вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" листопада 2020 р. Справа№ 911/2280/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Алданової С.О.
Мартюк А.І.
секретар судового засідання: Пересенчук Я.Д.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.11.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Київської області
від 11.02.2020 (повний текст складено - 18.02.2020)
у справі №911/2280/19 (суддя - Заєць Д.Г.)
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Комунального підприємства Київської обласної ради
"Тетіївтепломережа"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
1) Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи
"Київоблгаз"
2) Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України"
про зобов'язання повернути майно та стягнення коштів
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (надалі - позивач, АТ "Укртрансгаз") звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" (надалі - відповідач, КП "Тетіївтепломережа"), в якій просило суд:
- зобов'язати відповідача повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно - природний газ, в загальному обсязі 280, 399 тис. куб. метрів;
- стягнути з відповідача на користь позивача 1 873 777, 33 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір в обсязі 280, 399 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується звітом АТ "Київоблгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2017 року.
На думку позивача, відбір 280, 399 тис. куб. м. природного газу відповідачем був здійснений з обсягів природного газу позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій оператора ГТС.
Враховуючи наведене, позивач вважає набутий відповідачем природний газ позивача в січні 2017 року в обсязі 280, 399 тис. куб. м. без будь-якої підстави, що відповідно до ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України породжує обов'язок останнього повернути відповідне майно в натурі, а в разі неможливості здійснити таке повернення, відшкодувати його вартість.
Відповідач, проти позову заперечував та, відповідно з посиланнями на норми Закону України "Про ринок природного газу", приписи Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, Постанови Кабінету Міністрів України №658 від 01.10.2015, розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", зазначив про безпідставність та необгрунтованість вимог позивача.
Під час підготовчого провадження, судом першої інстанції залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київолбгаз" (надалі - третя особа-1), Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - третя особа-2).
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі №911/2280/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що правовою підставою для отримання відповідачем у січні 2017 року в розмірі 280, 399 тис. куб.м. природного газу був Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000984/03-6018/16з від 31.03.2016, укладений відповідачем з ПАТ "Укртансгаз" та Договори постачання природного газу №1795/1617-БО-17 від 27.10.2016, №1873/1617-КП-17 від 17.11.2016, №1759/1617-ТЕ-17 від 19.10.2016, укладені відповідачем з ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
При цьому, відповідачем не було перевищено обсягу споживання природного газу у січні 2017 року за Договорами постачання природного газу, оскільки, вказаними вище Договорами передбачено споживання природного газу у 2016-217 р.р. у обсягах які не перевищують обсяги фактично спожитого відповідачем у січні 2017 року природного газу.
Також суд зазначив, що критично оцінює доводи позивача та третьої особи-2 відносно того, що наявність укладених між відповідачем та третьою особою-2 договору на постачання природного газу та між відповідачем та позивачем договору транспортування природного газу не можуть бути достатніми правовими підставами для набуття відповідачем спірного газу у січні 2017 року, оскільки, у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України договір є самостійною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків. Відсутність виділення третьою особою-2 номінацій (підтвердженого обсягу газу на січень 2017 року для відповідача) свідчить про особливість господарських операцій між сторонами з приводу постачання природного газу у спірний період, в той час як існування договірних відносин між відповідачем та третьою особою-2 щодо постачання природного газу та між позивачем та відповідачем щодо транспортування спірного природного газу свідчить про існування у відповідача правових підстав для отримання у січні 2017 року спірного газу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, третя особа-2 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі №911/2280/19 в частині відмови у стягненні вартості природного газу та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення 1 873 777, 53 грн. Відшкодувати за рахунок відповідача понесені судові витрати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення в оскаржуваній частині прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі, в частині відмови у стягненні вартості природного газу ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що скаржник не постачав відповідачу природний газ у спірний період, у відповідача були відсутні правові підстави для набуття майна позивача. Відсутні також і договірні відносини між сторонами спору щодо постачання газу. Матеріали справи не містять зворотнього.
Скаржник зазначив, що за відсутності у газотранспортній системі природного газу, виділеного відповідачу постачальником, відповідачем було фактично спожито газ з обсягів, що належать позивачу. Факт закупівлі природного газу позивачем для виробничо-технологічних потреб, власних потреб та послуг балансування підтверджено наданими з позовною заявою додатками.
Враховуючи наведене, на думку скаржника, господарський суд мав дослідити саме фактичні обставини справи - чий природний газ фактично спожив відповідач у спірний період, чи підтверджується документально належними доказами споживання газу у спірному обсязі та з ресурсу якого постачальника.
При цьому скаржник наголошує, що суд, зробивши висновки про споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК "Нафтогаз України", вийшов за межі доказування у даній справі.
Водночас, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі №911/2280/19 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору у цій справі покласти на відповідача.
Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що судове рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що договір транспортування природного газу (укладений між сторонами спору) не може бути правовою підставою для набуття відповідачем у січні 2017 року обсягів природного газу, відібраного з ресурсу позивача. Висновок господарського суду стосовно відбору природного газу відповідачем нібито за договором постачання природного газу, не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Здійснений відповідачем відбір природного газу в обсязі 280, 399 тис. куб. м з ресурсу позивача за відсутності у відповідача постачальника природного газу за спірний період та будь-яких договірних відносин з позивачем, вказує на наявність умов, що є правовою підставою для застосування ст. 1212 ЦК України.
Окрім того, в тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого для подання апеляційної скарги на рішення суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 02.04.2020, апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Акціонерного товариства "Укртрансгаз" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючої судді Зубець Л.П., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі №911/2280/19 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків поданої скарги. Поновлено Акціонерному товариству "Укртрансгаз" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі №911/2280/19, відкрито апеляційне провадження у цій справі за скаргою позивача.
Роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу позивача, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі №911/2280/19 призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.06.2020.
14.04.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі №911/2280/19, у якій останнім зазначено, що оскаржуване рішення надійшло на адресу третьої особи 2 - 24.02.2020, а відтак це унеможливило своєчасне звернення із апеляційною скаргою у законодавчо визначений для цього строк.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2020 поновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі №911/2280/19.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вирішено здійснювати розгляд справи №911/2280/19 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 в одному об'єднаному апеляційному провадженні.
Роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу третьої особи-2, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Третя особа-1 у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подала до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якому просить залишити скарги без задоволення, оскаржуване судове рішення без змін.
Зокрема, третя особа-1 у своєму відзиві зазначає про те, що обсяг спожитого відповідачем природного газу для виробництва теплової енергії міг та може бути віднесений виключно на постачальника на якого покладено спеціальні обов'язки, тобто на НАК "Нафтогаз України". У відповідності до постанов КМУ від 01.10.2015 №758, від 20.03.2016 №234, на підставі розпорядження КМУ від 05.10.2016 №742-р, НАК "Нафтогаз України" було зобов'язано постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, та відповідно видати належні номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям згідно до договорів, які укладені між ними. Тому постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії є обов'язком НАК "Нафтогаз України", а не його правом.
Наявність договірних правовідносин між позивачем та відповідачем, а саме договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також договору на постачання природного газу, укладеного між відповідачем та НАК "Нафтогаз України", виключають можливість застосування ст. 1212 ЦК України.
Третя особа-1 звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що згідно умов типового договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, укладеного між позивачем та відповідачем, підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором ГТС відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності у Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби. При цьому, від позивача не надходило жодних повідомлень про відсутність місячних обсягів природного газу. Навпаки, позивач отримував від відповідача грошові кошти за послуги транспортування обсягів природного газу, і жодного разу не повідомив, що здійснював послуги транспортування газу, як такого, що несанкціоновано відібраний з газотранспортної системи. Відповідно це свідчить про те, що обсяги спожитого природного газу відповідачем, були виділені виключно з ресурсу НАК "Нафтогаз України", як постачальника, на якого урядом покладені спеціальні обов'язки.
У відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.06.2020 оголошено протокольно перерву до 09.06.2020
03.06.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, відповідно до якого останній просить долучити до матеріалів справи копії постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 18.05.2020 у справі №826/16697/17 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі №909/971/19 та, відповідно врахувати зазначені судові рішення при розгляді справи №911/2280/19.
У зв'язку з перебуванням суддів: Мартюк А.І. - у відпустці, та Алданової С.О. - на лікарняному, які входять до складу колегії суддів, але не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2020, для розгляду апеляційних скарг у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 прийнято справу №911/2280/19 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів, призначено до розгляду на 11.08.2020.
У зв'язку з перебуванням суддів Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г. у відпустках, які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020, для розгляду апеляційних скарг у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 прийнято справу №911/2280/19 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів, призначено до розгляду на 08.09.2020.
У відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.09.2020 оголошено протокольно перерву до 13.10.2020.
01.10.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (копія типового договору на транспортування природного газу та магістральними трубопроводами №1604000984/03-6018/16з від 31.03.2016), з посиланням на те, що при перегляді оскаржуваного рішення в суді апеляційної інстанції постало питання існування та укладення названого договору між позивачем та відповідачем.
Апеляційним господарським судом вирішено клопотання відповідача задовольнити, долучити до матеріалів справи копію типового договору на транспортування природного газу та магістральними трубопроводами №1604000984/03-6018/16з від 31.03.2016.
У зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О., яка входить до складу колегії суддів та не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, розгляд справи №911/2280/19 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020, призначений на 13.10.2020 - не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 справу №911/2280/19 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.11.2020.
У судове засідання 03.11.2020 з'явилися представники учасників справи, які підтримали надані раніше пояснення по суті спору, відповідно до яких представники скаржників підтримали апеляційні скарги, просили суд їх задовольнити, представники відповідача, третьої особи-1 проти задоволення скарг заперечували, просили апеляційний суд оскаржуване рішення залишити без змін.
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У судовому засіданні 03.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву на них, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 19.10.2016 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" (споживач) укладено Договір постачання природного газу №1759/1617-ТЕ-17 (надалі - Договір №1759/1617-ТЕ-17), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
З преамбули Договору постачання природного газу №1759/1617-ТЕ-17 від 19.10.2016 вбачається, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та КП Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" при підписанні даного договору керувались Законом України "Про ринок природного газу" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)".
Пунктом 2.1 Договору №1759/1617-ТЕ-17 визначено, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов'язується передати споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 826 тис.куб метрів.
Згідно п. 3.2 Договору №1759/1617-ТЕ-17, споживач до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, подає постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Обсяги поставки підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінацій на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 3.4 Договору №1759/1617-ТЕ-17, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Пунктами 7.1-7.2 Договору №1759/1617-ТЕ-17 визначено, що споживач має право отримувати природний газ відповідно до умов цього договору. Споживач зобов'язаний самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу.
Також, між Комунальним підприємством Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладено Договір постачання природного газу №1795/1617-БО-17 від 27.10.2016 та №1873/1617-КП-17 від 17.11.2016 умовами якого передбачено поставку з боку ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" природного газу на користь КП Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" протягом листопада 2016 - березня 2017 років.
31.01.2017 між ПАТ "Укртрансгаз" (покупець) та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) укладено Договір про закупівлю природного газу №1701001564-ВТВ (надалі - Договір №1701001564-ВТВ), відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого, за цим договором продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у січні - квітні 2017р. газ природний, скраплений або в газоподібному стані (природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування) (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Відповідно до п. 3.2 Договору №1701001564-ВТВ, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно п. 11.1 Договору №1701001564-ВТВ, цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу до 30.04.2017 включно, а в частині розрахунку - до їх повного здійснення.
На виконання умов Договору №1701001564-ВТВ, між ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 31.01.2017 підписано акт приймання-передачі природного газу у обсязі 731439,744 тис. куб. м., вартість якого складає 6 125 661 568, 06 грн; 28.02.2017 підписано акт приймання-передачі природного газу у обсязі 643105,799 тис. куб. м., вартість якого складає 5 919 145 774, 00 грн; 31.03.2017 підписано акт приймання-передачі природного газу у обсязі 143355,00 тис. куб. м., вартість якого складає 1 353 156 516, 00 грн.
Відповідно до реєстру обсягів газу, що були використані споживачами за договорами з ПАТ "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Київоблгаз" в січні 2017 року, відповідачем використано природний газ у розмірі 280, 399 тис.м.куб, що також підтверджує наявність договірних правовідносин у даній справі.
Матеріали справи містять довідку начальника управління комерційного обліку та транспортування природного газу філії ОГТС України "Інформація про надходження на точках виходу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на Операторів газорозподільчих мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2017 рік", за змістом якої у січні 2017 року за замовником послуг транспортування - ПАТ "Київоблгаз" рахується обсяг небалансу (в т.ч. без підтверджених номінацій) - 280, 399 (січень) по контрагенту КП КОР "Тетіївтепломережа".
Зі звіту про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальникам за січень 2017 року, який складено ПАТ "Київоблгаз", вбачається, що АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" був постачальником природного газу у січні 2017 року та мало підтверджені обсяги номінацій. При цьому, з наданої АТ "Укртрансгаз" довідки, підписаної головним бухгалтером вбачається, що АТ "Укртрансгаз" у січні-березні 2017 року здійснювало списання природного газу на балансування.
Також, 31.03.2016 між КП КОР "Тетіївтепломережа" (замовник) та АТ "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) укладено Договір №1604000984/03-6018/16з на транспортування природного газу магістральними трубопроводами відповідно до умов п. 1.1. якого, газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (надалі - ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору, підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором єдиної газотранспортної системи України відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (надалі - підтверджені обсяги).
Згідно п. 2.8 Договору, обсяг відбору газу замовником та його споживачами протягом місяця не повинен перевищувати обсяг газу, що передається замовником у магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства в цьому місяці.
Як зазначено відповідачем та третьою особою-1, КП КОР "Тетіївтепломережа" сплачувала за послуги транспортування природного газу, а позивачем зазначені кошти приймались без зауважень щодо надання послуг з транспортування газу, який не санкціоновано відібрано з газотранспортної системи.
Також, 01.01.2016 відповідачем підписано заяву-приєднання №09420OOF7UHT016 до умов договору розподілу природного газу.
Між ПАТ "Київоблгаз" та відповідачем підписано акт наданих послуг з транспортування газу від 31.01.2017, згідно з яким у січні 2017 року відповідачу поставлено 280, 399 куб.м. природного газу.
Звертаючись до господарського суду першої інстанції із позовними вимогами про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії, позивачем було наголошено про відбір з боку КП КОР "Тетіївтепломережа" природного газу за відсутності укладеного договору постачання природного газу та за відсутності будь-яких договірних відносин із позивачем.
Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, а твердження скаржників вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
За положеннями ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Способи захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів визначені приписами частини другої ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
- є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;
- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Слід зазначити, що умови застосування кондиційного способу судового захисту, виходячи зі змісту ст. 1212 ЦК України, серед іншого, передбачають доказування позивачем як факту фізичного отримання відповідачем спірного майна, так і відсутності належних правових підстав для такого отримання.
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховним Судом у постанові від 17.04.2019 у справі №757/16163/17 наголошено, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оскільки сам факт споживання газу відповідачем у визначених обсягах не заперечується учасниками справи, підлягає встановленню наявність або відсутність підстав для такого споживання відповідачем природного газу.
Правові засади функціонування ринку природного газу визначені положеннями Закону України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 №329-VIII (з наступними змінами і доповненнями, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п.п. 17, 18, 27, 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; оператор газосховища - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників); споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 названого Закону визначено, що ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій, та, зокрема, за принципом забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу", споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Згідно з п. 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.
Відповідно до абз. 1-3 п. 9 розділу II Правил постачання природного газу постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.
У силу абзацу 2 п. 10 розділу II Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (відносини у перехідний період) (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено обов'язок АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" придбавати природний газ, видобутий ПАТ "Укргазвидобування", для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії відповідно до цього Положення за цінами, на умовах та у порядку, що визначаються пунктами 6-8 цього Положення.
Пунктом 17 даної постанови встановлено, що постачання природного газу АК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації.
Обов'язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК "Нафтогаз України" на період до 01.04.2017 за таких умов: укладення виробником теплової енергії з НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу відповідно до законодавства; відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" за використаний природний газ, або відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед "Нафтогаз України" за спожитий до 01.01.2016 природний газ за всіма укладеними з "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків, або надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 01.01.2021 з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню зобов'язано публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальників природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії", та з дотриманням принципу недискримінації.
За приписами статті 20 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу. Суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу, є оператором газотранспортної системи.
З метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов'язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб (п. 4 ч. 2 ст. 22 названого Закону).
Згідно ч. 1 ст. 32 та ч. 2 ст. 35 Закону України "Про ринок природного газу", транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування.
Відповідно до пункту 1 Глави 1 Розділу VІІІ Кодексу газотранспортної системи, одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
Пунктом 1 Глави 3 Розділу І Кодексу газотранспортної системи визначено, що оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою на використання газотранспортної системи в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою через газотранспортну систему в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи, для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку.
Номінація повинна визначати обсяг природного газу по кожній точці входу та виходу (що може бути як фізичною, так і віртуальною), які замовляються замовником послуг транспортування. При цьому, якщо замовником послуг транспортування є постачальник, подана номінація повинна містити планові (замовлені) обсяги постачання природного газу у розрізі його споживачів та їх точок комерційного обліку (за необхідності) з визначенням їх EIC-кодів. Для побутових споживачів допускається визначення в номінації загального обсягу постачання газу, але із зазначенням їх EIC-кодів (пункт 2 глави 1 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі, у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності) (абзац 44 пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підтверджена номінація - підтверджений оператором газотранспортної системи обсяг природного газу замовника послуг транспортування, який буде прийнятий від замовника в точках входу до газотранспортної системи та переданий замовнику в точках виходу з газотранспортної системи у відповідний період, у тому числі, у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності) (абзац 49 пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як вбачається з матеріалів справи, правовою підставою для отримання відповідачем у січні 2017 року в розмірі 280, 399 тис. куб.м. природного газу був Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000984/03-6018/16з від 31.03.2016, укладений відповідачем з Публічним акціонерним товариством "Укртансгаз" та Договори постачання природного газу №1795/1617-БО-17 від 27.10.2016, №1873/1617-КП-17 від 17.11.2016, №1759/1617-ТЕ-17 від 19.10.2016, укладені відповідачем з Публічним акціонерним товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірного дійшов висновку про те, що відповідачем не було перевищено обсягу споживання природного газу у січні 2017 року за Договорами постачання природного газу №1759/1617-ТЕ-17 від 19.10.2016, №1795/1617-БО-17 від 27.10.2016, №1873/1617-КП-17 від 17.11.2016, оскільки вказаними Договорами передбачено споживання природного газу у 2016-217 р.р. у обсягах які не перевищуються обсяги фактично спожито відповідачем у січні 2017 року природного газу.
Відсутність виділення третьою особою-2 номінацій (підтвердженого обсягу газу на січень 2017 року для відповідача) свідчить про особливість господарських операцій між сторонами з приводу постачання природного газу у спірний період, в той час як існування договірних відносин між відповідачем та третьою особою-2 щодо постачання природного газу та між позивачем та відповідачем щодо транспортування спірного природного газу свідчить про існування у відповідача правових підстав для отримання у січні 2017 року спірного газу.
Судова колегія зазначає, що наявність для третьої особи-2 імперативу (обов'язку) щодо постачання природного газу певним особам, встановлена підпунктом 1 пункту 3 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р, Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187.
Судом апеляційної інстанції враховується роз'яснення регулятора Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), надане у листі від 18.07.2018 №6367/16.3.2/7-18, згідно із яким, у разі якщо рішенням Кабінету Міністрів України суб'єктів ринку природного газу зобов'язано здійснювати постачання для певних споживачів природного газу, то алокація фактичних обсягів по таким споживачам здійснюється саме на таких суб'єктів, крім несанкціонованого відбору (виключно у частині самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку, шляхом самовільного відновлення споживання природного газу) або у випадку підтвердження номінації по такому споживачу іншому постачальнику. При цьому обсяги споживання природного газу враховуються оператором газотранспортної системи при розрахунку небалансу цих суб'єктів природного газу. Отже, якщо за підсумками місяця по об'єкту виробника теплової енергії зафіксований певний обсяг споживання газу, такий обсяг незалежно від наявності чи відсутності номінації для забезпечення потреб виробників теплової енергії повинен відноситися на постачальника із спеціальними обов'язками, тобто на ПАТ «НАК "Нафтогаз України".
Надання позивачем складених ним документів обліку, у тому числі й у відношенні спірного обсягу природного газу, свідчить про наявність договірних відносин з оператором газорозподільної системи, які регламентують відносини небалансу по такому газу, що спростовує твердження позивача про відсутність жодних правових підстав відносно передачі такого спірного газу з газотранспортної системи позивача відповідачу.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України, яке є обов'язковим до виконання, на АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону.
Аналогічний висновок про обов'язок Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" видати номінації відповідно до вказаного Розпорядження також викладено у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17, від 04.04.2018 у справі № 04/5094/17, від 15.03.2018 у справі №922/345/17.
При цьому, господарським судом першої інстанції правомірно відхилено доводи АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо наявності у відповідача заборгованості за спожитий природний газ, відсутність якої є обов'язковою умовою для постачання природного газу в порядку п. 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", оскільки у будь-якому випадку відсутність заборгованості не є єдиною умовою для постачання природного газу. Крім того, факт не підписання між постачальником та споживачем актів приймання-передачі природного газу не впливає на результати вирішення даного спору, оскільки зазначене питання стосується виключно належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором постачання природного газу.
Отже, з урахуванням того, що природний газ є речовиною, яка споживається в момент її отримання, а тому не може бути повернута і того, що між відповідачем (як споживачем) та НАК "Нафтогаз України" (як постачальником), ПАТ "Київоблгаз" (як газорозподільним підприємством), АТ "Укртрансгаз" (як транспортувальником) наявні договірні правовідносини, якими передбачено споживання природного газу у спірний період - січень 2017 року у розмірі 280, 399 тис.куб.м, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Враховуючи все вище наведене, а також умови договорів постачання природного газу, з урахуванням встановлення судом факту спожиття відповідачем у спірний період природного газу в обумовленому договорами обсязі, суд зазначає, що подання чи неподання номінацій АТ «НАК «Нафтогаз України» не входить до компетенції споживача та жодним чином не свідчить про безпідставне спожиття відповідного газу.
Відтак, розглянувши спір по суті, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується апеляційний господарський суд, про те, що відповідач здійснював споживання природного газу у січні 2017року із дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, на підставі укладеного із АТ «НАК «Нафтогаз України» договору постачання природного газу, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову у цій справі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.
Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі №911/2280/19 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційні скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" - без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційних скарг, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржників.
Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі №911/2280/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі №911/2280/19 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційних скарг залишити за Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та, відповідно Акціонерним товариством "Укртрансгаз".
4. Матеріали справи №911/2280/19 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 24.11.2020.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді С.О. Алданова
А.І. Мартюк