувачів або інших осіб, - імпортерами, розповсюджувачами чи іншими особами (частина 2 статті 25 Закону №124-VIII).
Відповідно до установчих документів позивача, остання здійснює роздрібну торгівлю товарами, в т.ч. сонцезахисними окулярами. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач не здійснювала ні виробництво, ні імпорт в Україну сонцезахисних окулярів, які були предметом перевірки.
Так, відповідно до умов договору поставки №27/02/2020 від 27 лютого 2020 року, укладеного між ТОВ «Оніксон» (постачальник) та фізичною особою-підприємця ОСОБА_1 (покупець), постачальник в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується прийняти та оплатити сонцезахисні окуляри ТМ «Maltina» за ціною, яка визначається згідно видаткових накладних. Найменування товару, одиниці виміру і загальна кількість товару, який поставляється за даним товаром визначається на основі замовлень покупця, зроблених за зразками, наданими постачальником.
Пунктом 4.2 вказаного договору визначено, що саме постачальник гарантує якість товару на рівні попередньо наданих зразків і яка відповідає чинним стандартам.
Видатковою накладною №Гл-0000091 від 02 березня 2020 року факт придбання позивачем у ТОВ «Оніксон» 146 шт. сонцезахисних окулярів ТМ «Maltina», відтак в силу наведених вище норм чинного законодавства, позивач не може вважатися особою, яка ввела продукцію в обіг.
Наведене, на думку суду, свідчить про безпідставність прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 22 червня 2020 року №11/28-01/12 та наявність підстав для її скасування в судовому порядку.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіряє чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 22 червня 2020 року №11/28-01/12.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 510 (десять тисяч п'ятсот десять) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук